Справа № 727/1179/26
Провадження № 2-а/727/61/26
11 лютого 2026 року
Шевченківський районний суд м.Чернівців у складі:
головуючої судді Бойко М.Є.,
за участю:
секретаря судових засідань Васківчук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Чернівці, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №2880 у справі про адміністративне правопорушення від 21.04.2025 року за ч.3 ст. 210-1 КУпАП,
У січні 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ювченко А.В. звернувся до Шевченківського районного суду міста Чернівців із позовною заявою про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №2880 у справі про адміністративне правопорушення від 21.04.2025 року за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, визнання цієї постанови незаконною, необґрунтованою та винесеною з порушенням порядку розгляду справи про адміністративні правопорушення, а також закриття провадження у справі.
В обґрунтування таких вимог у позові зазначено наступне.
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн., оскільки він, будучи військовозобов'язаним, під час дії воєнного стану, протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Такими протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 7 частини 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3544-ХІІ від 21.10.1993 р., що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період, тобто, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Разом з тим, постановка ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов'язаних за відсутності факту проходження ним військової служби, здобуття військової освіти та за умови недосягнення ним граничного віку перебування на військовому обліку призовників є очевидно протиправним, а такі дії відповідача свідчать про грубе порушення прав позивача, оскільки безпідставно покладають на нього додаткові обов'язки щодо дотримання правил військового обліку та обов'язок проходження військової служби під час мобілізації.
Позивач, також зазначає, що з матеріалів справи не вбачається вжиття відповідачем заходів щодо отримання персональних даних позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії з відповідними інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами та базами даних, держателями або адміністраторами яких є державні органи, а також відсутні докази неможливості отримання таких відомостей у встановленому законом порядку як визначено у примітці до ст.210 КУпАП.
Крім того, позивач не отримував копію протоколу про адміністративне правопорушення, не був присутній під час його складання, йому не роз'яснювалися права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП. Відсутність у позивача копії протоколу та неповідомлення його про факт складання матеріалів про адміністративне правопорушення свідчить про істотне порушення вимог статей 254, 256 КУпАП, а також пунктів 1, 4 розділу ІІ Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024.
Зазначені порушення позбавили позивача можливості реалізувати свої процесуальні права на стадії складання протоколу, зокрема надати пояснення щодо обставин, які стали підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Посилання у протоколі на двох свідків, особи яких не ідентифіковані, без зазначення дати народження та місця їх проживання не можуть вважатися належним доказом засвідчення відмови позивача від підписання протоколу, надання пояснень чи отримання його копії, оскільки встановлення таких осіб є неможливим, також у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи.
Окремо позивач звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення № 2/614 від 10.04.2025 року складено за ознаками частини третьої статті 210 КУпАП, тоді як оскаржувана постанова № 2880 від 21.04.2025 року винесена за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, що свідчить про невідповідність правової кваліфікації його дій та є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 03 лютого 2026 року року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
11.02.2026 року представником відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 подано відзив на позов, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує, вказуючи на безпідставність вимог позову та законність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також на правомірність дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки позивач не з'являвся вчасно до ІНФОРМАЦІЯ_4 , персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста вчасно не уточнив. Такі дії (бездіяльність) призвели до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період. Отже, ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
11.02.2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ювченко А.В. подав до суду відповідь на відзив на позов, в якому виклав доводи, які є аналогічними зазначеним у позові обставинам.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку .
З протоколу ЧРТЦК №2/614 від 10.04.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов?язаним громадянином України, всупереч вимогам правил військового обліку, встановленим законодавством, порушував правила військового обліку, а саме: про зміну військово-облікових даних не повідомляв (військовий комісаріат) ТЦК га СП за місцем свого проживання, не зробив це самостійно до 17.07.2024 та не проходив військово-лікарську комісію у встановленому чинним законодавством порядку. Такими своїми діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги пп. 5 та 7 ч. 3 ст. 1, ч. 8 ст. 2, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 37 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу", Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 N?1487, що призвело до порушення військовозобов?язаним правил військового обліку в особливий період, тобто скоїв правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до постанови №2880 від 21.04.2025 року ОСОБА_1 , будучи військовозобов?язаним, під час дії воєнного стану протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Відповідно до пункту 1 частини 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України N?3633-IX від 11.04.2024 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», період уточнення персональних даних встановлено з 18.05.2024 р. по 16.07.2024 р. Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 7 частини 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» N? 3544- XII від 21.10.1993 р., що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період. Тобто, він скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, вищевказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, проте протокол відносно нього складено за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом тощо.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування. Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду певної справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені у відповідності до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та м. Севастополя (ч.7 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, відповідно до абз.6 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абз. 2-6, протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Положення ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у наведеній вище редакції підлягали застосуванню з 18.05.2024.
Відповідно до абз. 4 підп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначений Порядком організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.
Згідно з абз. 3 підп. 10-1 п. 1 Додатку 2 до Порядку № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Пунктом 19 Порядку № 1497 встановлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Отже, чинним законодавством передбачено три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, протокол №2/614 від 10.04.2025 року складений відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КупАП, проте в оскаржуваній постанові його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, тоді як протокол про вчинення такого адміністративного правопорушення позивачем не складався. Крім того, у відзиві на позов відповідач стверджує, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідальність саме ч.3 ст.210 КУпАП.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Притягнення до адміністративної відповідальності за статтею Кодексу України про адміністративні правопорушення, діяння за яким не вчинено, є порушенням права особи на захист. Суд же в даному випадку не наділений повноваженнями перекваліфікувати діяння позивача.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, перелік судових рішень. які може прийняти суд першої інстанції у цій категорії справ, визначений у ст..286 КАС України, є вичерпним та не передбачає визнання судом постанови про адміністративне правопорушення протиправною. Крім того, така позовна вимога фактично охоплюється вимогою про скасування оскаржуваної постанови, а тому додаткового вирішення не потребує, через що в цій частині заявлений позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.
При цьому, оскільки з матеріалів справи вбачається, що копію постанови №2880 від 21.04.2025 року ОСОБА_1 отримав лише 06.01.2026 року суд вважає можливим поновити строк позивачу на її оскарження, як пропущений ним з поважних причин (ч.1 ст.121 КАС України).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 72-77, 79, 90, 241-246, 286 КАС України, суд
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови №2880 від 21.04.2025 року за ч.3 ст. 210 -1 КУпАП.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №2880 у справі про адміністративне правопорушення від 21.04.2025 року за ч.3 ст. 210-1 КУпАП задовольнити частково.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , №2880 у справі про адміністративне правопорушення від 21.04.2025 року за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Є. Бойко