03 лютого 2026 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 369/21661/25
номер провадження: 22-ц/824/5832/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 - адвоката Мельнікової Ірини Геннадіївни на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 грудня 2025 року у складі судді Мартиненко В.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - ТОВ «Газорозподільні мережі України»), у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 03 грудня 2025 року (а.с.59-60), просила:
визнати незаконними дії ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» по припиненню газопостачання квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
зобов'язати ОСОБА_3 не вчиняти будь-яких дій, спрямованих на обмеження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у можливості користування житлом та комунальними послугами за адресою: АДРЕСА_1 .
У грудні 2025 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення вказаного вище позову, в якій просила зобов'язати тимчасово відновити газопостачання до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання рішенням суду у справі законної сили.
Заява мотивована тим, що працівниками Києво-Святошинського УЕГГ Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» було припинено газопостачання до квартири позивачки шляхом механічної (зварної) відрізки газової труби та демонтажу газового лічильника.
Вказувала, що у відповідь на запит її представника - адвоката Мельникової І.Г. Київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» листами № КОФ/100.1.11.2-вих-29155-25 від 31 жовтня 2025 року та № КОФ/100.1.11.2-вих-30059-25 від 13 листопада 2025 року повідомила, що газопостачання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , було припинено на підставі заяви ОСОБА_3 від 06 листопада 2025 року про припинення газопостачання. Також було повідмолено, що договір розподілу природного газу за вказаною адресою, який був укладений з ОСОБА_3 , припинив свою дію, особовий рахунок № НОМЕР_1 закрито, а для відновлення газопостачання необхідно пройти процедуру приєднання до газорозподільної системи як новий клієнт, що включає, зокрема, отримання технічних умов, розробку проєктно-кошторисної документації, укладення нового договору та інші етапи, передбачені для нових клієнтів.
Зазначала, що у листі Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» № КОФ/100.1.11.2-вих-30059-25 від 13 листопада 2025 року зазначено, що відновлення газопостачання - це процес відновлення подачі газу до вже під'єднаного об'єкта до газорозподільної системи, яким квартира за вищезазначеною адресою не являється.
Під час особистого відвідування офісу Києво-Святошинського УЕГГ Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» ОСОБА_1 було повідомлено, що після зварювання газової труби квартира не вважається об'єктом під'єднаним до газорозподільної системи, у зв'язку з чим виготовлення проєктної документації, необхідної для приєднання до газорозподільної системи, здійснюється в строк орієнтовно до 12 календарних місяців, а вартість таких послуг складає орієнтовно до 100 000 грн 00 коп.
Вказувала, що у квартирі, окрім неї, зареєстрована та постійно проживає неповнолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Газ у квартирі використовується для гарячого водопостачання, опалення житла та приготування їжі, у тому числі для потреб малолітньої дитини.
Зазначала, що її як споживача газу не було попереджено про від'єднання квартири від газорозподільної системи, хоча відповідачу було відомо, що у квартирі проживає вона та малолітня дитина.
З огляду на викладене, вважала, що існує реальна загроза порушення прав, свобод та законних інтересів її та дитини, які зареєстровані та фактично проживають у зазначеній квартирі.
Звертала увагу, що відсутність газопостачання унеможливлює повноцінне користування житлом, яке є єдиним місцем проживання її та дитини. Ситуація ускладняється тим, що у місті Києві та Київській області застосовуються планові графіки відключень електропостачання. У разі одночасної відсутності газу та електроенергії стає неможливим приготування їжі та обігрів приміщення, що створює реальну загрозу здоров'ю малолітньої дитини.
Указувала на усталену правову позицію Верховного Суду, згідно з якою примусове припинення газопостачання до житла здатне спричинити вкрай негативні та незворотні наслідки для життя і здоров'я особи та членів її сім'ї, а тому не відповідає вимогам нагальної суспільної необхідності та принципу пропорційності втручання у права людини. При цьому національне законодавство та міжнародні зобов'язання України виходять із пріоритету захисту прав та інтересів дитини. Дитині гарантується право на проживання в умовах, що не шкодять її фізичному та розумовому розвитку, а держава зобов'язана забезпечити реальність і дієвість такого захисту. Суди, вирішуючи відповідні спори, повинні застосовувати положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, зокрема щодо права на повагу до житла та сімейного життя.
Також практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) послідовно виходить із того, що держава має позитивні обов'язки щодо забезпечення мінімальних умов проживання у житлі, а також зобов'язана гарантувати ефективний засіб юридичного захисту, який не лише формально існує, а й реально запобігає порушенню прав або припиняє його до настання незворотних наслідків.
На думку позивачки, у цій справі відсутність газопостачання безпосередньо впливає на можливість забезпечення базових потреб малолітньої дитини - приготування їжі та обігріву житла. За таких обставин найкращі інтереси дитини об'єктивно вимагають негайного втручання суду, оскільки захист життя і здоров'я дитини має безумовний пріоритет над формальними процедурними аспектами.
З огляду на це застосування заходів забезпечення позову у вигляді зобов'язання відповідача відновити газопостачання до вирішення спору по суті є необхідним для забезпечення ефективного доступу позивача до правосуддя та недопущення настання незворотних негативних наслідків.
Що стосується зустрічного забезпечення, то позивачка зазначала, що процесуальний закон передбачає вичерпний перелік випадків, коли його застосування є обов'язковим. Оскільки такі підстави у даній справі відсутні, застосування зустрічного забезпечення не є необхідним.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 грудня 2025 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник позивачки - адвокат Мельнікова І.Г. подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду, фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не звернув увагу на те, що 24 жовтня 2025 року працівниками Києво-Святошинського УЕГГ Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» у присутності відповідача ОСОБА_3 було заварено газову трубу та демонтовано газовий лічильник, унаслідок чого припинено газопостачання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у якій зареєстровані та фактично проживають позивачка та її неповнолітня дитина, 2018 року народження.
Зазначає, що припинення газопостачання здійснено на підставі заяви відповідача і при цьому договір розподілу природного газу було припинено, а квартира визнана такою, що не є під'єднаною до газорозподільної системи, у зв'язку з чим відновлення газопостачання можливе виключно шляхом проходження процедури нового приєднання, яка є тривалою (орієнтовно 6-12 місяців) та потребує значних фінансових витрат.
Звертає увагу, що за таких обставин невжиття заходів забезпечення позову у вигляді тимчасового відновлення газопостачання створює реальну загрозу істотного порушення прав та законних інтересів позивачки і її малолітньої дитини, а примусове припинення газопостачання до житла може мати вкрай негативні та незворотні наслідки для їхнього життя і здоров'я до вирішення спору по суті.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Булаєнко Р.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що забезпечення позову є винятковим процесуальним заходом тимчасового характеру, який може застосовуватися лише за наявності передбачених законом підстав і з дотриманням принципу співмірності. Вказує, що заявлений захід забезпечення позову у вигляді зобов'язання відповідача вчинити певні дії не передбачений пунктами 2, 3 ч.1 ст.150 ЦПК України для спорів, що виникли з договірних правовідносин, оскільки дана справа не є сімейним спором у розумінні процесуального закону. Наголошує, що заявлені вимоги фактично є тотожними задоволенню позову по суті, що прямо заборонено ч.10 ст.150 ЦПК України, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на загальних посиланнях на норми законодавства та судову практику без належного обґрунтування співмірності заходів забезпечення позову та балансу інтересів сторін і інших учасників процесу.
ТОВ «Газорозподільні мережі України» не скористалось своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направило.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 хоча і пов'язаний із сімейними правовідносинами, зокрема поділом спільного сумісного майна подружжя, а саме, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , однак спір у частині вимог про тимчасове відновлення газопостачання виник із договірних правовідносин між позивачем та ТОВ «Газорозподільні мережі України» як постачальником комунальних послуг. У зв'язку з цим такий захід забезпечення позову, як покладення обов'язку вчинити певні дії, не може бути застосований, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.150 ЦПК України він допускається виключно у спорах, що виникають із сімейних правовідносин.
Проте повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Частиною 1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Такий провий виковок викладений у постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 211/5626/19 (провадження № 61-9748 св 22).
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Отже, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Тому при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У даній справі ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , у заяві про зміну предмета позову від 03 грудня 2025 року остаточно просила:
визнати незаконними дії ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» по припиненню газопостачання квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
зобов'язати ОСОБА_3 не вчиняти будь-яких дій, спрямованих на обмеження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у можливості користування житлом та комунальними послугами за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже предметом спору є відновлення газопостачання квартири АДРЕСА_2 .
Таким чином вид забезпечення позову, який просить застосувати позивачка, є співмірним із заявленими нею вимогами.
На обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 вказувала, що у спірній квартирі зареєстрована та фактично проживає неповнолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_1 , а газ використовується для опалення, гарячого водопостачання та приготування їжі. За умов застосування у місті Києві та Київській області планових відключень електроенергії одночасна відсутність газу та електропостачання унеможливить належне користування житлом та може створити загрозу здоров'ю дитини. З огляду на це, позивачка вважала необхідним тимчасово відновити газопостачання до вирішення спору по суті для запобігання істотному порушенню прав та законних інтересів її та малолітньої дитини.
Згідно зі ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).
Відповідно до ч.2 цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год30 хв 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжувався Указами Президента України та діє на цей час.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» №2479-IX встановлено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, постачальнику природного газу забороняється здійснювати будь-які дії щодо примусу побутового споживача до оплати заборгованості (у тому числі включати заборгованість у рахунок на оплату, подавати судові позови, проводити стягнення заборгованості у примусовому порядку, вчиняти заходи з припинення газопостачання у зв'язку з наявністю заборгованості тощо), яка врегульовується відповідно до абзацу другого частини третьої статті 2 цього Закону.
У даному випадку, колегія суддів вважає, що відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення вказаного вище позову, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що на час розгляду заяви в Україні діє воєнний стан, а на території міста Києва та Київської області застосовуються планові графіки відключень електропостачання, про що стверджувала ОСОБА_1 . У таких умовах відсутність газопостачання у квартирі АДРЕСА_2 , де зареєстрована та фактично проживає неповнолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ускладнює забезпечення базових потреб - опалення, гарячого водопостачання та приготування їжі.
Це створює ризики для життя і здоров'я дитини, що суперечить конституційному пріоритету охорони людини, її життя і здоров'я (ст. 3 Конституції України) та завданню цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав (ст. 2 ЦПК України).
Тому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд мав оцінити реальність зазначених ризиків і співмірність тимчасового заходу, а не обмежуватися формальним висновком щодо правової природи спору, з урахуванням правової позиції Верховного Суду про те, що примусове припинення газопостачання до житла може мати вкрай негативні та незворотні наслідки для сім'ї.
Подібного по суті висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 березня 2023 року у справі № 211/5626/19 (провадження № 61-9748 св 22).
Однак суд першої інстанції наведених вище норм закону та обставин справи належним чином не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в обраний нею спосіб.
Також колегія суддів враховує, що забезпечення позову є передбаченим законом тимчасовим обмеженням, яке полягає у захисті законних інтересів позивачки та неповнолітньої дитини.
Застосування обраного ОСОБА_1 заходу забезпечення позову у вигляді тимчасового відновлення газопостачання до квартири спрямоване на забезпечення реальної ефективності судового захисту її прав та прав неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які там зареєстровані та фактично проживають.
Матеріали справи не містять належних і безспірних доказів існування встановленої судом заборгованості, а правомірність припинення газопостачання та припинення дії договору розподілу природного газу є предметом розгляду у цій справі.
За таких обставин невжиття заходів забезпечення може призвести до істотного порушення права позивачки та неповнолітньої дитини на належні умови проживання до вирішення спору по суті.
Водночас тимчасове відновлення газопостачання не порушує прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «Газорозподільні мережі України» чи інших осіб, оскільки не позбавляє оператора права здійснювати облік спожитого газу, нараховувати платежі та в разі встановлення заборгованості реалізовувати передбачені законом способи її стягнення.
Такий захід має виключно тимчасовий характер, не створює перешкод для господарської діяльності відповідача та не обмежує його у правах, натомість забезпечує баланс інтересів сторін і запобігає можливим негативним наслідкам для позивачки і малолітньої дитини.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення заяви, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , задовольнити, з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 - адвоката Мельнікової Ірини Геннадіївни, задовольнити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Заяву ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , задовольнити.
Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» тимчасово відновити газопостачання до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання рішенням суду у справі законної сили.
Стягувач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 .
Боржник - товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», код ЄДРПОУ 44907200, адреса місцезнаходження: 04116 місто Київ, вул.Шолуденка, буд.1.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 лютого 2026 року.
Головуючий
Судді: