справа № 753/5242/25 головуючий у суді І інстанції Колесник О.М.
провадження № 22-ц/824/4429/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
10 лютого 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді Березовенко Р.В.,
суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Шевчуком Іваном Петровичем на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
у березні 2025 року директор СП «ЕНЕРОЗБУТ» КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» - Лопатін К.О. звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд:
стягнути з відповідача на користь підприємства заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 104 456,09 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 7 650,43 грн, 3% річних у розмірі 1 607,82 грн; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з теплової енергії у розмірі 87 756,53 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 6 162,96 грн, 3% річних у розмірі 1 285,00 грн, пеню у розмірі 1 563,42 грн; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 7 000,00 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 616,92 грн, 3% річних у розмірі 185,08 грн, пеню у розмірі 225,19 грн; а також судові витрати.
В обґрунтування позову вказав, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №602-18, відповідно до яких ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» набуло права грошової вимоги до боржника з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з урахуванням оплат. Перелік договорів, споживачів та сум грошових зобов'язань, право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку №1 та Додатку №2 до цього договору.
Позивач прийняв право вимоги до відповідача заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання та прийняв право вимоги будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати за спожиті послуги.
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської державної адміністрації від 10 квітня 2018 року №591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085).
Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року.
Такі договори є договорами приєднання, а отже можуть бути укладені лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води свідчить про виконання послуг.
Позивач вказує, що відповідач проживає в квартирі АДРЕСА_1 , яка під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які постачає позивач.
Відповідач від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку не відмовився, проте своєчасно не сплачував за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка, з урахуванням відповідальності за ст. 625 ЦК України, станом на 01 грудня 2024 року становить 221 587,35 грн, з яких: за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 104 456,09 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 7 650,45 грн, 3% річних у розмірі 1 607,82 грн; за період з 01 листопада 2021 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 87 756,53 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 6 162,96 грн, 3% річних у розмірі 1 285,00 грн, пеня у розмірі 1 563,42 грн; заборгованість за послуги з постачання гарячої води в розмірі 7 000,00 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 616,92 грн, 3% річних у розмірі 185,08 грн, пеня у розмірі 225,19 грн.
Оскільки відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість, позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, з врахуванням штрафних санкцій, що станом на 01 грудня 2024 становить 218 509,44 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 277,63 грн, а всього стягнуто 221 787,07 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Шевчук Іван Петрович 11 листопада 2025 року через систему Електронний суд подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, просив скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким зобов'язати Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» здійснити перерахунок нарахованої оплати послуг з постачання центрального опалення та гарячої води за адресою АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 за період з 01 травня 2019 року по день ухвалення рішення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що відповідач 01 червня 2019 року придбав квартиру за адресою АДРЕСА_2 .
Відповідно до акту прийняття на комерційний облік лічильника гарячого водопостачання 18 квітня 2028 року взято на облік лічильник гарячого водопостачання. Згідно вказаного акту пломба повірки 03 квітня 2018 року та міжповірочний інтервал становить 4 роки. Засіб обліку допущено до експлуатації.
12 грудня 2018 року було прийнято на комерційний облік та введено в експлуатацію лічильник теплової енергії, що підтверджується Актом введення в експлуатацію вузла комерційного обліку тепла від 12 грудня 2018 року, Актом прийняття на комерційний облік вузла обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення від 12 грудня 2018 року, Актом приймання виконання робіт від 12 грудня 2018 року. Відповідно до вказаних актів пломба повірки 2018 рік, міжповірочний інтервал 4 роки.
01 травня 2019 року позивачем було знято з обліку лічильник теплової енергії через нібито не проходження повірки. Дана інформація не відповідає дійсності оскільки повірка лічильників відбувалась у 2018 році про що вказано вище. Наступна повірка лічильник повинна була бути у квітні 2022 року та грудні 2022 року. Незаконне зняття лічильника з обліку позбавило відповідача подавати показники та сплачувати за спожиту теплоенергію.
До моменту зняття лічильника з обліку відповідачем сплачувались рахунки в повному обсязі, він згідний оплачувати суму за фактично надані послуги і для цього просить перерахувати суму заборгованості.
Крім того, з 01 лютого 2022 року не проживає у вказаній квартирі у зв'язку з повномасштабним вторгненням росії на територію України. Наразі він із сім'єю отримав тимчасовий захист уряду Іспанії.
Відповідач не відмовляється від сплати за комунальні послуги, але у зв'язку з незаконним зняттям лічильників з обліку наявний борг є незаконним та просить перерахувати суму заборгованості відповідно до показників лічильників.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Шевчуком Іваном Петровичем на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. На час перегляду справи дію рішення зупинено.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Шевчук Іван Петрович доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
У судовому засіданні представник Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» - Зеленський Артем Михайлович заперечив проти задоволення апеляційної скарги вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Заслухавши думку учасників справи, які прибули у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємство, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Відтак з 01 травня 2018 року надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.
ОСОБА_1 є споживачем центрального опалення та гарячої води, які постачає йому позивач за адресою: АДРЕСА_2 та зареєстрований в даній квартирі, що підтверджується відомостями реєстру територіальної громади м. Києва від 24 березня 2025 року.
Відповідач не належним чином сплачував за надані йому житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим, згідно з розрахунком позивача, за ним утворилась заборгованість, що станом на 01 грудня 2024 року становить 199 212,62 грн., з яких: заборгованість за послуги з централізованого опалення - 192 212,62 грн. та заборгованість за послуги з постачання гарячої води - 7 000 грн.
Згідно наданого позивачем розрахунку суми штрафних санкцій, сума штрафних санкцій на підставі ст. 625 ЦК України, яка підлягає стягненню з відповідача становить 3 077,90 грн. - 3% річних та 14 430,31 грн. - інфляційної складової боргу, а також 1 788,61 грн. - пені.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив доведеним, що відповідач свої обов'язки по оплаті за споживання послуг з централізованого опалення та/або постачання гарячої води не виконував, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з нижченаведених підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг регулюються Житловим кодексом України, Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правилами надання послуг центрального опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення», затвердженими постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630 та Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 05 липня 2019 року №690.
10 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 року у новій редакції.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2189-VIII від 09 листопада 2017 року, визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону №2189-VIII від 09 листопада 2017 року визначено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34(5085). Договір складений на підставі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 та є договорами приєднання, а отже такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно п. 3 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Так, за змістом положень ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до умов ст.ст. 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з частиною другою ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною другою ст. 642 ЦК України встановлено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
До того ж, слід зазначити, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, Верховного Суду від 21 квітня 2020 року у справі №910/7968/19.
Таким чином, наявність відносин між сторонами, а отже, і виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.
У розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року, споживачем є, у тому числі, фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
За приписами ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 360 ЦК України визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Належність ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_2 з 01 червня 2019 року підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №381282363 від 03 червня 2024 року.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, відповідач зобов'язана сплачувати житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.
Відповідно до п.п. 19-22 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою КМУ від 05 липня 2019 року №690, одиницею вимірювання обсягу спожитих споживачем послуг є куб. метр. Комерційний облік послуги ведеться вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Якщо будівлю (будинок) оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку послуги відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюється за сумою показань всіх вузлів комерційного обліку послуг у будівлі (будинку). За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл послуги здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги. Якщо наявною проектною документацією на будівлю (будинок) передбачено окремі внутрішньобудинкові системи водопостачання з окремими інженерними вводами на кожну, обсяг спожитої послуги у будівлі (будинку) визначається окремо за кожним вузлом обліку та не потребує додаткового рішення співвласників. До встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку обсяг споживання наданих послуг у будівлі визначається відповідно до Методики розподілу. Обсяг наданих споживачеві послуг з централізованого водовідведення визначається на рівні обсягів спожитих ним послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води. Споживач надає щомісяця (у спосіб, передбачений договором) виконавцеві або визначеній власником (співвласниками) особі, яка здійснює розподіл обсягів послуг, інформацію про обсяги споживання послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води. Визначена власником (співвласниками) особа, яка здійснює розподіл обсягів послуг, надає виконавцеві інформацію про обсяги спожитої послуги з постачання гарячої води та здійснений ним розподіл такої послуги між споживачами у будівлі. В окремих випадках, коли у споживача відсутнє централізоване водопостачання, облік для розрахунку кількості централізованого водовідведення ведеться відповідно до вузла обліку, що забезпечує облік споживання в будівлі, її частині (під'їзді), встановленого для джерела питного водопостачання.
Пункт 31 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою КМУ від 05 липня 2019 року №690 визначає, що у разі недопущення споживачем (його представником) виконавця або іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів послуг, до відповідного вузла обліку для зняття показань або в разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцю або іншій особі, яка здійснює розподіл обсягів послуг, показань відповідного вузла обліку, якщо такі показання згідно із законом або договором зобов'язаний знімати споживач, для цілей комерційного або розподільного обліку виконавцем протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання таким споживачем послуг за попередні 12 місяців, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання послуг, але не менше 15 діб.
У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів послуг, до відповідного вузла обліку для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець зобов'язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.
Після відновлення надання показань вузлів обліку таким споживачем виконавець або інша особа, яка здійснює розподіл обсягів послуг, зобов'язані провести перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок з ним, а також з усіма споживачами будинку відповідно до Методики розподілу.
Перерозподіл обсягів спожитих послуг у будинку та перерахунок проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягу розподілених послуг окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів.
Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 не зазначає про те, що звертався до позивача із відповідною заявою про здійснення перерахунку, або що наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає фактичним обсягам споживання чи позивач не надає йому комунальні послуги або такі послуги є неналежної якості.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 367 ЦПК України визначає межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що у суді першої інстанції ОСОБА_1 з зустрічним позовом не звертався, вимог про визнання будь-яких дій позивача неправомірними, зобов'язання позивача здійснити перерахунок нарахованої оплати послуг з постачання центрального опалення та гарячої води за період з 01 травня 2019 року по день ухвалення рішення не заявляв, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості вирішити такі вимоги, оскільки вони не були предметом розгляду суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, а зводяться виключно до незгоди із оскаржуваним судовим рішенням.
Ухвалюючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Оскільки за результатами апеляційного розгляду суд залишає рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року без змін, слід поновити його дію.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Шевчуком Іваном Петровичем - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року - залишити без змін.
Поновити дію рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 11 лютого 2026 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова