іменем України
Справа № 126/1563/25
Провадження № 2/126/192/2026
"28" січня 2026 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Губко В. І.
секретар Бурлака А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку житлового будинку,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку житлового будинку.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 09.02.1975 баба позивачів ОСОБА_4 уклала шлюб із їх дідом ОСОБА_5 . Після укладення шлюбу дідові позивачів згідно договору, який був укладений між ним та виконавчим комітетом Бершадської міської ради Вінницької області про надання в безстрокове користування земельною ділянкою від 31.07.1975 року, посвідчений 08.08.1975 року державним нотаріусом Бершадської ДНК за Р №1540 було надано земельну ділянку. Після укладення вище зазначеного договору дідом та бабою позивачів на вказаній ділянці було побудовано житловий будинок, який введено в експлуатацію згідно Акту про закінчення будівництва ФЖ-16 за Р №2353. Всі правовстановлюючі документи на житловий будинок, що в АДРЕСА_1 були зареєстровані на покійного діда позивачів ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Оскільки житловий будинок в АДРЕСА_1 був побудований ОСОБА_5 та ОСОБА_4 під час шлюбу, то є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Оскільки у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, то після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на 1/2 частку житлового будинку з відповідною частковою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .
Згідно довідки Бершадської державної нотаріальної контори Вінницької області №151/01-16 від 21.05.2024 після смерті ОСОБА_5 було подано заяви про прийняття спадщини за законом від дружини ОСОБА_4 та доньки покійного ОСОБА_3 , згідно яких було заведено спадкову справу за №419/2012 від 03.10.2012.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла баба позивачів ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно - 3/4 частки житлового будинку з відповідною частковою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 (1/2 частка їй належить, як на майно спільної сумісної власності та 1/4 частки, яку вона успадкувала після смерті свого покійного чоловіка).
За життя, 17.11.2017, ОСОБА_4 вчинила заповітне розпорядження, яким все своє майно, в тому числі і все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона матиме право за законом вона заповіла своїм онукам-позивачам по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно довідки Бершадської державної нотаріальної контори №151 від 21.05.2024 після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у визначений законом термін подали заяви про прийняття спадщини за заповітом, згідно яких було заведено спадкову справу за №89/2023 від 17.05.2023.
Оскільки частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними, то позивачі мають право на спадкування по 3/8 частки житлового будинку з відповідною частковою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 .
При зверненні позивачів до нотаріальної контори з заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 їм було відмовлено у вчиненні нотаріальної у зв'язку з тим, що ними не представлено свідоцтва про право власності ОСОБА_4 на частку в спільному майні подружжя, яке вона мала право отримати після смерті її чоловіка, та яке б з урахуванням 1/4 частки спадкового майна після смерті ОСОБА_5 свідчило про її право власності на 3/4 частки в будинку за АДРЕСА_1 , який є предметом спадкування.
Позивачі позбавлені можливості в позасудовому порядку реалізувати свої спадкові прав, а тому звернулися до суду з даним позовом та просять визнати за кожним з них, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 3/8 частки житлового будинку садибного типу з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивачів, адвокат Куцяк Ф.Г., надав до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи в його відсутність та відсутність позивачів.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.
Як передбачено ст.55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Згідно з ч. 1ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1статті 1268ЦК України).
У відповідності до розділу 10, п. 4, п. п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтв про право на спадщину на нерухоме майно, яке підлягає реєстрації проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла баба позивачів ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24 березня 2023 року серії НОМЕР_1 , яке видано Бершадським відділом ДРАЦС у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне їй майно - 3/4 частки (з яких 2/4 належать як частка в праві спільної сумісної власності подружжя та 1/4 як частка спадкового майна після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 ) житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що розташований по АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_4 склала заповіт від 17.11.2017, який посвідчений Хмель Н.О., приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області, зареєстрований в реєстрі за № 1358, яким все своє майно, де б воно не було із чого б воно не складалося і у тому числі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона матиме право за законом, заповіла своїм онукам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Позивачі спадщину після смерті баби прийняли, звернувшись з відповідними заявами до нотаріальної контори, що підтверджується довідкою Бершадської державної нотаріальної контори від 21.05.2024 № 151/01-16.
Разом з тим, ОСОБА_7 , державним нотаріусом Чечельницької державної нотаріальної контори Вінницької області, виконуючим обов'язки державного нотаріуса Бершадської державної нотаріальної контори Вінницької області Процеповій Ю.М. та ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом кожному на 3/8 частки житлового будинку в АДРЕСА_1 , 3/4 частки якого належали на праві приватної власності ОСОБА_4 оскільки ними не представлено свідоцтва про право власності ОСОБА_4 на частку в спільному майні подружжя, яке вона мала право отримати після смерті її чоловіка, та яке б з урахуванням 1/4 частки спадкового майна після смерті ОСОБА_5 свідчило про її право власності на 3/4 частки в будинку за АДРЕСА_1 , який є предметом спадкування.
У зв'язку з неможливістю вирішити спірне питання та отримати свідоцтво про право на спадщину у позасудовому порядку позивачі змушені звернутися до суду.
Судом також встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 , було збудовано дідом та бабою позивачів - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 під час перебування в шлюбі на земельній ділянці, яка була надана ОСОБА_5 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельною ділянкою від 31.07.1975 р, посвідченого 08.08.1975 р. ОСОБА_8 державним нотаріусом Бершадської ДНК за Р № 1540 та введено в експлуатацію згідно акта про закінчення будівництва ФЖ-16 за Р№ 2353, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 та технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, Витягом з Державного реєстру речових прав.
ІНФОРМАЦІЯ_4 дід позивачів - ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданим 25.06.2012 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бершадського районного управління юстиції Вінницької області.
Баба позивачів - ОСОБА_4 спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5 прийняла, звернувшись у визначений законом строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Також заяву про прийняття спадщини за законом подала дочка померлого - ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою Бершадської державної нотаріальної контори від 21.05.2024 № 15/01-16.
Відповідно до ч.4 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.
Відповідно до ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Згідно із ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Судом встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 збудований дідом та бабою позивачів під час шлюбу, а тому належав їм на праві спільної сумісної власності.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належну йому -1/2 частку у спільній сумісній власності. Його дружина ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_3 спадщину прийняли, отже, кожна з них успадкувала по 1/4 частки вказаного спадкового майна.
Таким чином, судом встановлено, що за життя ОСОБА_4 набула право власності на 3/4 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , однак у встановленому порядку не зареєструвала своє право власності на майно, що позбавляє позивачів реалізувати свої спадкові права.
Згідно ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У судовому порядку право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України) та є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
У відповідності з ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».
Враховуючи, що позивачі позбавлені можливості отримати у спадщину майно в порядку спадкування за заповітом у позасудовому порядку, що порушує їх право власності, тому суд вважає за можливе захистити порушені права позивачів шляхом визнання за ними права власності на частки житлового будинок в порядку спадкування за заповітом, після смерті баби ОСОБА_4 , отже позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі ст. 25, 346, 1217, 1218 - 1222, 1226, 1234,1235, 1268 -1270,1296 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 19, 263-267 ЦПК України суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку житлового будинку - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 3/8 частки житлового будинку садибного типу -А, загальною площею 100,6 кв.м., житловою площею -55,3 кв.м., з відповідною часткою господарських будівель та споруд: а-веранда, а1 -ганок, а2- ганок, Б-літня кухня, Бпід- погріб, б-навіс, В-сарай, Т-вбиральня, К-криниця, 1-хвіртка, 2-ворота, 3-огорожа, що розташований по АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 3/8 частки житлового будинку садибного типу -А, загальною площею 100,6 кв.м., житловою площею -55,3 кв.м., з відповідною часткою господарських будівель та споруд: а-веранда, а1 -ганок, а2- ганок, Б-літня кухня, Бпід- погріб, б-навіс, В-сарай, Т-вбиральня, К-криниця, 1-хвіртка, 2-ворота, 3-огорожа, що розташований по АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В. І. Губко