справа № 373/1381/25 головуючий у суді І інстанції Лебідь В.В.
провадження № 22-ц/824/2432/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
11 лютого 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді Березовенко Р.В.,
суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Києві заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейський правовий захист» поданою представницею - адвокаткою Литвин Анастасією Павлівною на ухвалу Переяславського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейський правовий захист» про стягнення заборгованості з заробітної плати,
Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТОВ «Європейський правовий захист» заборгованість із нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, в розмірі 200 798,20 грн без відрахування податків та інших обов'язкових платежів. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з ТОВ «Європейський правовий захист» на користь ОСОБА_1 нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, за один місяць в розмірі 8700 грн (вісім тисяч сімсот гривень), після чого стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейський правовий захист» залишок заборгованості із заробітної плати в розмірі 192098,20 грн (сто дев'яносто дві тисячі дев'яносто вісім гривень 20 копійок) після набрання рішенням законної сили. Відмовлено в зобов'язанні ТОВ «Європейський правовий захист» надати звіт про виконання судового рішення. Стягнуто з ТОВ «Європейський правовий захист» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
У вересні 2025 року директор ТОВ «Європейський правовий захист» ОСОБА_2 подав до суду заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Переяславського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2025 року заяву директора ТОВ «Європейський правовий захист» ОСОБА_2 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист №373/1381/25 від 04 вересня 2025 року, яким стягнуто з ТОВ «Європейський правовий захист» на користь ОСОБА_1 заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в розмірі 200 798,20 грн. Відмовлено в задоволенні заяви директора ТОВ «Європейський правовий захист» ОСОБА_2 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, в частині повороту виконання рішення.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представниця Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейський правовий захист» - адвокатка Литвин Анастасія Павлівна 09 жовтня 2025 року засобами поштового зв'язку подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просила скасувати ухвалу Переяславського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2025 року в частині відмови в задоволенні заяви про поворот виконання рішення, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву в цій частині.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейський правовий захист» поданою представницею - адвокаткою Литвин Анастасією Павлівною на ухвалу Переяславського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейський правовий захист» про стягнення заборгованості з заробітної плати, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
04 листопада 2025 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
11 лютого 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів: головуючої судді Березовенко Р.В. та суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І. (вх. №16534 від 11 лютого 2026 року).
В обґрунтування доводів поданої заяви про відвід вказала, що підставою для відводу суддів Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І. є не незгода з їх процесуальними рішеннями, а саме обставини та факти, які викликають обґрунтовані сумніви як в сторони судового процесу ОСОБА_1 так і в стороннього спостерігача щодо безсторонності та неупередженості суддів під час здійснення судочинства у справі № 373/1381/25.
27 січня 2026 року суддями Київського апеляційного суду Березовенко Р.В., Лапчевською О.Ф., Мостовою Г.І. було розглянуто апеляційну скаргу ТОВ «Європейський правовий захист» на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2025 року у справі №373/1381/25 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Європейський правовий захист» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
Під час здійснення судочинства у справі №373/1381/25 суддями Київського апеляційного суду Березовенко Р.В., Лапчевською О.Ф., Мостовою Г.І. було допущено грубе порушення ст. 8, ст. 43, ст. 55 Конституції України, ч. 6 ст. 10 ЦПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до істотних негативних наслідків, а саме позбавлення позивача невід'ємного конституційного права на отримання заробітної плати та уможливило невиконання відповідачем як роботодавцем обов'язку з оплати праці.
На дату прийняття Київським апеляційним судом постанови від 27 січня 2026 року у справі №373/1381/25 ч. 1 ст. 233 КЗпП була визнана судом неконституційною, мотиви, з яких ч. 1 ст. 233 КЗпП суперечить Конституції України, були зазначені у рішенні Конституційного Суду України та достеменно відомі складу суду, який розглядав справу в суді апеляційної інстанції.
Проігнорувавши ст. 8, ст. 43 Конституції України, ч. 6 ст. 10 ЦПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Київський апеляційний суд у складі суддів Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.: звільнив роботодавця від обов'язку з оплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, що не передбачено жодною нормою чинного законодавства, є грубим порушенням ст. 43 Конституції України, норм КЗпП, Закону України «Про оплату праці»; залишив без жодного реагування триваюче порушення відповідачем норм КЗпП, Закону України «Про оплату праці», що призвело до порушення прав позивача та зумовило необхідність звернення до суду; порушив гарантоване ст. 43 Конституції України невід'ємне право позивача на отримання нарахованої, але невиплаченої заробітної плати; позбавив права позивача на отримання мінімальної заробітної плати, яка є мінімальною соціальною гарантією згідно Закону України «Про оплату праці».
Станом на 27 січня 2026 року вже була наявна протилежна практика застосування Київським апеляційним судом рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року, яким було визнано неконституційною ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
Крім того, під час здійснення судочинства у справі №373/1381/25 судді Київського апеляційного суду Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф., Мостова Г.І. порушили засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та не зазначили в постанові від 27 січня 2026 року мотивів відхилення аргументів позивача щодо суті спору, які були наведені у відзиві від 03 листопада 2025 року.
Доводи та заперечення позивача на апеляційну скаргу, а також процесуальні документи, подані позивачем до суду апеляційної інстанції, в постанові Київського апеляційного суду від 27 січня 2026 року не відображені ні в описовій ні в мотивувальній частинах.
Вказані обставини свідчать про порушення таких основоположних принципів цивільного судочинства як рівність учасників цивільного процесу перед законом і судом та змагальність.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та обґрунтування заяви про відвід, вважає, що така заява є необґрунтованою з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
У частині четвертій статті 36 ЦПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Європейським судом з прав людини в рішенні по справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) від 09 листопада 2006 року зазначено, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
У рішенні у справі «Агрокомплекс проти України» (Заява №23465/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що стосовно питання «безсторонності» у розумінні пункту 1 статті 6, в усталеній практиці Суду чітко визначено, що стосовно цієї вимоги існують два критерії: суб'єктивний і об'єктивний. Передусім, суд має бути безстороннім з суб'єктивної точки зору, тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-яку особисту прихильність або упередженість чи зацікавленість. Якщо немає доказів протилежного, діє презумпція особистої безсторонності. По-друге, суд має також бути безстороннім з об'єктивної точки зору - тобто, забезпечувати достатні гарантії для виключення будь-якого обґрунтованого сумніву з цього приводу (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Кіїскінен проти Фінляндії» (Kiiskinen v. Finland), заява № 26323/95, ECHR 1999-V (витяги)). Зокрема, при застосуванні об'єктивного критерію необхідно визначити, чи існують, окрім поведінки самих суддів, безсумнівні факти, що можуть служити підставою для сумніву в їхній безсторонності (див. рішення у справі «Клейн та інші проти Нідерландів» (Kleyn and Others v. the Netherlands) [ВП], заяви № 39343/98 та інші, п. 191, ECHR 2003-VI).
При вирішенні питання щодо наявності у певній справі обґрунтованих підстав для сумніву у дотриманні цих вимог, позиція відповідної особи має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можна вважати такий сумнів об'єктивно обґрунтованим (див. зазначене рішення у справі «Клейн та інші проти Нідерландів» (Kleyn and Others v. the Netherlands), п. 194).
За змістом п. 23, п. 60, п. 61 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 р. на 1098 засіданні заступників міністрів, - принцип незалежності судової влади означає незалежність кожного судді при здійсненні ним функцій прийняття судових рішень. Під час розгляду всіх справ судді повинні діяти незалежно та неупереджено. Судді мають приймати рішення у справах, які передані їм на розгляд. Вони можуть відмовитися від справи або її розгляду лише якщо для цього є поважні причини.
Таким чином існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Крім того, факт особистої заінтересованості в результаті справи повинен ґрунтуватися на доказах. Ця підстава застосовується лише у випадку доведеності, що суддя прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи. Для визначення упередженості потрібні докази, які б свідчили про наявність заінтересованості у результатах розгляду справи.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Суд зазначає, що метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Водночас необґрунтоване усунення суддів від участі у розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Як вбачається із заяви про відвід колегії суддів Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., заявниця просить відвести суддів, оскільки існують інші обставини, які викликають сумніви щодо неупередженості та об'єктивності колегії суддів.
Попри те, що Барабаш М.Ю. заявляє, що підставою для відводу колегії суддів не є її незгода з процесуальними рішеннями суду, позиція заявниці та обґрунтування заяви фактично зводиться до незгоди із рішенням суддів - постановою Київського апеляційного суду від 27 січня 2026 року у справі №373/1381/25 по суті спору за апеляційною скаргою ТОВ на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2025 року.
Частина 4 статті 36 ЦПК України встановлює, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах не може бути підставою для відводу, тому аргументи заявника не містять посилань на обставини, які б дали підстави для висновку про необ'єктивність та упередженість суддів згідно зі статтею 36 ЦПК України, а можуть бути предметом оцінки касаційним судом.
Оскільки, заявником не наведено, а судом не встановлено обставин, які б безпосередньо свідчили про упередженість та необ'єктивність суддів Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф. та Мостової Г.І. або інших підстав, визначених ст. ст. 36, 37 ЦПК України, заявлений ОСОБА_1 відвід слід визнати необґрунтованим.
За правилами ч. ч. 1-3 ст. 42 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Враховуючи наведене, заявлений ОСОБА_1 відвід підлягає визнанню необґрунтованим.
Питання про відвід колегії суддів відповідно до вимог частини 3 статті 40 ЦПК України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 36-37, 39-40 ЦПК України, апеляційний суд
Заявлений ОСОБА_1 відвід колегії суддів Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І. визнати необґрунтованим.
Передати заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів для вирішення в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова