465/5341/24
1-кп/465/719/26
судового засідання
12.02.2026 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові матеріали кримінального провадження № 1202314130000774 від 11.12.2023 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.307 КК України, -
У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.307 КК України.
Прокурор Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 , який входить до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні №1202314130000774, звернувся з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, аргументуючи свої вимоги тим, що строк дії раніше обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу завершується, однак, на даний час у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.
При цьому, у судовому засіданні публічний обвинувач наголосив, що у кримінальному провадженні в рамках раніше визначеного обсягу та порядку дослідження доказів триває допит свідків, переважна більшість з яких на даний час ще не допитана. В контексті наведеного, на переконання сторони обвинувачення, зміна ОСОБА_4 раніше застосованого запобіжного заходу на будь-який більш м'який матиме негативні наслідки для кримінального провадження, адже обвинувачений, перебуваючи на волі, матиме можливість здійснювати тиск на свідків з метою зміни останніми раніше наданих викривальних показань. При цьому, врахуванню підлягає те, що свідками, в основному, є особи, які придбавали наркотичні засоби, тобто наркозалежні, особи яких відомі обвинуваченому та перебувають з останнім в довірливих стосунках. Крім цього, прокурор вказав, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні значної кількості епізодів збуту наркотичних засобів, відповідно, до нього, в разі доведення винуватості, може бути застосовано суворе покарання, що, у свою чергу, може мотивувати обвинуваченого до ухилення від суду та перешкоджання кримінальному провадженню. А сам факт обвинувачення ОСОБА_4 у незаконних діях з наркотичними засобами за місцем його проживання, на переконання прокурора, є достатнім і очевидним для висновку про наявність ризику, в разі звільнення ОСОБА_4 з-під варти, продовження останнім злочинної діяльності.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 щодо клопотання прокурора заперечила і просила змінити ОСОБА_4 раніше застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. На переконання захисника, подане прокурором клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу не відповідає вимогам ст.ст.184, 199 КПК України, зокрема, до такого не долучено матеріалів на підтвердження продовження існування будь-яких ризиків у кримінальному провадженні. Як зазначила адвокат, такі ризики, навіть якщо й існували, на даний час нейтралізовані, адже обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, будь-яких намірів перешкоджати кримінальному провадженню не має, в нього відсутні мотиви і засоби незаконно впливати на свідків. Навпаки, на переконання захисника, обвинувачений зацікавлений у повному та об'єктивному розгляді справи, в силу презумпції невинуватості наразі не може вважатися винним у вчиненні злочинів та наперед відбувати запобіжний захід у виді тримання під вартою як вид покарання - позбавлення волі. Як стверджує сторона захисту, цілком достатнім запобіжним заходом для ОСОБА_4 є цілодобовий домашній арешт, адже, у випадку застосування такого, обвинувачений за своїм місце проживання буде під наглядом батька, який гарантуватиме належну процесуальну поведінку сина. Також в разі застосування саме такого запобіжного заходу обвинувачений зможе перебувати разом з матір'ю, яка є тяжко хворою і потребує догляду. З урахуванням наведених обставин захисник наполягає на тому, що підстав для подальшого утримання ОСОБА_4 під вартою немає, а тому, клопотання прокурора оцінюється захистом як необґрунтоване.
Обвинувачений позицію свого захисника підтримав, в тому числі у частині клопотання захисника про зміну застосованого до нього запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Водночас наголосив, що ухилятися від суду не має наміру, а тиснути на свідків він ніяким чином не може.
Заслухавши доводи учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад три роки.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, а згідно ч.3 ст.199 КПК України також і те, що заявлені ризики не зменшилися.
За змістом ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді клопотання суд оцінює в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі, тяжкість кримінальних правопорушень, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_4 , які відповідно до положень ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких, суворість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, стан здоров'я обвинуваченого, відсутність міцних соціальних зв'язків, обставини, які свідчать про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході не відпали, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Суд в чергове констатує, що ОСОБА_4 обвинувачується у систематичному вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.307 КК України, які безпосередньо пов'язані із розповсюдженням наркотичних речовин, та санкція зазначеної статті кримінального закону передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років. З огляду на встановлені при розгляді клопотання обставини суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, щодо можливості ухилення обвинуваченого від суду та впливу на свідків. Зазначені ризики з часу попереднього рішення про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою не зменшилися.
При цьому, врахуванню підлягає те, що за змістом обвинувального акту ОСОБА_4 інкриміновано 38 епізодів вчинення незаконного зберігання з метою збуту, а також збуту наркотичних засобів. Водночас характер висунутого останньому обвинувачення вказує на обвинувачення ОСОБА_4 в злочинному промислі, який полягав в отриманні доходу від незаконної діяльності.
Водночас законодавство України передбачає особливі правові заходи охорони здоров'я населення від шкідливого впливу наркотичних засобів. При цьому, у випадку ОСОБА_4 , останньому інкримінується вчинення тяжких злочинів у цій сфері, яка перебуває під особливим контролем держави.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.
Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Суд в чергове наголошує, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, не є єдиним критерієм, який враховується при прийнятті рішення про необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заслуговує також на увагу те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні значної кількості епізодів незаконного збуту наркотичних засобів, тобто у поширенні наркотиків, що становить високий ступінь суспільної небезпеки у зв'язку із посяганням таких кримінальних правопорушень на встановлений в державі порядок обігу наркотичних засобів та здоров'я населення. Також обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має міцних соціальних зв'язків позитивного спрямування, тривалий час перебував на обліку як особа з алкогольною залежністю.
Тому з урахуванням цих обставин в сукупності із тяжкістю злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , слід вважати доведеною прокурором наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які з часу попереднього продовження строку дії запобіжного заходу не зменшилися та не дезактуалізувалися. Зокрема, характер інкримінованих ОСОБА_4 злочинів та обвинувачення останнього в отриманні від злочинної діяльності доходу вказують на реальність ризику того, що обвинувачений може продовжити свою діяльність, вчинити кримінальні правопорушення, а також вчиняти інші дії, спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності, переховування від суду, здійснення тиску на свідків з метою зміни ними викривальних показань у справі.
Не може залишатися поза увагою і той факт, що на даний час розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 не завершено, у справі проведено дослідження письмових доказів, при цьому, ще не здійснено допит значної частини свідків у кримінальному провадженні. Наведене вказує, що незастосування до обвинуваченого запобіжного заходу може негативно позначитися на розгляді справи, адже обвинуваченому, який ознайомлювався з матеріалами справи при виконання вимог ст.290 КПК України, відомі анкетні дані свідків та місце їх проживання, більш того, в судовому засіданні досліджувалися відеоматеріали проведених із свідками слідчих експериментів, тому зовнішність останніх та їх прикмети обвинуваченому достеменно відомі, що становить ризик вчинення спроб обвинуваченим, у випадку зміни йому запобіжного заходу на інший, не пов'язаний із обмеженням свободи та ізоляцією від суспільства, чинити тиск на свідків з метою зміни раніше наданих ними під час досудового розслідування викривальних показань.
В контексті наведеного суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що обвинувачений в ході розгляду справи підтвердив своє знайомство з усіма свідками, які брали участь у проведенні слідчих експериментів, а крім цього, заявляв, що перебуває з ними в різних стосунках, що дійсно вказує на ризик можливого вчинення обвинуваченим позапроцесуального впливу на таких свідків.
Також врахуванню підлягає те, що ОСОБА_4 інкриміновано вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, яка характеризується наявністю особливих зв'язків учасників відносин зі збуту та придбання таких засобів, наявністю між ними зобов'язань, які можуть використовуватися обвинуваченим з метою створення тиску на свідків та їх залякування. На переконання суду, такий ризик є очевидним та з високим ступенем імовірності може бути реалізованим обвинуваченим.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з огляду на вищенаведене, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто, застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_4 на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.
У ході судового розгляду з'ясовано, що вік та стан здоров'я обвинуваченого дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов'язаного з обмеженням волі та свободи пересування, жодних застережень по стану здоров'я щодо неможливості перебування обвинуваченого під вартою сторона обвинувачення не висловлювала.
Тому, оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання у разі визнання винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.307 КК України, відсутність в обвинуваченого офіційного місця роботи, міцних соціальних зв'язків, наявність у справі значної кількості свідків, які брали участь у проведенні закупівель наркотичних речовин і можуть піддаватися незаконному впливу зі сторони обвинуваченого, що загалом свідчить про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході не відпала, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не перестали існувати, а також особу обвинуваченого, вік, стан його здоров'я та стадію розгляду кримінального провадження, зокрема продовження здійснення судового слідства в частині допиту свідків, суд визнає обґрунтованим клопотання прокурора та вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Що стосується доводів сторони захисту про можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу на менш суворий у виді цілодобового домашнього арешту, то суд враховує, що на даний час, при існуючих ризиках, застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою є релевантним обставинам справи та наявним у справі ризикам.
Доказів наявності обставин, які б могли вказувати на те, що наявні у справі ризики дезактуалізувалися, стороною захисту не представлено і судом при розгляді клопотання прокурора не встановлено. Відповідно, з часу попереднього рішення суду про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою не відбулось змін, які б могли вказувати на надмірність чи невідповідність застосованого виду запобіжного заходу пред'явленому ОСОБА_4 обвинуваченню і його особі.
Окремо суд звертає увагу на те, що за змістом висунутого ОСОБА_4 обвинувачення останньому інкримінується вчинення збуту наркотичних засобів за місцем проживання, що стало для нього злочинним промислом на систематичній основі, який приносив регулярний дохід, відповідно, застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту за місцем реєстрації обвинуваченого може створити достатні передумови для продовження вчинення протиправних дій або ж скоєння нових кримінальних правопорушень.
За таких обставин клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт слід вважати необґрунтованим.
При цьому, суд наголошує, що наявність в обвинуваченого батьків похилого віку та їх стан здоров'я не можуть бути самостійними підставами для пом'якшення обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу. Водночас враховується, що обвинувачений не працевлаштований, відповідно, батьки не перебувають на його утриманні, також їхнім опікуном він не являється. А тому, за вказаних обставин наведені стороною захисту доводи не можуть слугувати підставою для висновку про наявність підстав для вирішення питання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу.
З приводу висловлених стороною захисту доводів про те, що ОСОБА_4 раніше не судимий і вперше притягається до кримінальної відповідальності, то суд враховує, що перебування обвинуваченого під вартою на законних підставах не може трактуватися як завдання репутаційних втрат такій особі, адже виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, вимагає застосування до кожного учасника кримінального провадження, в тому числі обвинуваченого, належної правової процедури. А тому, встановивши у справі наявність ризиків, які дають достатні підстави для прийняття рішення про подальше продовження тримання особи під вартою, суд зобов'язаний ухвалити таке рішення, взявши до уваги превалювання публічного інтересу над приватним.
Суд також наголошує, що як в клопотанні прокурора, так і в рішенні суду про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою не констатується доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Однак, значна кількість епізодів інкримінованих йому дій дають підстави вважати з більшою мірою вірогідності та переконливості про значний рівень ризиків у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 .
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У даному випадку враховується, що обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 22.05.2024 року, а в подальшому й ухвалами Франківського районного суду м. Львова від 16.07.2024 року, 11.09.2024 року, 07.11.2024 року, 17.12.2024 року, 06.02.2025 року, 02.04.2025 року, 07.05.2025 року, 30.06.2025 року, 29.07.2025 року, 12.09.2025 року, 06.11.2025 року визначено альтернативний розмір застави. Відповідно, при прийнятті рішення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою підстав не визначати альтернативну заставу немає.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 22.12.2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави визначено у сумі тридцяти п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто не в максимальному розмірі, визначеному як допустимий для категорії злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується. При цьому, було враховано, що ухвалою суду від 12.09.2025 року розмір альтернативної застави для обвинуваченого уже переглядався в бік зменшення, з цього приводу ухвалювалося відповідне процесуальне рішення і викладені в ньому мотиви є актуальними й на даний час та вказують на обґрунтованість того розміру застави, який уже визначено у справі.
Тому на даний час підстав для подальшого зменшення обвинуваченому ОСОБА_4 раніше визначеного розміру альтернативної застави суд не вбачає. Більш того, сторона захисту про таке в судовому засіданні не клопотала.
А тому, враховуючи викладене та керуючись ст.ст.177,178, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 - задоволити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.307 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 12 квітня 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_4 заставу в раніше встановленому розмірі в сумі 35 (тридцяти п'яти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 105 980 (сто п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, IBAN:UA598201720355219002000000757, ЄДРПОУ 26306742, одержувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
На підставі ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати за викликом суду за першою вимогою;
- не відлучатися за межі Львівської області без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити 2-місячний строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Державної казначейської служби України, має бути наданий уповноваженій службовій особі Львівської установи виконання покарання (№19) УДПтСУ у Львівській області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , підтриманого обвинуваченим ОСОБА_4 , про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику Державної установи "Львівська установа виконання покарань № 19" для виконання.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду на протязі семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, - з часу вручення копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1