Справа № 127/24866/25
Провадження № 1-кп/127/861/25
11 лютого 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України, відомості про які внесено 15.07.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024000000001415, -
На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває вищевказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою ще на 60 діб з альтернативою внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становило на момент обрання такого запобіжного заходу 242 240 грн. Клопотання мотивоване тим, що ризики, які стали підставою для застосування такого запобіжного заходу продовжують існувати. Крім того, на переконання прокурора, застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного зоходу не забезпечить належного виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 просив суд зменшити розмір застави до 60000 грн, мотивуючи тим, що запропонований прокурором розмір застави є непідйомним для його підзахисного.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ст. 331 КПК України під час судового засідання суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити або скасувати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою чи зміни запобіжного заходу, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.
При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Також суд, враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» згідно якого: нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Крім того, слід зазначити, що враховуючи практику ЄСПЛ, зокрема, у розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів за які, у випадку доведення його вини, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі, тому є ризик того, що перебуваючи на волі обвинувачений зможе переховуватися від суду, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки раніше неодноразово судимий.
Крім того, під час досудового розслідування ОСОБА_4 ігнорував явку до слідчого та прокурора, з місця постійного проживання зник, у зв'язку з чим був оголошений у розшук та у подальшому затриманий.
Також, перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу, обвинувачений може незаконно впливати на свідків та інших причетних осіб.
Орім того, ОСОБА_4 вчиняв злочини під час відбуття покарання у виправній установі, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, зазначені злочини вчиняв переслідуючи корисливий мотив та матеріальну вигоду.
Після звільнення з місць позбавлення волі, офіційно не працевлаштувався, не має законних джерел доходів, а отже може знову вчинити корисливий злочин.
У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими причинами в сукупності для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України»).
На переконання суду, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Судом, враховано вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, стадію судового розгляду у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою ще на шістдесят днів.
Крім того, відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом, а тому суд вважає, що, з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу, ОСОБА_4 необхідно визначити заставу.
Згідно з частиною четвертою статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Запропонований прокурором розмір застави є мінімальним з огляду на характер висунутого обвинувачення .
Тому, враховуючи обставини вчинених злочинів та особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне продовжити раніше визначений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.07.2025 розмір застави ОСОБА_4 , з урахуванням вимог статті 182 КПК України, а саме: 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 гривень.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 177, 178, 291, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження обраного обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою ще на 60 днів, починаючи з 11.02.2026 до 11.04.2026 включно, з альтернативою внесення застави у попередньо визначеному судом розмірі, а саме 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави на ОСОБА_4 будуть покладені наступні обов'язки:
-прибувати на виклики суду за першою вимогою;
-не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
-утриматись від спілкування із особами, які є свідками у даному кримінальному провадженні;
-здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави, визначити на час дії ухвали суду.
У разі внесення застави та з моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
У разі невиконання покладених обов'язків, застава звертається в дохід держави.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор» для виконання та прокурору Вінницької окружної прокуратури для відома.
На ухвалу суду в частині продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Суддя: