Справа №127/2640/26
Провадження №1-кс/127/1117/26
29 січня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницького області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
заявника ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_4 від 23.01.2026 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №22026020000000010 від 13.01.2026, -
До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_3 зі скаргою на постанову слідчого слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_4 від 23.01.2026 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №22026020000000010 від 13.01.2026.
Скаргу мотивовано тим, що 31.12.2025 ОСОБА_3 подано заяву про кримінальне правопорушення, у якій викладено обставини можливого вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111 та ч. 2 ст. 113 КК України.
На підставі ухвали слідчого судді від 05.01.2026 відомості внесені до ЄРДР, після чого 16.01.2026 ОСОБА_3 подав клопотання про визнання його потерпілим.
23.01.2026 слідчим ОСОБА_4 винесено постанову про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим, яка на думку заявника скарги є незаконною та підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
На думку заявника скарги, слідчий дійшов помилкового висновку, що у кримінальних правопорушенняхпередбачених ст. 111, 113 КК України, моральна шкода окремій фізичній особі завдана бути не може.
На переконання ОСОБА_3 , такий висновок суперечить ч. 1 ст. 55 КПК України, відповідно до якої потерпілим є особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, майнової або фізичної шкоди, незалежно від родового об'єкта злочину.
У оскаржуваній постанові зазначено, що доводи ОСОБА_3 щодо незаконної догани «не є предметом розслідування», з чим ОСОБА_3 не погоджується.
На думку заявника скарги, це є викривленням змісту його заяви про кримінальне правопорушення та його клопотання від 16.01.2026, оскільки тиск на нього через дисциплінарне переслідування прямо зазначений у заяві від 31.12.2025, скасування догани судом підтверджує факт незаконного переслідування, зазначені дії є способом протидії ініціативам, спрямованим на виконання гуманітарних та оборонних функцій держави, що безпосередньо пов'язано з предметом розслідування за ст. 111 та 113 КК України.
Таким чином, на думку заявника скарги, слідчий самовільно звузив предмет розслідування, що є неприпустимим на стадії досудового розслідування.
Крім того, заявник скарги вказує, що внаслідок дій, які є предметом розслідування йому незаконно оголошено догану (згодом скасовану судом), порушено його трудові права, завдано шкоди його професійній репутації, здійснено психологічний та моральний тиск. Зазначена шкода, на думку заявника скарги, є реальною, індивідуальною та такою, що перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку з подіями, що розслідуються.
Разом з тим ОСОБА_3 зазначає, що відмова у визнанні його потерпілим фактично спрямована на обмеження його процесуальних прав, усунення його від контролю за досудовим розслідуванням та створення умов для формального та неефективного розслідування.
Враховуючи вищезазначене ОСОБА_3 звернувся до суду з даною скаргою та просив суд, скасувати постанову слідчого слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_4 від 23.01.2026 про відмову у визнанні його потерпілим, зобов'язати слідчого або іншу уповноважену особу органу досудового розслідування визнати його потерпілим у кримінальному провадженні № 22026020000000010 та зобов'язати вручити йому пам'ятку про процесуальні права потерпілого та надати відповідну постанову.
Заявник ОСОБА_3 в судовому засіданні скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, що у ній наведено. Додатково вказав, що йому завдано репутаційної шкоди та шкода йому завдана порушенням трудових прав.
Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні вимог скарги, оскільки, жодних доказів на підтвердження понесеної моральної чи матеріальної шкоди розслідуваним кримінальним правопорушенням саме ОСОБА_3 , останнім не представлено. Додатково зазначив, що даний злочин, це злочин проти основ національної безпеки, родовим об'єктом посягання якого не є права конкретної особи.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження №22026020000000010 від 13.01.2026, слідчий суддя встановив наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, а саме рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Судом встановлено, що слідчим відділом Управління СБУ у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026020000000010 від 13.01.2026 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Крім того, слідчим відділом Управління СБУ у Вінницькій області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №22026020000000011 від 13.01.2026за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України.
Постановою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_5 від 20.01.2026 матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №22026020000000010 від 13.01.2026за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та №22026020000000011від 13.01.2026за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України, об'єднано в одне кримінальне провадження №22026020000000010.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження №22026020000000010 від 13.01.2026 встановлено, що:
№1 - «Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області, справа №127/91/26 від 05.01.2026, уповноважених осіб УСБУ у Вінницькій області зобов'язано внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_3 від 31.12.2025, у якій зазначено, що керівництво Вінницького НДЕКЦ МВС України умисно уповільнює процес ідентифікації загиблих воїнів ЗСУ, чим на думку заявника, вчиняє злочин передбачений ст. 113 КК України.»
№2 - «Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області, справа №127/91/26 від 05.01.2026, уповноважених осіб УСБУ у Вінницькій області зобов'язано внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_3 від 31.12.2025, у якій зазначено, що заступник Вінницького НДЕКЦ МВС України ОСОБА_6 , на думку заявника, надає допомогу державі-агресору тим самим вчиняє, злочин, передбачений ст. 111 КК України.»
Крім того, встановлено, що ОСОБА_3 подано слідчому слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_4 , клопотання від 16.01.2026 про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні №22026020000000010 від 13.01.2026.
Постановою слідчого слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_4 від 23.01.2026 в задоволенні клопотання ОСОБА_3 від 16.01.2026 поданому у кримінальному провадженні №22026020000000010 від 13.01.2026 відмовлено в повному обсязі.
Надаючи оцінку на предмет обґрунтованості постанови слідчого про відмову у визнані потерпілими суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 55 КПК України, права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Згідно положень ч. 5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
З матеріалів справи слідує, що звертаючись до слідчого слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_4 із клопотанням про залучення у якості потерпілого у кримінальному провадженні №22026020000000010 від 13.01.2026, ОСОБА_3 зазначав про те, що його незаконне дисциплінарне переслідування призвело до обмеження його трудових прав, створення негативних наслідків для його професійної репутації, психологічного та морального тиску,що становить немайнову шкоду, яка відповідно до ст. 55 КПК України є підставою для визнання особи потерпілим.
Однак, жодних доказів завдання ОСОБА_3 моральної, матеріальної, фізичної шкоди, ні до клопотання від 16.01.2026, ні до скарги на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілими, заявником не надано.
Суд звертає окрему увагу, що кваліфікація кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні №22026020000000010 від 13.01.2026, визначена за ч. 2 ст. 111 та ч. 2 ст. 113 КК України.
Статтею 111 КК України, визначено, що державна зрада це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Об'єктивна сторона державної зради може виражатися в різних формах, які вичерпним чином визначені в ч. 1 ст. 111 КК.
Перехід на бік ворога полягає в наданні безпосередньої допомоги державі, з якою Україна перебуває в умовах воєнного стану або збройного конфлікту. Форми такого переходу можуть бути різними: перехід до ворога через лінію фронту; вступ до армії ворожої держави; участь за її завданням у бойових діях проти України; надання різної допомоги агентам такої держави та ін. Перехід на бік ворога може полягати як у переході на територію ворожої держави (так званий фізичний перехід), так і в наданні допомоги такій державі або її представникам на території України (так званий інтелектуальний перехід). У цій формі державна зрада визнається закінченою з моменту, коли особа почала надавати допомогу ворогові. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони аналізованої форми державної зради є час вчинення злочину - в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту. Поняття воєнного стану визначене у ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Збройним конфліктом визнається украй гостра форма вирішення суперечностей між державами, що характеризується двостороннім застосуванням воєнної сили.
Шпигунство - друга форма державної зради - це передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю.
Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає в будь-якій допомозі у проведенні підривної діяльності проти інтересів України. При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи. Допомога у проведенні підривної діяльності може виявлятися у сприянні резидентам (таємним представникам іноземних розвідок), укритті розвідника або його спорядження, вербуванні агентів для проведення підривної діяльності проти України тощо. Цією формою охоплюються й випадки, коли особа за завданням іноземних держав або їх представників організовує (або вчинює) на шкоду Україні будь-який інший злочин проти основ національної безпеки України (наприклад, диверсію, посягання на життя державного чи громадського діяча). У таких випадках відповідальність повинна наставати за сукупністю злочинів (наприклад, за статтями 111 і 113 чи 112 КК).
У цій формі державна зрада вважається закінченою з моменту, коли особа фактично почала надавати допомогу іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України.
Крім того, статтею 113 КК України визначено, що диверсія цевчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров'ю, на зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також вчинення з тією самою метою дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, масове отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій.
Предметом диверсії є об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення (електростанції, оборонні підприємства, шляхи сполучення, нафто- і газопроводи та ін.), тварини, рослини, земельні угіддя, водойми, ліси тощо.
Основним безпосереднім об'єктом диверсії є внутрішня безпека України, її економічна основа. Додатковими об'єктами можуть бути: життя, здоров'я людей, екологічна безпека, власність.
Об'єктивна сторона диверсії виявляється: 1) у вчиненні вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння їм тілесних ушкоджень чи іншої шкоди здоров'ю, зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення; 2) у вчиненні дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, масове отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій.
Масове знищення людей або заподіяння шкоди їх здоров 'ю виявляється в заподіянні смерті або шкоди здоров'ю значної кількості громадян. Суб'єкт злочину вдається до загальнонебезпечних способів (вибухів, підпалів, затоплення, організацій аварій транспортних засобів тощо).
Зруйнування та пошкодження підприємств, споруд, шляхів і засобів сполучення, засобів зв'язку або іншого державного чи суспільного майна полягає як у повному їх знищенні, так і частковому пошкодженні в будь-який спосіб.
Масове отруєння людей, як і поширення епідемій, є злочинною діяльністю, спрямованою на спричинення смерті чи шкоди здоров'ю значної, частіше невизначеної кількості осіб. Способи здійснення можуть бути різними (отруєння продуктів харчування, джерел води, зараження їжі хвороботворними мікроорганізмами тощо).
Поширенням епізоотій охоплюються випадки розповсюдження заразних хвороб серед тварин. Способи при цьому можуть бути різними (зараження збудниками заразних захворювань кормів, спільне утримання хворих і здорових тварин та ін.).
Епіфітотія - розповсюдження інфекційної хвороби рослин, що охоплює господарство, район, область чи країну (наприклад, іржа і головня хлібних злаків, фітофтороз картоплі та інші шкідливі хвороби).
Цим зумовлене віднесення диверсії до злочинів з усіченим складом і визнання її закінченою з моменту здійснення вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на досягнення зазначених у законі небезпечних наслідків, тобто незалежно від фактичного спричинення смерті, тілесних ушкоджень, зруйнування або пошкодження об'єктів, радіоактивного забруднення та настання інших наслідків.
З огляду на вище наведенеродовим об'єктом кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111 та ст. 113 КК України є суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, конституційний лад, суверенітет, обороноздатність, тобто основи національної безпеки України. Тому заподіяння заявнику моральної, матеріальної шкоди внаслідок вчинення вказаних злочинів, як окремій фізичній особі, тобто представнику певної частини суспільства, можливе лише у разі її доведення (встановлення).
Оскільки будь - яких конкретних відомостей (доказів) щодо спричинення заявнику будь - якої фізичної чи майнової шкоди ним слідчому та суду не надано, а тому вимоги ОСОБА_3 у визнанні його потерпілим є належним чином необґрунтованими, а як наслідок безпідставними.
Крім того, суд звертає свою увагу, що ОСОБА_3 у своєму клопотанні, як підставу для визнання його потерпілим у вказаному кримінальному провадженні також зазначав те, що заступник директора Вінницького НДЕКЦ МВС України ОСОБА_6 був головою дисциплінарної комісії, яка ухвалила рішення про оголошення ОСОБА_3 догани у зв'язку з його ініціативою щодо пришвидшення ідентифікації загиблих воїнів ЗСУ, зазначена догана скасована судом, як незаконна, що підтверджує відсутність правових підстав для його переслідування, факт зловживання владними повноваженнями та наявність умисного тиску на ОСОБА_3 .
Однак, суд констатує, що вказані в клопотанні від 16.01.2026 про визнання ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №22026020000000010 від 13.01.2026, обставини щодо порушення його трудових прав, не є предметом розслідування даного кримінального провадження. Наведені в заяві ОСОБА_3 доводи щодо спричинення йому шкоди розпочатим щодо нього дисциплінарним провадженням не мають стосунку до предмету розслідування, а тому такі доводи вірно відхилені слідчим, як необґрунтовані.
З огляду на зазначене, постанова слідчого слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_4 від 23.01.2026 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №22026020000000010 від 13.01.2026, прийнята у відповідності до вимог статті 55 КПК України.
Вимоги ж скарги про зобов'язання уповноважену особу слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області, визнати ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №22026020000000010 від 13.01.2026, також задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги є похідними від вимог про скасування постанови про відмову у визнані потерпілими, у задоволенні яких судом відмовлено.
Частиною першою та другою статті 307 КПК України передбачено, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скарги.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 9, 25, 55, 56, 303, 306, 307, 309, 372 КПК України, суд, -
У задоволенні вимог скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_4 від 23.01.2026 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №22026020000000010 від 13.01.2026 - відмовити.
Ухвала слідчого судді є остаточною та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя