Справа № 355/2698/25
Провадження № 2/355/409/26
26 січня 2026 року Баришівський районний суд Київської області
у складі: головуючого-судді Чехова С.І.
за участю секретаря Котенко Л.О.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Куценко Наталії Володимирівни до Баришівської селищної ради про визнання права власності на майно.
До суду звернувся представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Куценко Н.А. з позовною заявою у якій просить визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру загальною площею 51,3 кв.м. розташовану по АДРЕСА_1 2/3 частки в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та 1/5 частка особиста відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 04 квітня 1994 року.
Свої позовні вимоги представник позивачки обгрунтовує тим, що відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ОСОБА_3 було реалізоване право на приватизацію квартири розташованої по АДРЕСА_1 . 04 квітня 1994 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 було отримано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 виготовленого Госпрозрахунковим бюро «Альтернатива». Зазначене свідоцтво в подальшому було зареєстроване в БТІ. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла баба позивачки ОСОБА_3 .. Після її смерті відкрилась спадщина до складу якої входить 1/3 частка квартири розташованої по АДРЕСА_1 . 16 листопада 1999 року державним нотаріусом Малиновською Н.В. було видане свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на ім'я матері позивачки ОСОБА_2 .. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_2 .. Після її смерті відкрилась спадщина до складу якої входить 2/3 частки квартири розташованої про АДРЕСА_1 . За життя мати позивачки ОСОБА_2 склала заповіт згідно якого 2/3 частки цієї квартири заповідала позивачці. Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Баришівської державної нотаріальної контори з заявою прийняття спадщини за заповітом та за законом після смерті матері. Однак в нотаріальній конторі позивачу було відмовлено, оскільки органом приватизації в свідоцтві про право власності на житло зазначений Госпрозрахункове бюро «Альтернатива», якій делегувались лише повноваження щодо проведення технічних робіт, а саме: підготовка документів для приватизації, виготовлення технічної документації, проведення розрахунків, а свідоцтво про право власності на об'єкт приватизації відповідно до Закону України «Про малу приватизацію» повинно було бути видане органом приватизації, який виніс відповідне розпорядження, а саме «ПМК-12».Крім того оригінал свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 04 квітня 1994 року у позивачки відсутній. В зв'язку з такими обставинами нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру. Позивачу було рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкову частку в квартирі та на її особисту частку.
Позивачка ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась, передала свої повноваження адвокату Куценко Н.В..
Представник позивачки ОСОБА_5 до судового засідання не з'явилась, однак повідомила про можливість розгляду справи за її відсутністю позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.
Представник відповідача від Баришівського селищної ради до судового засідання не з'явився, однак повідомив, що не заперечує проти розгляду справи по суті, просить розглянути без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує. Відзиву стосовно заявлених позовних вимог надано не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження, суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
За таких обставин, керуючись ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України слід, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України слід, що кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 13 ЦПК України слід, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За ст. 76 ЦПК України «Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі і показаннями свідків.»
Відповідно до ст. 89 ЦПК України «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).»
Судом досліджені матеріали надані стороною позивача, а саме:
Копію паспорта позивачки з якого вбачається, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України.(а.с.9-10)
Копію свідоцтва про народження з якої слід, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 її батьками є ОСОБА_6 , ОСОБА_2 .(а.с.12)
Копію свідоцтва про шлюб з якого слід, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 24 травня 2003 року. Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка ОСОБА_8 , дружини ОСОБА_8 .(а.с.13)
Копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 76 років про, що зроблено запис у книзі реєстрації актів про смерть 21 лютого 1995 року Актова запис №31.Причина смерті гостра порушення мозкового кровообігу по типу тромбошемії. Місце смерті смт. Баришівка Баришівський район Київської області (а.с.8)
Копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Дніпропетровськ, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 74 років 27 січня 2025 року відповідно до чого складено актовий запис №40, місце смерті селище Баришівка, Броварського району, Київської області .(а.с.7)
Копію витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі з якого слід, що до спадкового реєстру внесена реєстрацію запису про спадкову справу номер 73962461, номер у нотаріуса 105/2025, місце заведення Київська область, Броварський район, Баришівська державна нотаріальна контора, дата заведення 17 квітня 2025 року, спадкодавець ОСОБА_2 дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .(а.с.14)
Копію свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 листопада 1999 року з якого слід, що спадкоємицею майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 є її дочка ОСОБА_2 . Спадкове майно на яке видане це свідоцтво складається з 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 що належала померлій ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 виданого Госпрозрахунковим бюро «Альтернатива» 04 квітня 1994 року і зареєстрованого в Переяслав-Хмельницькому БТІ за №358. Квартира трьох кімнатна, розмір житлової площі становить 33.50 кв.м.(а.с.15)
Копію заповіту від 25 грудня 2013 року з якого слід, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила розпорядження: 2/3 частки квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та грошовий вклад на рахунку№ НОМЕР_2 , що знаходиться в Баришівській філії ТВБВ №10026/0916 Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» заповідала ОСОБА_1 .(а.с.16)
Копію заяви ОСОБА_3 до керівника органу приватизації ОСОБА_9 про оформлення передачі в приватну спільну сумісну, спільну часткову власність квартиру що займає разом з членами сім'ї на умовах найму.(а.с.19)
Копію розпорядження органу приватизації від 05 квітня 1994 року слід, що заяву ОСОБА_3 на приватизацію квартири за адресою АДРЕСА_1 , яка використовується нею та членами її сім'ї на умовах найму. Мешканці квартири згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» мають пільги на безоплатну передачу у власність квартиру.(а.с.18)
Копію свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 04 квітня 1994 року з якого слід, що Госпрозрахункове бюро «Альтернатива» посвідчує, що квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 дійсно належить на праві приватної, спільної сумісної власності ОСОБА_3 та членам її сім'ї ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . Загальна площа квартири становить 50 кв.м.. Квартира зареєстрована в Переяслав-Хмельницькому бюро технічної інвентаризації.(а.с.17)
З копії технічного паспорту від 10 жовтня 2025 року слід, що позивач ОСОБА_1 отримала план поверху квартири в АДРЕСА_1 .(а.с.21-25)
Копію звіту про оцінку майна житлової трикімнатної квартири, загальною площею 51.3 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вартість об'єкта становить 464881 гривень. (а.с.26-49)
Лист від 25 жовтня 2025 року №1834/02-14 завідуючої Баришівської державної нотаріальної контори Малиновської Н.В. про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 у зв'язку з тим орган приватизації в свідоцтві про право власності на житло зазначений Госпрозрахункове бюро «Альтернатива», яку делегувались повноваження щодо проведення технічних робіт, а саме: підготовка документів для приватизації. Виготовлення технічної документації, проведення розрахунків. Свідоцтво про право власності на об'єкт приватизації відповідно до Закону України «Про малу приватизацію» повинно було бути видане органом приватизації, який виніс відповідне розпорядження, а саме ПМК-12. В зв'язку з такими обставинами відсутня можливість видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 2/3 частки квартири.(а.с.50)
Лист №1835/01-16 від 25 жовтня 2025 року завідуючої Баришівської державної нотаріальної контори Малиновської Н.В. про відмову посвідчити договір купівлі-продажу 1/3 частки квартири у зв'язку з тим, що орган приватизації в свідоцтві про право власності на житло зазначений Госпрозрахунковее бюро «Альтернатива», якому делегувались повноваження щодо проведення технічних робіт, а саме: підготовка документів для приватизації. Виготовлення технічної документації, проведення розрахунків. Свідоцтво про право власності на об'єкт приватизації відповідно до Закону України «Про малу приватизацію» повинно було бути видане органом приватизації, який виніс відповідне розпорядження, а саме ПМК-12 і оригінал свідоцтва про право власності на житло відсутній.(а.с.51)
Судом була досліджена копія спадкової справи №105/2025 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 саме:
Копію заяви позивача ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , відомості про осіб місце проживання яких було зареєстроване за адресою АДРЕСА_1 в період з 01 січня 2024 року по 21 квітня 2025 року, де значитися зареєстрованою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі, заповіт ОСОБА_2 яким розпорядилась належну її 2/3 частини квартири залишити дочки ОСОБА_1 , заповіт ОСОБА_2 , яка розпорядилась належні її грошові кошти залишити сестрі ОСОБА_10 , повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, копію паспорта ОСОБА_1 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 , копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , технічний паспорт на квартиру що знаходиться у власності ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на житло Госпрозрахункове бюро «Альтернатива», копія свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 , лист про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.(а.с.68-105)
Як слід з ч.1 ст.316 ЦК України « Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.»
За ч.1 ст.319 ЦК України «Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.»
За ч.1 ст.317 ЦК України «Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.»
За ч.1 ст. 321 ЦК України «Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.»
За ч.1 ст.328 ЦК України «Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.»
За ст. 392 ЦК України слід, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності
За ст.1216 ЦК України слід, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За ст.1218 ЦК України слід, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
За правилами статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України слід, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.1268 ЦК України слід, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Як слід з ч.3 ст. 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Відповідно до ч.4 ст. 5 Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" слід, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
За ч.5 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" слід, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.
Згідно з ч.11 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.
У ч.10 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Перелік таких випадків визначений у законодавстві є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (ч.2 ст.1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"), заборона приватизувати конкретне приміщення (ч.4 ст.1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", ч.2 ст.2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").
Схожий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц, а також постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 755/17528/17, від 24 травня 2021 року у справі № 296/2566/18, від 31 серпня 2022 року у справі № 758/9406/19, від 19 червня 2023 року у справі № 295/2637/20.
У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" судам роз'яснено, що у разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.
Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.
У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого ч.3 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.
Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13.
Отже, як було встановлено судом за життя бабуся позивача отримала розпорядження від органу приватизації Пересувної механізованої колони №12 акціонерного товариства «Броварисільбуд» на приватизацію квартири, обов'язки по оформленню документів покладено на госпрозрахункове бюро «Альтернатива» видало свідоцтво згідно цього розпорядження в яке було вписана мати та сама позивач. Як потім стало відомо госпрозрахункове бюро «Альтернатива» є орган, який не був повноважений проводити приватизацію, йому тільки було делеговано повноваження щодо проведення технічний робіта, а саме підготовку документів для приватизації, виготовлення технічної документації, проведення розрахунків. Після смерті ОСОБА_3 , яка є бабусею позивача, ОСОБА_2 , яка є матір'ю позивача успадкувала 1/3 частину квартири своє матері ОСОБА_3 .. У своєму заповіті ОСОБА_2 заповідала свою частину квартири позивачу. Позивач ОСОБА_1 отримала відмову у нотаріуса на отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру підстави були орган який не був уповноважений проводити приватизацію квартири.
Однак, на той час вписані у свідоцтво про право власності на житло ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , та позивач ОСОБА_4 , яка у шлюбі має прізвище ОСОБА_8 отримали як їм здавалось належний документ, належним на приватизацію. Проживали у спірній квартирі довгий час використовували як єдине житло мали, права на її приватизацію, здійснили належні та добросовісних дій щодо оформлення своїх прав, позивач як спадкоємиць має право вимагати визнання за нею право власності на квартиру відповідно своєї частині в цьому майні. З урахуванням наведеного, встановивши відсутність передбачених законом підстав для відмови наймачу квартири у приватизації займаного ним житла, реалізацію ними за свого життя права на передачу у власність житла, яким ОСОБА_3 , ОСОБА_11 користувалися на законних підставах протягом тривалого часу, про включення прав на спірну квартиру до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_11 , яка за життя отримала у спадщину частину квартири своєї матері ОСОБА_3 ..
Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 09 серпня 2023 року по цивільній справі №523/20890/21.
Позовні вимоги представника позивача правомірні та підлягають задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат позивачем питання не ставились і судом вони не розглядались.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,4,12, 13,81,141, 200,229,247, 263-265,315 ЦПК України, ст.ст.1216,1218,1262 ЦК України,-
Позовну заяву позовом представника ОСОБА_1 адвоката Куценко Наталії Володимирівни до Баришівської селищної ради про визнання права власності на майно, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (картка платника податків НОМЕР_3 ) право власності на квартиру загальною площею 51,3 кв.м розташовану по АДРЕСА_1 (2/3 частки в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та на 1/5 частку особистої, відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 04 квітня 1994 року).
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Київського апеляційного суду.
Повне рішення складено 04 лютого 2026 року.
Суддя Баришівського
районного суду С. І. Чехов