Справа № 166/1649/25
Провадження № 2/166/17/26
категорія: 38
іменем України
12 лютого 2026 року сел Ратне
Ратнівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Фазан О. З.,
за участі секретаря судового засідання Приймачук О. М.,
відповідача ОСОБА_1 , його представника адвоката Кота С. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» ( далі ТОВ "Діджи Фінанс") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Романенко Михайло Едуардович, який діє в інтересах позивача ТОВ "Діджи Фінанс" звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 101718539 від 07.06.2021 в сумі 31430 грн та судового збору в розмірі 2422,40 грн, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 07 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 101718539, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 7000 гривень.
30 вересня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали договір про відступлення прав вимоги №09Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за договором № 101718539 від 07.06.2021. Згідно із договором відступлення прав вимоги борг відповідача перед новим кредитором становить 31430 гривень, з яких: за тілом кредиту 7000 грн, за відсотками 23100 грн, комісійна винагорода 1330 грн. Цю заборгованість відповідач не погасив ні первісному, ні новому кредитору.
Просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №101718539 від 07.06.2021 у розмірі 31430 грн, з яких 7000 грн заборгованість за тілом кредиту, 23100 грн - за відсотками , 1330 грн - за комісійними винагородами, судові витрати у виді судового збору 2422,40 гривень, та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.
Ухвалою суду від 29 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Судове засідання 28.10.2025 року, 18.11.2025 року відкладено в зв'язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті, у відпустці.
До суду через систему " Електронний суд" 18.11.2025 року представник відповідача адвокат Кот С. І. подав додаткові пояснення до заяви про застосування строку позовної давності .
До суду через систему " Електронний суд" 05.12.2025 року представник позивача Романенко М. Е. подав додаткові пояснення, просив не застосовувати строк позовної давності, справу розглянути без його участі, позов задовольнити.
До суду через систему " Електронний суд" 08.12.2025 року представник відповідача адвокат Кот С. І. подав заперечення на клопотання, просив відмовити у задоволенні позову повністю у зв'язку зі спливом позовної давності та альтернативно , у разі часткового задоволення позову - відмовити: у стягненні надмірних процентів, нарахованих за ставкою 2- 5 % на день після спливу строку кредиту , додаткові пояснення до заяви про застосування строку позовної давності,у стягненні разової комісії за надання кредиту 1330 грн , як несправедливої умови договору із споживачем; істотно зменшити розмір фінансових санкцій, виходячи з принципів справедливості, розумності та пропорційності .
У судове засідання 08.12.2025 року представник позивача не з'явився. В позові просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідач, його представник 08.12.2025 року позовні вимоги не визнали, підтримали додаткові пояснення від 05.12.2025 року, які надійшли до суду 08.12.2025 року.
Судове засідання 08.12.2025 року відкладено за клопотанням представника відповідача у зв'язку із відсутністю у нього електропостачання.
Судові засідання 23.12.2025, 15.01.2026 ,29.01.2026 року відкладено за клопотанням представника відповідача адвоката Кота С. І..
Судове засідання 30.12.2025 року відкладено у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.
До суду через систему " Електронний суд" 30.12.2025 року представник відповідача адвокат Кот С. І. подав додаткові пояснення, просив відмовити у задоволенні позову повністю , заявив клопотання про витребування доказів від позивача, від банку, від органів поліції без зазначення даних про місцезнаходження зазначених юридичних осіб.
Судове засідання 06.02.2026 року відкладено у зв'язку з відсутністю електропостачання у представника відповідача адвоката Кота С. І..
Представник позивача у судове засідання 09.02.2026 року не з'явився, просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача адвокат Кот С. І. підтримав надані письмові пояснення, клопотання, просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 09.02.2026 року відповідно до вимог ст. 83,84, 274 ЦПК України відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Кота С. І. про витребування доказів.
Суд, заслухавши відповідача, його представника, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що 07 червня 2021 року ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 101718539 (далі - Договір), який підписаний електронним підписом відповідача шляхом відтворення одноразового ідентифікатора. За умовами Кредитного договору ТОВ "Мілоан" надає ОСОБА_1 кредит у розмірі 7000 гривень (п. 1.2 Договору) строком на 15 днів (п. 1.3 Договору) до 22 червня 2021 року (п.п. 1.3, 1.4 Договору) зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2100 грн. (п. 1.5.2 Договору), які нараховуються за стакою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, та комісії за надання кредиту в розмірі 1330 грн, яка нараховується за ставкою 19 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 Договору). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 Договору).
Пунктом 2.3. Договору передбачено пролонгацію строку кредитування.
Продовження вказаного в п. 1.3. Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1.).
Пунктом п. 2.3.1.2. Договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною у п. 1.6. Договору.
Розділ 2.3 Договору (пролонгація на стандартних (базових) умовах) є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и), щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 ЦК України, і яка(і) полягає(ють) у:
а) здійснені платежу(ів) позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил;
б) продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно з п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 Договору (п. 2.3.2 Договору).
За правилами п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов'язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Згідно з п. 6.1 Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Мілоан".
Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ "Мілоан" про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ "Мілоан" електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ "Мілоан" електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ "Мілоан" через сайт Товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника (п. 6.2 Договору).
Відповідно до п. 6.3 Договору позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ "Мілоан" про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ "Мілоан", що розміщені на вебсайті ТОВ "Мілоан" та є невід'ємною частиною цього договору; не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив ТОВ "Мілоан" (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана ТОВ "Мілоан", в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ "Мілоан", що розміщені на вебсайті ТОВ "Мілоан" та є невід'ємною частиною цього договору; він не є військовослужбовцем та не проходить один з видів військової служби, визначених ч.6 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в момент укладення цього Договору.
Укладення ТОВ "Мілоан" кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ "Мілоан" ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4 Договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 Договору).
Згідно із п. 7.1 Договору цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
З копії платіжного доручення № 28466474 від 07.06.2021 року вбачається, що ТОВ "Мілоан" виконало свої зобов'язання за договором перед відповідачем по справі ОСОБА_1 належним чином, перерахувавши на його картковий рахунок грошові кошти в сумі 7000 грн ( а. с. 32).
Між ТОВ "Діджи Фінанс" та ТОВ "Мілоан" 30 вересня 2021 року укладено договір відступлення прав вимоги № 09Т, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ "Діджи Фінанс" право грошової вимоги, строк зобов'язань яких настав або виникне в майбутньому, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги.
Відповідно до умов договору факторингу № 09Т відбулось відступлення права вимоги і за Договором, укладеним між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 ..
Згідно з витягом з додатку до договору факторингу № 09Т від 30.08.2021, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 31430 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7000 грн., заборгованість за відсотками - 23100 грн, заборгованість за комісією 1330 грн.
Представником позивача 25 липня 2025 року було надіслано відповідачу вимогу про погашення кредитної заборгованості та надано термін для добровільного врегулювання відповідачем зобов'язань ( а. с. 35).
Усупереч умовам Договору відповідач не виконав своїх зобов'язань. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за Договором.
Таким чином, установлено, що між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, що виникли з Кредитного договору.
Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 5 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі - Закону) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо покликання відповідача на те, що ним не укладався Кредитний договір, оскільки у нього було викрадено мобільний телефон та банківську картку, на підставі чого було внесено відповідні відомості до ЄРДР та відкрито кримінальне провадження № 12021035570000151, суд зазначає наступне.
З доданої до матеріалів справи Анкети-заяви на кредит № 101718539 установлено, що 07 червня 2021 року ОСОБА_1 створив та заповнив дану анкету-заяву, у якій зазначив свої особисті дані: прізвище, ім'я, по батькові, ідентифікаційний номер, рік народження, номер мобільного телефона та електронної адреси, паспортні дані, домашню адресу, освіту, місце роботи та щомісячні доходи.
Анкета-заява на кредит № 101718539 також містить інформацію про процес оформлення та розгляду заяви, зокрема про такі дії: заповнення заяви, автоматичну перевірку, перевірку у базі кредитних історій, скоринг, перевірку у базі кредитних історій, обробку, підписання договору.
Суд звертає увагу на те, що позичальником вказано, окрім ідентифікаційного номера, серії та номера паспорту, контактний номер телефону, електронну адресу, місце проживання, освіту, місце роботи, правильність яких не спростовано відповідачем та його представником у ході розгляду справи.
Згідно з долученим відповідачем витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021035570000151 установлено, що ОСОБА_1 22 червня 2021 року звернувся до поліції із заявою про викрадення у нього 06 червня 2021 року мобільного телефону з гаманцем, тобто через 16 днів після вчинення кримінального правопорушення. Крім того, відповідач не цікавився про стан досудового розлідування, він не зміг повідомити суд про результат досудового розслідування, не надав жодних підтверджуючих документів щодо його результату.
Таким чином, викрадення мобільного телефону з гаманцем у ОСОБА_1 є лише припущенням, на якому в силу ч. 6 ст. 81 ЦПК України не може ґрунтуватись доказування.
Крім того, відповідачу було відомо про укладення Кредитного договору від його імені ще з 2021 році, однак в судовому порядку він його не оспорював, такий договрі не визнаний судом недійсним.
За наведених обставин, з огляду на те, що відповідачем не доведено неправомірності цього правочину, а згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, суд доходить висновку про укладення між сторонами Кредитного договору та відступлення права вимоги за цим договором ТОВ "ФК "Діджи Фінанс " до ОСОБА_1 .
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки доказам, поданим учасниками справи, у їх сукупності, зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання позичальником кредитних коштів в розмірі 7000 грн, правові підстави для нарахування комісії за надання кредиту в розмірі 1330 грн, відсутність будь-яких платежів з боку відповідача у рахунок погашення кредитної заборгованості перед первісним кредитором чи позивачем, що жодним чином не спростовано відповідачем у ході розгляду справи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача у користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7000 грн та комісії за надання кредиту в розмірі 1330 грн.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Судом встановлено, що погодженим строком кредитування є строк 15 днів (п. 1.3 кредитного договору), тобто до 22.06.2021.
У Кредитному договорі чітко зазначено термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 22.06.2021.
З наданого представником позивача розрахунку встановлено, що за Кредитним договором ТОВ "Мілоан" відсотки нараховані за період поза межами строку кредитування, будь-якої неустойки за договором або інфляційних втрат та процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу не нараховувалось.
Так, необхідно умовою для пролонгації строк кредитування за п. 2.3.1.1 Кредитного договору є сплата комісії за управління та обслуговування кредиту ( п. 2.2.1 Договору) та певну частку заборгованості по кредиту. Однак відповідачем не здійснено жодного платежу в рахунок погашення кредитної заборгованості, у зв'язку з чим ним не виконано умов для продовження строку кредитування на підставі п. 2.3.1.1 Кредитного договору.
Також суд зазначає, що неповернення кредиту в погоджений стронами у Кредитному договорі строк, не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідок продовження строку дії договру, а є порушенням грошового зобов'язання за укладеним договором, за що настає відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України.
За наведених обставин, нарахування відповідачу після 22 червня 2021 року процентів у відповідності до 2.3.1.2 Кредитного договору по своїй суті є реалізацією положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка захищає інтереси кредитодавця в разі прострочення позичальником грошового зобов'язання.
Позивач у позовній заяві не заявляв до стягнення з відповідачки неустойки в порядку, установленому ч. 2 ст. 625 ЦК України, як наслідок прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Кредитним договором, а нарахував їх як відсотки за користування кредитом за стандатртною процентною ставкою в порядку, встановленому ст. 1048 ЦК України, що не відповідає Анкеті-заявці на кредит № 101718539, підписаної відповідачем 07 червня 2021 року.
За наведених обставин, нараховані відсотки за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, у даному випадку після 22 червня 2021 року, є безпідставним.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що автоматична пролонгація договору на 60 днів за підвищеною ставкою 5% (п. 1.6 Договору) виключно через факт неповернення коштів, суперечать природі договору споживчого кредитування та вимогам закону. Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», будь-яка зміна істотних умов договору, зокрема строку повернення кредиту та розміру процентної ставки, потребує чіткої та однозначної згоди споживача.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів (зокрема, акцептованих додаткових угод, доказів сплати комісій за пролонгацію тощо), які б свідчили про волевиявлення позичальника на продовження строку дії договору після 22 червня 2021 на нових, значно гірших умовах. Сам лише факт прострочення повернення кредиту не може вважатися згодою на продовження строку користування ним.
Оскільки позивач заявив вимогу саме про стягнення процентів за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), а не штрафних санкцій чи 3% річних та інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України), нарахування процентів за період після 22.06.2021 є безпідставним.
Виходячи з наведеного, суд дослідивши обставини справи і давши їм правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення відсотків поза межами строку кредитування.
Право кредитодавця ТОВ "Мілоан" та в подальшому позивача нараховувати передбачені указаним договором проценти за користування кредитом припинилося 22 червня 2021 року, у зв'язку із чим з цієї дати права та інтереси кредитодавця та його правонаступників забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Судом проведено власний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати відсотків протягом строку дії договору з 07 червня 2021 року до 22 червня 2021 року за погодженою сторонами процентною ставкою 2%, який складає: 7000 грн (тіло кредиту) х 2 % : 100 % х 15 (днів) = 2100 грн .
Таким чином, сума заборгованості за Кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 10430 грн, яка складається із заборгованості за: тілом кредиту - 7000 грн, відсотками - 2100 грн, комісією - 1330 грн.
Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
З 24 лютого 2022 року до дня розгляду справи в Україні триває дія воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у зв'язку з чим перебіг позовної давності, визначеної ст. 257 ЦК України, зупинений.
Законом України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Вказаний Закон набрав законної сили 04 вересня 2025 року.
Таким чином, з огляду на закінчення строку дії Кредитного договору 22 червня 2021 року та непогашення відповідачем перед первісним кредитором заборгованості за ним, беручи до уваги введення в Україні режиму воєнного стану 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та подальше продовження режиму воєнного стану дотепер, виключення п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України після звернення позивачем до суду з даним позовом, суд доходить висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з позовом 25 вересня 2025 року.
Крім того, ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги № 42649746 від 05.05.2025, укладений між ТОВ "Діджи Фінанс" та адвокатом Міньковською Анастасією Володимирівною; додаткова угода 101718539 від 29.07.2025 до Договору № 42649746 про надання правової допомоги від 05 травня 2025 року; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності; акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 29.07.2025, відповідно до якого позивачу було надано правову допомогу на загальну суму 5000 грн (правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ "Діджи Фінанс"; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи; формування додатків до позовної заяви (письмові докази); подання позовної заяви та копії позовної заяви з додатками, до суду шляхом надсилання позовної заяви поштовим відправленням.
Таким чином, витрати за надану професійну правничу допомогу, які поніс позивач є реальними, доведеними, тобто є такими, що підтверджені належними доказами, а тому підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 803,87 грн (10430/31430*2422,40 =803,87 ) та витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1659,24грн (10430/31430*5000 = 1659,24), загалом 2463,11грн.
На підставі ст.ст. 526, 549, 551, 554, 610, 1048, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 247 ч. 2, 259, 263, 265, 268, 274 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ,фактичне місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", місцезнаходження: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПУМБ») заборгованість за Кредитним договором № 101718539 від 07.06.2021р. у розмірі 10430 ( десять тисяч чотириста тридцять ) грн, яка складається із заборгованості за: тілом кредиту - 7000 грн, відсотками - 2100 грн, комісією - 1330 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПУМБ») судовий збір у розмірі 803 ( вісімсот три ) гривні 87 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПУМБ») витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1659 ( одна тисяча шістсот п'ятдесят дев'ять ) гривень 24 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційнного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ратнівського
районного суду О. З. Фазан