Справа № 354/1513/25
Провадження по справі № 2/354/189/26
12 лютого 2026 року м. Яремче
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі головуючої судді Остап'юк М.В., секретаря судового засідання Крицкалюк Я.М., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернулось до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 27 000,00 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 29.03.2024 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» (далі - ТОВ «Слон Кредит») було укладено в електронній формі договір про надання споживчого кредиту №1525993, за умовами якого відповідачу було надано кредит, а останній у свою чергу зобов'язався отримати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов'язки, передбачені цим договором.
27.06.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №27062025, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» передало позивачу за плату належні йому права вимоги, а останній прийняв належні первісному кредитору права вимоги до Відповідача. Відтак ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 27 000 грн, яка складається із суми основного боргу позики в розмірі 3000 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 22500 грн, а також штрафні санкції у сумі 1500 грн.
Оскільки після відступлення ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» права вимоги, відповідач у добровільному порядку належним чином не виконала взятих на себе зобов'язань з повернення грошових коштів за вказаним вище кредитним договором, позивач був змушений звернутися до суду із вказаним позовом відповідно до вимог якого просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою корить вказану заборгованість, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2025 для розгляду цивільної справи №354/1513/25 визначено суддю Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Остап'юк М.В.
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзив на позов.
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 29 грудня 2025 року суд перейшов до розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в судове засідання.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак, у поданій до суду заяві просив розгляд справи проводити без його участі.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 просив задовольнити частково позовні вимоги. Пояснив, що він визнає суму тіла кредиту у розмірі 3000 грн, однак, сума відсотків за користування кредитом перевищує у десятки разів кредит. Зазначив, що він частково погашав заборгованість, а саме вніс кошти у розмірі 2362 грн 50 коп, проте останні пішли на оплату процентів за користування грошовими коштами. Не заперечив свого обов'язку повернути суму, отриману в кредит, разом з тим, просив суд зменшити нараховані відсотки, оскільки для нього вони є непомірними, і він не зможе їх сплатити у такому розмірі.
Суд, заслухавши відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку.
Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).
Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Як убачається з матеріалів справи, 01.02.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1525993, умовами пунктів 1.2-1.4 якого передбачено, що на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 3000 грн, типом кредиту є кредит. Строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Загальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору.
Відповідно до умов пункту 1.5 кредитного договору сторони погодили, що тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору.
Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (пункт 1.6 договору).
Згідно положень пункту 1.7 сторони договору узгодили, що денна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2,50% в день; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2,3% в день.
Відповідно до умов пункту 2.1. договору кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахунку на поточний рахунок споживача з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Пунктами 6.4.1, 6.4.2 договору його сторони передбачили, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатити товариству штраф у розмірі 150 грн. на четвертий день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 30 грн., починаючи з п'ятого дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання умов договору.
Штраф = «розмір штрафу, встановлений за чотири дні порушення» + розмір штрафу, що встановлений з п'ятого дня за кількість днів порушення, починаючи з п'ятого дня.
У пункті 9.6 вказаного договору сторони врегулювали порядок його укладення та створення електронних підписів сторін.
У розділі 10 договору «Реквізити та підписи сторін» вказано ідентифікуючі відомості ТОВ «Слон Кредит», з електронним підписом директора Рохманійко М.В., а також ідентифікуючі відомості споживача ОСОБА_1 , а саме: дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, телефони та електронний підпис клієнта одноразовим ідентифікатором Х920.
Тобто, даний договір сторони уклали в електронному виді шляхом накладення електронного підпису відповідача одноразовим ідентифікатором.
Окрім того, 01.02.2024 відповідачем також було підписано Додаток №1 до договору про надання споживчого кредиту №1525993 від 29.03.2024, де міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, а також зазначена остаточна дата повернення кредиту - 24.03.2025.
У надані суду копії листа ТОВ «Пейтек Україна» від 02.07.2025 за №20250702-488 міститься інформація про те, ТОВ «Пейтек Україна» є фінансовою установою, що має право надання платіжних послуг. Відповідно до отриманої ліцензії від Національного банку України, що переоформлена Національним банком України 24.05.2024, Товариство надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Відповідно до Витягу з Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 06062022-1 від 06.06.2022, вбачається, що 06.06.2022 року між ТОВ «Пейтек Україна» та ТОВ «Слон Кредит» було укладено договір про організацію переказу грошових коштів №06062022-1. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Слон Кредит»: 29.03.2024 20:42:34 на суму 3000 грн. Номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек Україна» - db18f347-5bcf-45ae-a1e8-e7fdac69a2c4, номер транзакції в системі ТОВ «Слон Кредит» - 15259931711737753, Банк-еквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .
Разом з цим, 27.06.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та ТОВ «Слон Кредит» було укладено договір факторингу №27062025, за умовами якого фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.6 Договору факторингу №27062025, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору. Права вимоги вважаються прийнятими фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним акту прийому-передачі реєстру боржників (додаток №2).
27.06.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та ТОВ «Слон Кредит» було підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №27062025 від 27.06.2025, згідно якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, після чого, з урахуванням пункту 1.2 договору факторингу №27062025 від 27.06.2025, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
Згідно даних витягу з реєстру боржників від 27.06.2025 до договору факторингу №27062025 від 27.06.2025 наявна інформація про передачу права вимоги щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №1525993, за яким наявна заборгованість у загальному розмірі 27000 грн, з яких 3000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 22500 грн - заборгованість за відсотками, а також 1500 грн - сума заборгованості за пенею.
Так, положеннями пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами першою та другою статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За приписами частин першої, другої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Положеннями частини першої статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).
Частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
У відповідності до вимог частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Так, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року №675-VIII.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до положень частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону).
За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як убачається з матеріалів справи, договір про надання споживчого кредиту №1525993 від 29.03.2024 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату її видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.
Пунктом 1.1 кредитного договору його сторони погодили, що укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою інформаційно-комунікаційної системи (ІКС) товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача в ІКС товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, що є електронним підписом споживача та направлений товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний споживачем при вході/протягом періоду обслуговування в товаристві.
Згідно з положеннями пункту 9.6 кредитного договору його сторони визначили, що договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони товариства електронним підписом, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис товариства створюється на договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим сторонами в укладеному договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІКС товариства/зазначений в цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис споживача на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.
У реквізитах підписантів кредитного договору зазначено, що позичальник підписав вказаний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Враховуючи умови та зміст кредитного договору, його було укладено на сайті кредитодавця та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором Х920. При цьому, без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства та ідентифікації позичальника, такий договір не був би укладений.
Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19, провадження №61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20, провадження №61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20, провадження №61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, провадження №61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20, провадження №61-2902св21.
Договір містить паспортні дані, податковий номер, номер засобів зв'язку, поштову та електронну адресу ОСОБА_1 .
Таким чином, договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до статті 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми та є обов'язковим до виконання сторонами.
Доказів на спростування факту підписання відповідачем спірних договорів до суду не надано, і сам Відповідач у судовому засіданні підтвердив укладення цього договору.
Щодо права позивача пред'являти свої вимоги до відповідача за цим договором, то суд керується такими положеннями норм матеріального права.
Положеннями частини першої статті 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Частиною першою статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє останнього від обов'язку погашення кредиту.
Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за №361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за №278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за №667/11010/14-ц.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит, що узгоджується з положеннями статті 517 ЦК України.
Судовим розглядом установлено, що 27.06.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №27062025, за умовами якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору права вимоги до боржників, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та передав первісному кредитору під відступлення права вимоги, грошові кошти за плату у порядку та строки встановлені цим договором.
Згідно наданої позивачем копії акту прийому-передачі реєстру боржників від 27.06.2025 та витягу з реєстру боржників до договору факторингу №27062025 від 27.06.2025 до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №1525993 від 29.03.2024, що складається із суми основного боргу в розмірі 3000 грн, заборгованості по відсоткам у сумі 22500 грн, а також заборгованості за пенею у розмірі 1500 грн.
Отже, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №1525993 від 29.03.2024.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статтей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно з частиною другою статті 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Статтями 1046, 1049 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За умовами пункту 2.1 вказаного договору сторони передбачили, що кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахунку на поточний рахунок споживача з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Стаття 31 Закону України «Про платіжні послуги» прямо зобов'язує платіжного оператора надавати детальну інформацію про платіжну операцію (частина 4 для платника, частина 5 для отримувача, а також частина 3, якщо є послуга ініціювання платежу). Це підтверджує право кредитора (як платника) та позичальника (як отримувача) вимагати таку інформацію.
Пункти 4 та 5 частини четвертої та п'ятої вказаної статті відповідно чітко визначають, яка інформація має бути надана після виконання операції. Це включає: відомості для ідентифікації операції (що є суттю звіту/листа, який кредитор отримує від платіжного оператора); інформацію про отримувача (номер картки/рахунку позичальника), суму платіжної операції, дату і час зарахування коштів на рахунок отримувача.
Первісний кредитор ТОВ «Слон Кредит» є фінансовою, а не банківською установою. Враховуючи положення Закону України «Про платіжні послуги», інформаційний лист платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.
Наданий позивачем лист ТОВ «Пейтек» №20250702 від 02.07.2025 містить інформацію про перерахування коштів на банківську картку № НОМЕР_1 , визначену відповідачем в кредитному договорі, що у сукупності з іншими доказами, такими як укладений кредитний договір та розрахунок заборгованості, належним чином підтверджує факт надання кредитних коштів відповідачу. Кредитний договір укладено 29.03.2024 о 20 год. 41 хв., а грошові кошти перераховано на банківський рахунок позичальника 29.03.2024 об 20:42:38 год.
Враховуючи, що платіжні операції в даному випадку здійснювалися через небанківську платіжну систему, відтак, вказаний інформаційний лист є належним первинним документом, що підтверджує транзакцію про перерахування на банківський рахунок № НОМЕР_1 3000 грн.
За таких обставин суд уважає доведеним факт зарахування на виконання умов договору про надання споживчого кредиту №1525993 від 29.03.2024, укладеного між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 , кредитних коштів на картковий рахунок відповідача у розмірі 3000 гривень.
Отже, ТОВ «Слон Кредит» свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме - надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договорами.
Проте, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав та не повернув в обумовлений договором строк кредитні кошти та не сплатив відсотки за їхнє користування, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №1525993 від 29.03.2024 вказано, що у відповідача станом на 25.07.2025 наявна заборгованість в сумі 27000 грн, у тому числі: 3000 грн - тіло основного боргу, 22500 грн - заборгованість за відсотками, 1500 - заборгованість по штрафам/пені.
З матеріалі справи убачається, що відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості за тілом кредиту, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості в цій частині, за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний.
При вирішенні даного спору судом взято до уваги, що відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку банку не повернуті, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Оскільки ОСОБА_1 у визначений договором строк кошти не повернув, то з нього на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» слід стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 3000 грн.
При вирішенні заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, то суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як убачається із позовної заяви, змісту договору про надання споживчого кредиту №1525993 від 29.03.2024 та розрахунку заборгованості, проценти за користування кредитними коштами нараховувалися з 28.04.2024 по 24.03.2025 кожні 30 днів по 2250 грн, виходячи з відсоткової ставки 2,5% на день (3000 х 2,5% х 30 днів = 2250 грн).
Після 24.03.2025 первісний кредитор або позивач відсотки відповідачу не нараховували, вказана дата згідно умов договору є останнім днем кредитування відповідача.
Пунктом 1.5.2 договору передбачалося застосування зниженої ставки в розмірі 0,125% в день, за умови, якщо позичальник 28.04.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Так, загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом №3498-IX від 22.11.2023.
Закон України від 22.11.2023 за №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» приписано надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу (тобто не банкам), та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Як було зазначено раніше, відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
На момент укладення договору про надання споживчого кредиту №1525993 від 29.03.2024 вже діяла норма статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Таким чином, умови укладеного між відповідачем та первісним кредитором договору, передбачені пунктами 1.5.1, 1.7.1 та 1.7.2 щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі 2,50%, як стандартної за весь строк користування кредитними коштами, та у розмірі 2,3% в день, як стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки на підставі частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемними.
З огляду на викладене, суд розраховує заборгованість за процентами за укладеним між сторонами договорами, виходячи з встановленої частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки у розмірі 1%.
Тобто, за договором про надання споживчого кредиту №1525993 від 29.03.2024 за період з 29.03.2024 по 24.03.2025 (дата повернення кредиту) проценти за користування кредитними коштами складають 10800 грн (3000 грн х 1% х 360 днів).
Разом з тим, в ході судового розгляду було з'ясовано, що Відповідач частково вніс плату на погашення кредиту у розмірі 2362, 50 коп, які були спрямовані на погашення відсотків за кредитом (Розрахунок заборгованості за кредитом, а. с. 88).
З урахуванням зазначеного, з Відповідача на користь Позивач слід стягнути 8437, 50 грн (10800 - 2362, 50).
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь пені в розмірі 1500 грн за кредитним договором, суд зазначає наступне.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Враховуючи вищевикладене, підстав для нарахування неустойки у вигляді пені після 24 лютого 2022 року немає.
Відтак, враховуючи той факт, що за наслідками судового розгляду було установлено факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту №1525993 від 29.03.2024, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». А саме, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 11 437, 50 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3000 грн, а також заборгованості по відсоткам за період з 29.03.2024 по 24.03.2025 у загальному розмірі 8437,50 грн, які були перераховані судом, виходячи з обмеження, встановленого статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язанні з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки за результатами розгляду суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову у цій справі, то відповідно з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені на сплату судового збору в розмірі 1025,96 грн, тобто пропорційно до загального розміру задоволених позовних вимог (42,36%).
Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
Позов ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №1525993 від 29.03.2024 у розмірі 11 437 гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судовий збір в розмірі 1025 гривень 96 копійок.
У задоволенні інших вимог позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин.
Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні найменування та реквізити сторін:
Позивач: ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», зареєстроване місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня,15 офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 12.02.2026.
Суддя: Марія ОСТАП'ЮК