21 січня 2026 року
справа № 372/2375/25
провадження № 22-ц/824/1129/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві цивільну справу цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Ларичева Валерія Вікторовича на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 09 травня 2025 року, постановлене під головуванням судді Тиханський А.Б. за заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ларичева Валерія Вікторовича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
02 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
08 травня 2025 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання.
08 травня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Ларичева Валерія Вікторовича звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову по справі вищевказаній справі № 372/2375/25 шляхом накладення арешту на наступне майно: - земельну ділянку кадастровий номер: 3223155400:04:004:0287, площа (га): 0.0141, - земельну ділянку кадастровий номер: 3223155400:04:004:0286, площа (га): 0.0254, - земельну ділянку кадастровий номер: 3223155400:04:004:0285, площа (га): 0.161, - земельну ділянку кадастровий номер: 3220884000:02:002:0027, площа (га): 9.0858, - земельну ділянку кадастровий номер: 3223155400:04:004:0156, площа (га): 0.1, - машиномісце № 200 (підвал ІІ в літері А), загальна площа (кв.м): 15.5, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , - машиномісце № НОМЕР_1 , загальна площа (кв.м): 14, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , - машиномісце № НОМЕР_2 , загальна площа (кв.м): 14.6, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , гараж НОМЕР_2 , - машиномісце № НОМЕР_3 , загальна площа (кв.м): 22.6, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , - житловий будинок АДРЕСА_4 , загальна площа (кв.м): 215.9, житлова площа (кв.м): 77.6, розташований за адресою: АДРЕСА_5 , - житловий будинок АДРЕСА_6 , загальна площа (кв.м): 448.4, житлова площа (кв.м): 247.7, розташований за адресою: Київська обл., Обухівський р., смт. Козин, «Козинський» жилий масив, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 09 травня 2025 року в задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду представник ОСОБА_1 - Ларичев Валерій Вікторович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення заяви.
Вимоги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції не надав оцінку тому, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту на майно, що є предметом поділу за заявленими позовними вимогами, може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду. Зазначає, що наявність зареєстрованого в реєстрі обтяжень на майно у іншій справі не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви та накладення арешту на майно, що є предметом спору, оскільки будь-яке обтяження має тимчасовий характер і може бути скасовано при виконанні зобов'язань, для забезпечення виконання яких воно було застосовано.
В судовому засіданні представник позивача Ларичев В.В. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись до суду з вказаною заявою, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 має намір на продаж земельних ділянок, житлового будинку та машиномісць, крім того на даний час на все майно відповідача накладено арешт відповідно до постанови АМ 184174 від 21.04.2008 року Ленінський ВДВС Запорізького міського управління юстиції, дані про його скасування в матеріалах справи відсутні. Також, матеріали справи не містять фактичних даних, які б підтверджували вчинення ним дій щодо відчуження належного йому майна, що може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
За змістом статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Способи забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.
До видів забезпечення позову законом віднесено, зокрема, накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України), а також заборону вчиняти певні дії (пункти 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України). За змістом наведених норм це стосується майна, що належить відповідачу.
Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися майном, що належить відповідачу, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов'язана з необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 зазначено: «конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Цивільне процесуальне законодавство не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21.
У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 вказано, що «при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони його відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що не належить відповідачу. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.
Вживаючи заходи забезпечення позову та накладаючи арешт на спірну земельну ділянку, суди виходили з того, що між сторонами виник спір і невжиття вказаних заходів забезпечення позову у разі його задоволення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Під час судового розгляду, колегією суддів було встановлено, що частина майна, яка є предметом розгляду даної справи перебуває у власності інших осіб. Таким чином, у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки задовольняючи зазначену заяву, судом буде вирішено питання про права та охоронювані законом інтереси особи, яка є власником спірного нерухомого майна та не є стороною у цій справи.
Отже, оскаржувана ухвала підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Статтею 362 ЦПК України визначено перелік підстав закриття апеляційного провадження.
До таких підстав процесуальне законодавство відносить випадки, якщо: 1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги; 2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Зазначена норма не передбачає можливості закриття апеляційного провадження за відсутності предмету спору в частині спірного майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Ларичева Валерія Вікторовича задовольнити частково.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 09 травня 2025 року скасувати.
Ухвалити нову ухвалу наступного змісту.
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ларичева Валерія Вікторовича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - відмовити.
У задоволенні клопотання про закриття апеляційного провадження у справі відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст складено 09 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач
Судді