іменем України
12 лютого 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/12493/25
Головуючий у першій інстанції - Рахманкулова І. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/488/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.,
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила розірвати шлюб з ОСОБА_2 , зареєстрований 13.06.2012 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Лисичанського міського управління юстиції Луганської області, актовий запис № 127, та стягнути з відповідача на її користь витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 07.11.2025 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволено.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 13.06.2012 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Лисичанського міського управління юстиції у Луганській області, актовий запис № 127 - розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн у відшкодування судового збору та 3000 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що подальше збереження шлюбу між сторонами суперечитиме їхнім інтересам, а тому шлюб підлягає розірванню.
Стягуючи судові витрати суд першої інстанції врахував, що позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, та складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг, витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співмірності, суд вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3000 грн витрат на правничу допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення районного суду в частині стягнення 3000 грн витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні витрат або зменшити їх до мінімально співмірного рівня.
За доводами апеляційної скарги, позовна заява належним чином йому не вручена, направлена на адресу: АДРЕСА_1 , за якою він не проживає, позивачка знала про це і мала можливість вказати фактичну адресу проживання відповідача, проте цього не зробила. Внаслідок вказаного він не отримав позов, не ознайомився з його змістом, не подав відзив і був позбавлений можливості реалізувати право на захист, гарантоване статтями 12, 13, 27, 128, 178 та 191 ЦПК України.
Зазначає, що його право на участь у справі порушене тим, що він завчасно повідомив суд про неможливість з'явитися у засідання 07.11.2025 з поважної причини - службового відрядження на 06-07.11.2025, що підтверджено офіційним наказом Державної екологічної інспекції у Луганській області та його клопотанням про відкладення розгляду справи від 05.11.2025. Однак суд не відклав розгляд справи і провів засідання без його участі.
Вказує, що стягнуті судом витрати на правничу допомогу не підтверджені належними доказами, відсутні: акт виконаних робіт, деталізація наданих послуг, розрахунок часу та обсягу юридичної допомоги. Суд не встановив складності справи, не перевірив пропорційність витрат, що є порушенням статей 137 та 141 ЦПК України.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційних скарг та додані до них матеріали справи.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити повністю та стягнути з нього на її користь витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Стверджує, що клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог ЦПК України, подається разом з відзивом на позовну заяву, або до початку розгляду справи по суті у спрощеному провадженні. Однак із трьох поданих клопотань відповідачем жодне не стосувалося неспівмірності витрат на правничу допомогу, тобто з таким розміром ОСОБА_2 був згодний.
Зазначає, що вказані в ст. 137 ЦПК України документи, що стосуються визначення наданих представником послуг щодо їх обсягу та вартості до матеріалів справи надані завчасно.
Наголошує на тому, що вибір собі представника є конституційним і особистим правом сторони по справі і не може бути обмеженим. Окрім того, судом першої інстанції стягнута сума витрат на правничу допомогу не є великою, враховуючи дохід відповідача, який згідно з поданою Декларацією про доходи за 2024 рік становить 1 001 586 грн, місячний його дохід складає 83 465,50 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 13.06.2012 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Лисичанського міського управління юстиції у Луганській області зареєстровано шлюб між позивачем та відповідачем, про що зроблено відповідний актовий запис № 127 (а.с. 4).
Від даного шлюбу сторони мають дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5, 6).
Позивачу правничу допомогу надавав адвокат Жилінський О.В. на підставі ордеру серії СВ № 1140823 від 03.09.2025 (а.с. 9), договору № 06/25 про надання правничої допомоги від 03.09.2025 та квитанції № 06/25 від 03.09.2025 (а.с. 10, 11).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що подальше збереження шлюбу між сторонами суперечитиме їхнім інтересам, а тому шлюб підлягає розірванню.
Крім того, судом першої інстанції стягнуто документально підтверджені витрат на оплату правничої допомоги, з врахуванням складності справи, обсягу наданих адвокатських послуг та витраченого адвокатом часу, виходячи з критерію розумності та співмірності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість витрат на правничу допомогу на суму 3000 грн.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної заяви ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення судового збору ОСОБА_2 не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в частині стягнення з ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу
З висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні матеріалів справи, доказів, наданих суду першої інстанції та відповідають вимогам чинного процесуального законодавства.
Доводи апеляційної скарги в оскаржуваній частині висновки суду не спростовуються враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі №727/463/19, від 20.09.2023 у справі №753/7936/22, від 31.10.2024 у справі №242/3831/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі №753/1203/18, від 02.06.2022 у справі №15/8/203/20.
Частиною 4 ст. 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
Верховний Суд у постанові від 20 січня 2025 року у справі №761/5870/24 виснував, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. У цивільному судочинстві повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися довіреністю або ордером, які видаються на підставі договору відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Ордер видається адвокатом (адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням) у письмовій (електронній) формі та повинен містити підпис адвоката (електронний підпис). Тобто, ордер по суті є заявою самого адвоката про наявність у нього повноважень на представництво інтересів іншої особи на підставі укладеного з нею договору про надання правничої допомоги.
За матеріалами справи, 04.09.2025 (згідно штампу на поштовому конверті) представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Жилінський О.В., звернувся з позовом (який зареєстровано судом 08.09.2025 ) до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 12.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (а.с. 17).
15.09.2025 ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» звернувся до суду з клопотанням про надання електронного доступу до матеріалів справи та направлення копій.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 14 ЦПК України Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Згідно з ч. 7 ст. 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Таким чином, ОСОБА_2 зареєструвавши електронний кабінет в системі «Електронний суд» мав змогу ознайомитися з позовною заявою, тому не є обгрунтованим його твердження про те, що він не отримав позов, не ознайомився з його змістом, не подав відзив і був позбавлений можливості реалізувати право на захист, гарантоване статтями 12, 13, 27, 128, 178 та 191 ЦПК України.
Також, колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що ним завчасно повідомлено суд про неможливість з'явитися у засідання 07.11.2025 з поважної причини - службового відрядження на 06-07.11.2025, що підтверджено офіційним наказом Державної екологічної інспекції у Луганській області та його клопотанням про відкладення розгляду справи від 05.11.2025, оскільки вказане клопотання у матеріалах справи відсутнє.
Крім того. є не обґрунтованим твердження відповідача, що стягнуті судом витрати на правничу допомогу не підтверджені належними доказами та те, що судом не встановлено складності справи, не перевірено пропорційності витрат, що є порушенням статей 137 та 141 ЦПК України, враховуючи наступне.
Представництво інтересів позивачки ОСОБА_1 у суді першої інстанції здійснював адвокат Жилінський О.В., що підтверджується ордером на надання правничої допомоги, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги № 06/25 від 03.09.2025 у Деснянському районному суді м.Чернігова та Чернігівському апеляційному суді (а.с. 9, 10).
В позовній заяві ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.
На підтвердження вказаного надала суду:
- договір № 06/25 про надання правничої допомоги від 03.09.2025 (а.с.10);
- квитанцію № 06/25, видану 03.09.2025 адвокатом Жилінським О.В. про прийняття від ОСОБА_1 8000 грн (а.с. 11);
- розрахунок оплати витрат за правничу допомогу, за яким вартість правничої допомоги становить 8000 грн, з яких: 1000 грн - надання консультації клієнту, що виникають з приводу подання в його інтересах позову і захисту його прав як позивача у справі; 3000 грн - складення позовної заяви в інтересах клієнта до Деснянського районного суду м. Чернігова щодо захисту прав позивача; 4000 грн - здійснення представництва прав та інтересів клієнта в Деснянському районному суді м.Чернігова (а.с. 12).
Будь-яких обґрунтованих заперечень чи заяв, клопотань про зменшення суми заявлених судових витрат від ОСОБА_2 не надходило, в судове засідання він не з'явився.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги.
Судом першої інстанції враховано складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3000 грн витрат на правничу допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.
Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, що регулюють питання сплати, дослідження та розподілу судових витрат між сторонами судового процесу, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, а також відсутність заперечень заявника проти заявленого розміру судових витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що з апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.11.2025 в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити повністю та стягнути з нього на її користь витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
На підтвердження вказаного надала суду:
- розрахунок оплати витрат за правничу допомогу, за яким вартість правничої допомоги становить 8000 грн, з яких: 1000 грн - надання консультації клієнту, що виникають з приводу поданої до нього апеляційної скарги і можливого захисту його інтересів як позивача по справі; 3000 грн - складення відзиву на апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду щодо захисту прав позивача; 4000 грн - здійснення представництва прав та інтересів клієнта в Чернігівському апеляційному суді (а.с. 66).
- квитанцію № 06/25, видану 03.01.2025 адвокатом Жилінським О.В. про прийняття від ОСОБА_1 8000 грн (а.с. 11).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20.
Як вбачається з матеріалів справи, правова позиція ОСОБА_1 була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору судом першої та апеляційної інстанції, а адвокат Жилінський О.В. надавав правову допомогу позивачці в обох інстанціях, тому, відповідно, був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають.
Таким чином, заявлені до відшкодування ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, на переконання суду у сумі 3000 грн, є завищеними та неспівмірними. Оцінивши їх необхідність колегія суддів прийшла до висновку про зменшення заявленої суми.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1500 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 листопада 2025 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1500 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12.02.2026.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ).
Головуючий Судді :