справа № 359/4328/18
провадження № 2-ві/824/14/2026
головуючий у суді І інстанції Муранова-Лесів І.В.
12 лютого 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Писаної Т.О., розглянувши питання про відвід колегії суддів Київського апеляційного суду у складі Верланова С.М., Невідомої Т.О. та Нежури В.А., у справі за заявою ОСОБА_1 , -
Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу «Заміський клуб» (далі - OK «Заміський клуб»), товариства з обмеженою відповідальністю «Зем буд сервіс» (далі - ТОВ «Зем буд сервіс») про визнання майнового права на квартиру задоволено.
Визнано майнове право ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнуто солідарно з OK «Заміський клуб» та ТОВ «Зем буд сервіс» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 3 020 грн 00 коп.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, 09 грудня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сфера777» (далі - ТОВ «Сфера777»), яке не брало участі у розгляді справи, однак вважає, що оскаржуваним рішенням суду вирішено питання про його права та обов'язки, в інтересах якого діє адвокат Александрова Д.С., подало апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, направивши її через електронний кабінет, в якій заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями здійснено автоматизований розподіл даної цивільної справи та визначено колегію суддів у складі: Верланова С.М. - головуючий суддя, Невідома Т.О., Нежура В.А.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 січня 2026 року апеляційну скаргу представника ТОВ «Сфера777» - адвоката Александрової Д.С. залишено без руху та надано їй десятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків скарги, а саме, доплатити судовий збір у розмірі 124 грн 00 коп.
26 грудня 2025 року позивач ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду заяву, в якій просить відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Сфера777», посилаючись на те, що ТОВ «Сфера777» було відомо щонайменше з листопада 2023 року про наявність заочного рішення Бориспільського районного суду Київської області від 14 грудня 2018 року у справі №359/4328/18, маючи в своєму розпорядженні копію зазначеного заочного рішення, яке було направлено всім учасникам процесу, як того вимагають приписи ст.175 ЦПК України при поданні позовної заяви у справі №359/11533/23. Також зазначає, що апеляційному перегляду заочного рішення має передувати звернення з заявою про перегляд цього рішення до суду першої інстанції.
8 січня 2026 року, тобто у строк, встановлений ухвалою Київського апеляційного суду від 05 січня 2026 року, адвокат Александрова Д.С. подала через електронний кабінет заяву про усунення недоліків, до якої долучила квитанцію від 08 січня 2026 року про сплату судового збору у розмірі 124 грн 00 коп.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 січня 2026 року поновлену представнику ТОВ «Сфера777» - адвокату Александровій Д.С. строк на апеляційне оскарження заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2018 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «Сфера777» - адвоката Александрової Д.С. на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2018 року.
Цією ж ухвалою Київського апеляційного суду від 15 січня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Сфера777» з тих підстав, що ОСОБА_1 не надано належних доказів того, що ТОВ «Сфера777» отримало заочне рішення Бориспільського районного суду Київської області від 14 грудня 2018 року у справі №359/4328/18 у спосіб, визначений ч.б ст.272 ЦПК України.
Також апеляційний суд не взяв до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що апеляційному перегляду заочного рішення має передувати звернення ТОВ «Сфера777» із заявою про перегляд цього рішення до суду першої інстанції, оскільки у відповідності до ч. 1 ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою Заявою відповідача, проте ТОВ «Сфера777» не є відповідачем у даній справі №359/4328/18.
9 лютого 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду заяву про відвід колегії суддів Київського апеляційного суду у складі: Верланова С.М., Невідомої Т.О., Нежури В.А.
Заява мотивована тим, що ухвалою Київського апеляційного суду від 15 січня 2026 року у справі 359/4328/18 у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А., поновлено представнику ТОВ «Сфера 777» строк на апеляційне оскарження заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2018 року та відкрито апеляційне провадження.
Вказує, що з вказаної ухвали апеляційного суду від 15 січня 2026 року вбачається, що апеляційним судом частково була надана правова оцінка доводам викладеним в його заяві, в якій він просив відмовити у відкритті апеляційного провадження. Разом з тим апеляційним судом проігноровано основний довід, а саме що заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2018 року, яким визнано майнові права на квартиру за ним, вочевидь не могло вирішувати питання про права, інтереси та/або обов'язки ТОВ «СФЕРА 777», оскільки товариство набуло права на спірну нерухомість значно пізніше після ухвалення рішення, а саме, 29 липня 2019 року за наслідками укладання договору купівлі - продажу. Відтак скаржник не наділений правом, передбаченим ч. 1 ст.352 ЦПК України.
Крім того, вважає, що колегією суддів проігноровано вимоги ч.2 ст.358 ЦПК України, відповідно до якої незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. Не враховано висновки викладені у релевантних постановах Верховного Суду. Тому стверджує, що колегією суддів порушено не тільки приписи процесуального закону, а й право заявника на справедливий суд.
Також зазначає, що в ухвалі від 15 січня 2026 року апеляційним судом надано лише п'ять днів для складання відзиву на апеляційну скаргу, в той час коли звичайні люди вкрай обмежені у постачанні електроенергії в умовах агресії та постійних обстрілів з боку рф.
Вважає, що такий строк не достатній для того, щоб зібрати відповідні докази, звернутись до фахівця та підготувати належний відзив на апеляційну скаргу, враховуючи великий обсяг матеріалів та пов'язаність декількох справ, які до того ж також знаходяться у відкритих провадженнях. Крім того, всі ці обставини обтяжуються несвоєчасним направленням процесуальних документів в електронний кабінет.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року визнано необгрунтованим відвід колегії суддів Київського апеляційного суду у складі: Верланова С.М., Невідомої Т.О., Нежури В.А.
Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Київського апеляційного суду у складі: Верланова С.М., Невідомої Т.О., Нежури В.А. передано до канцелярії суду для автоматизованого розподілу відповідно до ч.1 ст.33 ЦПК України.
Згідно з ч.2 ст.40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до ч.3 ст.40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 лютого 2026 року питання про відвід колегії суддів Київського апеляційного суду у складі: Верланова С.М., Невідомої Т.О., Нежури В.А. призначено судді-доповідачу Писаній Т.О.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи, викладені в заяві про відвід, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Таким чином, перелік підстав для відводу чітко визначений законом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто, має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Водночас, як зазначено в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення. Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є не об'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто, в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заявипро відвід колегії суддів Київського апеляційного суду у складі: Верланова С.М., Невідомої Т.О., Нежури В.А., апеляційний суд вважає, що у заяві про відвід не наведено фактів прояву колегією суддів Київського апеляційного суду у складі: Верланова С.М., Невідомої Т.О., Нежури В.А. поведінки, яка б свідчила про їх упередженість чи необ'єктивність у цій справі.
В усякому разі, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. Об'єктивний критерій безсторонності означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Правосуддя повинно не тільки чинитись, повинно бути також видно, що воно чиниться. Важливим питанням є довіра, яку суду повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (Рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України».
Суть заявленого відводу зводиться до ніби то безпідставного поновлення строку та відкриття апеляційного провадження, оцінки наявності у ТОВ «Сфера777» права на апеляційне оскарження, застосування положень ч.2 ст. 358 ЦПК України, а також визначення строку для подання відзиву й порядку електронного надсилання процесуальних документів.
В той же час, як правильно вказано в ухвалі Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року такі доводи, не можуть бути підставою для відводу суддів, оскільки вказані обставини не доводять факт упередженості та необ'єктивності у розгляді даної справи й не є передбаченими законом підставами для відводу у розумінні положень ст. 36 ЦПК України.
Так, особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
В той же час, вимоги ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Київського апеляційного суду у складі: Верланова С.М., Невідомої Т.О., Нежури В.А. ґрунтуються виключно на його суб'єктивному тлумаченні та незгоді з порядком здійснення суддями своїх процесуальних повноважень, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.
Що стосується доводів заяви про те, що ТОВ «Сфера777» не наділене передбаченим ч. 1 ст.352 ЦПК України правом на апеляційне оскарження вказаного вище заочного рішення суду, оскільки цим заочним рішенням не вирішувались питання про права, свободи, інтереси чи обов'язки товариства, а відтак апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження, то в ухвалі Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року також правильно було зазначено, що встановлення факту порушення або непорушення судовим рішенням прав особи, яка не брала участі у справі, однак подала апеляційну скаргу, можливе лише в межах відкритого апеляційного провадження з дослідженням усіх обставин справи та оцінкою наданих доказів на підтвердження чи спростування відповідних доводів.
Такий підхід узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 759/19873/13-ц (провадження № 61-40838св18).
Відтак, доводи, якими ОСОБА_1 мотивує заяву про відвід колегії суддів Київського апеляційного суду у складі: Верланова С.М., Невідомої Т.О., Нежури В.А. не викликають обґрунтованих сумнівів у їх об'єктивності, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду «суб'єктивного критерію», так і з погляду «об'єктивного критерію», якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини.
Інших доводів, які викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності колегії суддів Київського апеляційного суду у складі: Верланова С.М., Невідомої Т.О., Нежури В.А., з посиланням на ст. 36 ЦПК України, заява про відвід не містять.
Оскільки, заявником не наведено, а судом не встановлено обставин, які б безпосередньо свідчили про упередженість та необ'єктивність колегії суддів Київського апеляційного суду у складі: Верланова С.М., Невідомої Т.О., Нежури В.А. або інших підстав, визначених ст. ст. 36, 37 ЦПК України, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Київського апеляційного суду у складі: Верланова С.М., Невідомої Т.О., Нежури В.А. слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 36, 40 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Київського апеляційного суду у складі Верланова С.М., Невідомої Т.О. та Нежури В.А. відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Писана