Унікальний номер справи № 761/772/25 Головуючий у суді першої інстанції -Осаулов А.А.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/3450/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
05 лютого 2026 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Жуком Остапом Богдановичем на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТДВ «Експрес Страхування», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,
У січні 2025 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ТДВ «Експрес Страхування» (відповідач 1), ОСОБА_2 (відповідач 2) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_2 , 12 липня 2024 року о 12 годині 55 хвилин по вул. Прорізній, 3 в м. Києві, керуючи автомобілем марки Мерседес, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не зреагувала на її зміну, не дотрималася безпечної дистанції, в наслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем марки Додж, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що призвело до механічного пошкодження обох транспортних засобів, тобто порушила вимоги п. 2.3 (б), п. 13.1 Правил дорожнього руху України.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 серпня 2024 року у справі №761/27431/24 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КУпАП за малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час ДТП була застрахована в ТДВ «Експрес Страхування», яке виплатило позивачу 28 051,83 грн страхового відшкодування.
За ініціативою позивача було проведено оцінку вартості матеріального збитку, яка становить 131 223,42 грн.
Отже, різниця між фактично сплаченим відшкодуванням та матеріальним збитком, визначеним позивачем, складає 103 171,59 грн.
Крім цього, діями ОСОБА_2 позивачу заподіяно моральну шкоду. Позивач тривалий час не міг використовувати свій автомобіль, пережив стрес. Крім цього, відповідачка добровільно відмовлялась компенсувати шкоду. Моральну шкоду оцінює в 15000,00 грн.
Посилаючись на викладене, просив стягнути з відповідача 1 несплачену суму страхового відшкодування в розмірі 103 171,59 грн, з відповідача 2 моральну шкоду в розмірі 15 000,00 грн та судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ТДВ «Експрес Страхування» на користь ОСОБА_1 18 204,75 грн страхового відшкодування, 186,10 грн судового збору, а всього 18 389,85 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000,00 грн моральної шкоди, 30,77 грн судового збору, а всього 3030,77 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТДВ «Експрес Страхування» 13 977,68 грн витрат на проведення експертизи.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом матеріальних норм права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції під час дослідження доказів, не взято до уваги те, що наданий позивачем експертний висновок ОСОБА_3 №508 від 25 липня 2024 року є обґрунтованим, виконаним із дотриманням усіх вимог, із належним і повним дослідженням усіх пошкоджень, які були завдані внаслідок ДТП, що відбулось 12 липня 2024 року. Вказаний висновок єдиний, який було здійснено із детальним оглядом безпосередньо пошкодженого авто позивача, тому він є належним та достатнім доказом, на підтвердження завданих збитків.
Позивач не погоджується із Висновком від 17 червня 2025 року №1108, адже він не може бути повним та об'єктивним через відсутність огляду авто, тому вважає суму матеріального збитку в розмірі 46 256,58 грн значно заниженою та такою, що не відповідає дійсності.
Не погоджується позивач також із стягненням з нього 13 977,68 грн за проведення безпідставної експертизи, проти якої він заперечував та яка проведена з обмеженнями і по суті не встановила жодних нових обставин.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
У судовому засіданні в апеляційному суді взяв участь представник позивача адвокат Жук О.Б., який підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених підстав.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_2 , 12 липня 2024 року о 12 годині 55 хвилин по вул. Прорізній, 3 в м. Києві, керуючи автомобілем марки Мерседес, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не зреагувала на її зміну, не дотрималася безпечної дистанції, в наслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем марки Додж, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що призвело до механічного пошкодження обох транспортних засобів, тобто порушила вимоги п. 2.3 (б), п. 13.1 Правил дорожнього руху України.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 серпня 2024 року у справі №761/27431/24 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КУпАП за малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
У відповідності до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як вказано у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.
Отже, вина ОСОБА_2 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.
Внаслідок вказаного ДТП автомобіль марки Додж, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Мерседес, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час ДТП була застрахована в ТДВ «Експрес Страхування».
ОСОБА_1 звернувся в ТДВ «Експрес Страхування» з повідомленням про подію та заявою про виплату страхового відшкодування.
Як вбачається з протоколу огляду 18 липня 2024 року оцінювачем ОСОБА_4 було оглянуто автомобіль Додж, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , виявлено пошкодження: кришка багажника-незначна деформація (ремонт та фарбування), бампер задній - деформація пошк. ЛФП (ремонт та фарбування), губа бампера заднього - деформація пошкод. ЛФП. Пошкодження, не пов'язані з ДТП - бампер передній пошкоджено ЛФП. Огляд було проведено за участі ОСОБА_1 , який від підпису відмовився. Додатково в протоколі зазначено в примітці «інше»: бампер під заміну та кришка багажника.
Стаття 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
17 вересня 2024 року ТДВ «Експрес Страхування» виплатило позивачу 28 051,83 грн страхового відшкодування.
Вказаний розмір страхового відшкодування був визначений на підставі висновку експерта ОСОБА_5 №510.24СЕ_СК від 07 серпня 2024 року, за яким вартість відновлювального ремонту автомобіля Додж, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого у ДТП 12 липня 2024 року становить 30 558,20 грн з ПДВ та 28 051,83 грн без ПДВ.
Крім цього, на замовлення позивача було виготовлено висновок експерта ОСОБА_3 №508 за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 25 липня 2024 року, за яким матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Додж, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого у ДТП 12 липня 2024 року становить 131 223,42 грн, в тому числі ПДВ на замінні складові та матеріали: 19 337,24 грн.
В ході розгляду справи судом першої інстанції, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2025 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 березня 2025 року, призначено у цивільній справі №761/772/25 судову автотоварознавчу експертизу за клопотанням відповідача 1.
Згідно з висновком експерта №1108 від 17 червня 2025 року за наданими матеріалами внаслідок ДТП автомобіль Додж, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримав пошкодження заднього бампера верхнього, бампера заднього нижнього, каналу водостоку заднього лівого, двері задка, ліхтаря заднього лівого. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Додж, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , із урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля становить 46 256,58 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Додж, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , із урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля становить 46 256,58 грн.
При цьому, у висновку зазначено, що пошкодження лакофарбового покриття датчику зовнішнього лівого системи паркування та деформація на площі 100 на 200 мм облицювання причіпного пристрою, які зазначені в протоколі огляду експерта Тараканова Ю.Ю. (на замовлення позивача) на наданих на дослідження фотознімках візуально не розпізнаються. Надані фотознімки не містять чітких зображень пошкодження лакофарбового покриття датчику зовнішнього лівого системи паркування, деформація облицювання причіпного пристрою, а тому вказані пошкодження не враховані в дослідженні.
Заперечуючи проти врахування судом вказаного висновку експерта, позивач стверджував, що такий висновок не може бути повним та об'єктивним через відсутність огляду авто, яке було продане позивачем на момент проведення експертизи. При цьому, розмір шкоди, визначений у висновку, є заниженим та не відображає реально завданих збитків.
Аналогічними доводами обґрунтована апеляційна скарга позивача.
Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи (постанова Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №387/266/17).
Відповідно до пункту 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об'єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
Тобто, Інструкцією передбачена можливість проведення дослідження за фотознімками та іншими копіями документів без натурного огляду об'єкта дослідження, за наявністю певних умов, зокрема, у випадку відсутності об'єктивної можливості для доступу до цього об'єкта.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що висновок експерта №1108 від 17 червня 2025 року базується на матеріалах справи, зокрема первинних оглядах, актах, фотознімках, а також інших доказах, наданих як стороною позивача, так і відповідача, тому підстави для неврахування цього висновку експерта під час ухвалення судового рішення відсутні.
При цьому, суд першої інстанції звернув увагу, що позивач не обґрунтував належними та допустимими доказами, яким чином складення висновку експерта без проведення огляду автомобіля вплинуло на зроблені експертом висновки. Клопотань про призначення додаткової або повторної експертизи не заявлялось, також позивач не звертався до суду з заявою про виклик експертів Тараканова Ю.О. та Лелет В.М. для надання пояснень (відповідно до статей 102, 113 ЦПК України).
За змістом ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Судом встановлено та сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина ОСОБА_2 та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 28 051,83 грн.
Різниця між матеріальним збитком, який визначено висновком експерта від 17 червня 2025 року та виплаченим страховим відшкодуванням складає 18 204,75 грн (46 256,58 - 28 051,83) і відшкодування у такому розмірі підлягає стягненню на користь позивача.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).
Зважаючи на те, що пошкодження автомобіля сталось із вини ОСОБА_2 , внаслідок пошкодження автомобіля, позивачу було завдано душевних страждань та переживань, суд першої інстанції, враховуючи обставини справи, виходячи з засад розумності та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку, що достатнім для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, є стягнення 3000,00 грн.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що наданий позивачем експертний висновок ОСОБА_3 №508 від 25 липня 2024 року є належним та достатнім доказом, на підтвердження завданих збитків, оскільки вказаний висновок суперечить іншим наявним у матеріалах справи доказам, зокрема, висновку від 17 червня 2025 року №1108, виконаному на підставі ухвали суду.
Оскільки суд першої інстанції встановив, що висновок експертизи відповідає вимогам закону та містить інформацію щодо предмета доказування у справі, вказаний висновок обґрунтовано покладено в основу рішення суду по суті заявлених вимог.
Безпідставними є також заперечення апелянта щодо стягнення з нього 13 977,68 грн за проведення експертизи, оскільки висновок цієї експертизи був використаний судом під час ухвалення рішення у справі при визначені розміру матеріального збитку. Як видно із матеріалів справи, ТДВ «Експрес Страхування» сплатило 16 963,20 грн за проведення вказаної судової експертизи, тому, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності розподілу судових витрат, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відшкодування відповідачу 1 з боку позивача 13 977,68 грн за проведення експертизи.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду в частині визначення розміру відшкодування, що підлягає стягненню. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасуванні відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Жуком Остапом Богдановичем залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено 10 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома