Справа № 288/4/26
Провадження № 2-а/288/8/26
12 лютого 2026 року селище Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Рудник М. І.,
за участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Житомирській області про скасування постанови серії ЕНА № 6461802 від 04.01.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Відділення поліції № 1 Житомирського РУП № 2 ГУКНП в Житомирській області та в подальшому ухвалою суду від 28.01.2026 року було замінено на належного відповідача - Головне управління Національної поліції у Житомирській області (далі-відповідач) про скасування постанови серії ЕНА № 6461802 від 04.01.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності, в якому зазначає, що постановою поліцейського відділення поліції №1 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області серія ЕНА №6461802 від 04.01.2026 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що 04.01.2026 року о 14 годині 27 хвилин в селищі Попільня по вул. Героїв Майдану, керуючи транспортним засобом RENAULT DASTER номерний знак НОМЕР_1 не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив вимоги п. 9.2.б ПДР України.
Позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною оскільки, після зупинки позивачу було вказано, що він не ввімкнув покажчик повороту, на що він першочергово заперечив, так як пам?ятає, що вмикав покажчик повороту під час зміни руху, проте після спілкування сказав (можливо і не ввімкнув), поліцейський який здійснив зупинку не надав доказів, щодо порушення позивачем правил дорожнього руху, та попросив пред'явити посвідчення водія і документи на транспортний засіб, що позивач і зробив, після огляду документів поліцейський без будь-якого попередження, та роз'яснення прав та обов'язків, виніс адміністративну постанову Серії ЕНА №6461802 від 04.01.2026 року, та видав лише «Квитанцію про оплату штрафу відповідно до постанови», в постанові про адміністративне правопорушення, позивач поставив свій підпис, через те що 04.01.2026 року перебував на службі в Добровольчому формуванні № 1 Попільнянської селищної територіальної громади в/Ч НОМЕР_2 141-окремого батальйону 115-ї Обр ТрО ЗСУ, та був завантажений думками про чергування, та можливий виїзд МВГ а саме тому не міг вчасно сконцентрувати увагу на подію, та оцінити її, також працівником поліції , дані якого вказати не може, так як копію постанови не отримав, а саме тому не має достовірних даних особи яка винесла постанову, та порушила права позивача, щодо ознайомлення з винесеною постановою з допущенням помилки, а саме внесення недостовірних даних, щодо місця проживання, а саме в «Квитанції про оплату штрафу відповідно до постанови» вказано в п.2 Місце проживання платника ; Житомирська, Попільня, Житомирський вул. Героїв Майдану (Радянська) №1, а позивач проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Хоча в законодавстві вказано, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України, які поліцейський порушив.
Позивач не погоджується із зазначеним рішенням поліцейського, бо вважає себе невинним, постанову серія ЕНА№6461802 від 04.01.2026 року необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків інспектора.
Позивач просить скасувати постанову поліцейського відділення поліції №1 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області серія ЕНА № 6461802 від 04.01.2026 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за ч. 2 ст. 122 КУпАП, закрити провадження та судовий збір покласти на відповідача.
Відповідно до ухвали суду від 06 січня 2026 року по справі відкрито провадження у справі за правилами глави 10 КАС України, у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання позивач не з?явився, надав клопотання про слухання справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі. /а.с. 54-55/
Представник Головного управління Національної поліції у Житомирській області в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду відзив на позовну заяву з додатками, в якому просить розгляд справи проводити без участі представника та відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 /а.с. 31-46/
Судом оглядався відеодиск із записом події, яка відбулась 04 січня 2026 року, з якого вбачається, що працівник поліції підійшов до водія, який сидів за кермом автомобіля та повідомив, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» проводиться відеофіксація даної події. Також поліцейський повідомив водію, що при зміні напрямку руху водій не включив покажчик повороту, чим порушив п.9.2. б ПДР та звертається до водія пред?явити посвідчення водія і реєстраційні документи. Водій пред?являє поліцейському документи. В подальшому поліцейський повідомляє водія, що відносно нього буде винесено постанову за порушення ПДР штраф 510 гривень. Згодом поліцейський роз?яснює водію права, складає відносно нього постанову, в якій водій розписується та вручає водію квитанцію про сплату штрафу відповідно до постанови./ а.с. 30, 46/
Частина 1 статті 205 КАС України визначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно до норм частини 3 статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Клопотань від учасників процесу про розгляд справи у поряду загального позовного провадження не надходило.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надійшло, відповідно до положень ч. 5 ст. 279 КАС України, тому суд з власної ініціативи розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи та оглянувши відеодиск, дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законом України.
Згідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В силу частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Судом встановлено, що 04 січня 2026 року постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6461802 від 04.01.2026 року, винесеної поліцейським Відділення поліції № 1 Житомирського РУП № 2 ГУНП в Житомирській області, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за те, що ОСОБА_1 04.01.2026 року о 14 годині 27 хвилин в селищі Попільня по вул. Героїв Майдану, керуючи транспортним засобом RENAULT DASTER номерний знак НОМЕР_1 не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив вимоги п. 9.2. б ПДР України./а.с. 29, 44/
Нормами ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (в тому числі і ч. 2 ст. 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно до пункту 4 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП.
Пунктом 2 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Вказане підтверджується також нормами статті 276 КУпАП.
Згідно до статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Зазначена норма права вказує на те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення правопорушення. А відтак не потребує додаткового роз'яснення про час та місце розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими Розділом ІV КУпАП.
Таким чином, з вищевказаного вбачається, що у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи наведених останнім доводів.
Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення регулюється розділом 4 КУпАП.
Згідно до частини 2 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення Правил дорожнього руху, зокрема порушення правил користування освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями).
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Як вбачається з пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
В постанові про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6461802 від 04 січня 2026 року відносно ОСОБА_1 зазначено, що він порушив п. 9.2. б Правил дорожнього руху України.
Пункт 9.2. б ПДР України передбачає, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Проте, у наданому відповідачем відеозапису не відображено факт порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 та вчинення ним адміністративного правопорушення, а саме те, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідно напрямку при повороті.
Таким чином, відеозапис не містить об'єктивної фіксації факту вчинення ОСОБА_1 даного адміністративного правопорушення, що є обов'язковим елементом об'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Як передбачено статею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пунктів 9, 10 Розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Однак, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які докази провини правопорушника, окрім копії постанови про адміністративне правопорушення та відеодиску, який доказів порушення правил дорожнього руху позивачем не містить, що розцінюється судом як односторонність та неповнота при складанні вищевказаної постанови.
Суб'єкт владних повноважень - відповідач у справі зобов'язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані - на користь відповідача чи навіть позивача.
Про це мало бути відомо відповідачу, так як позивачем в позовній заяві, яка направлена відповідачу і яку вони отримали, було не визнано свою вину в порушеннях ПДР України і викладено мотиви такої незгоди. Однак відповідач, отримавши повістку в суд і матеріали адміністративного позову і ознайомившись з їх змістом, не з'явився в суд і не довів свою правомірність, надав лише відзив на позовну заяву та відеозапис, які не містять доказів порушення позивачем Правил дорожнього руху, а тому суд вважає, що відповідач при такій своїй поведінці погодився з вимогами позивача.
Будь-яких інших доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано.
Також у оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме наявні докази вини у скоєнні позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП.
Так доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху та відеодиск.
Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові, а даний відеодиск доказів провини позивача не містить.
Отже, суд прийшов до висновку, що матеріали справи не містять належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме: що він керуючи автомобілем не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідно напрямку при повороті, який інкримінується у постанові про адміністративне правопорушення.
Крім того, суд зазначає, що в постанові невірно зазначено адресу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме: вказано адреса проживання АДРЕСА_2 , а фактично ОСОБА_1 проживає АДРЕСА_1 .
Таким чином, оскаржувана постанова від 04 січня 2026 року про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню.
Згідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана: по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а по-друге, відповідно до ст. 252 КУпАП дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відтак, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року (справа № 357/10134/17 - К/9901/32368/18).
Як свідчать матеріали справи, при винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення працівником поліції не були з'ясовані ці обставини.
Крім того, відповідно до статті 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку щодо недоведеності відповідачем, всупереч приписам КАС України, правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відсутності доказів, щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Вина позивача ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення ґрунтується виключно на даних з постанови у справі про адміністративне правопорушення, факт вчинення якого заперечується самим позивачем.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів показаннями свідків.
Згідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, суд прийшов до висновку, що виносячи оскаржувану постанову поліцейський Відділення поліції № 1 Житомирського РУП № 2 ГУНП в Житомирській області в такий спосіб визначений законом не діяв, доказів на підтвердження того, що позивачем дійсно було порушено Правила дорожнього руху України та в його діях міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена нормами частини 2 статті 122 КУпАП до суду не надав.
Таким чином, викладені вище обставини у їх системному зв'язку свідчать, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а позовна заява задоволенню.
Згідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 19, 55 Конституції України; Законом України «Про Національну поліцію»; «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853; статтями 126, 245, 251, 268, 278, 283, 284 КУпАП; статтями 2, 5, 7, 9, 72, 77, 80, 90, 195, 205, 229, 241-246, 250, 251, 255, 257, 268, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Житомирській області про скасування постанови серії ЕНА № 6461802 від 04.01.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6461802 від 04 січня 2026 року відносно ОСОБА_1 .
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП - закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Житомирській області (Код ЄДРПОУ: 40108625, 10008, місто Житомир, вулиця Старий Бульвар, 5/37) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в сумі 665 гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Попільнянського
районного суду М.І. Рудник