12 лютого 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/2856/25
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/731/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів Шитченко Н.В., Висоцької Н.В., Мамонової О.Є., вивчивши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання житлово-будівельних кооперативів м. Чернігова про захист прав споживачів,
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОЖБК м. Чернігова про захист прав споживачів відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, ОСОБА_1 15 січня 2026 року звернулася з апеляційною скаргою, одночасно скерувавши заяву на поновлення справи до апеляційного суду.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 26 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано скаржниці 10-денний строк з часу отримання копії цієї ухвали для подання до Чернігівського апеляційного суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням підстав поновлення такого строку та виправлену апеляційну скаргу відповідно до кількості учасників.
Дійшовши висновку про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційний суд зазначав, що у заяві про поновлення справи до апеляційного суду ОСОБА_1 просила поновити її заяву з вхідним № 11199 від 23 листопада 2025 року. Під цим номером зареєстровано апеляційну скаргу, подану ОСОБА_1 26 листопада 2025 року на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 жовтня 2025 року, яку ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 30 грудня 2025 року повернуто скаржниці. Водночас норми ЦПК України не містять такого поняття, як поновлення попередньо поданої заяви сторони. Отже, наведені обставини позбавили апеляційний суд можливості розцінити подану позивачкою заяву, як клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Суд визначив також, що апеляційна скарга не відповідає вимогам щодо її форми та змісту, встановлених п. 5, 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України. Всупереч п. 7 ч. 2 ст. 356 ЦПК України скаржницею у резолютивній частині апеляційної скарги незрозуміло викладене клопотання особи, яка її подала, оскільки формально клопотання викладено у формі позовних вимог.
09 лютого 2026 року ОСОБА_1 подано до канцелярії апеляційного суду відзив на ухвалу апеляційного суду від 26 січня 2026 року, де зазначено, що вперше апеляційну скаргу на рішення суду скаржницею подано 26 листопада 2025 року, яку ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 30 грудня 2025 року повернуто через відсутність її підпису. 12 січня 2026 року позивачка отримала ухвалу апеляційного суду, і 15 січня 2026 року повторно звернулася з апеляційною скаргою, тому вважає, що строки подачі апеляційної скарги нею не порушені. Крім цього, ОСОБА_1 виклала прохальну частину апеляційної скарги наступним чином: просила 1. визнати дії ОЖБК м. Чернігова незаконними; 2. скасувати рішення ради ОЖБК про підвищення тарифів на послуги з управління багатоквартирними будинками з 29 липня 2024 року; 3. заборонити відповідачу здійснювати нарахування за послуги з управління багатоквартирним будинком ЖБК-99, АДРЕСА_1 за тарифом, встановленим 01 серпня 2024 року; 4. зобов'язати відповідача здійснити перерахунок за послуги з управління багатоквартирним будинком ЖБК-99 з 01 серпня 2024 року по теперішній час, а також на її квартиру АДРЕСА_2 .
Звернувшись з позовом про захист прав споживачів, ОСОБА_1 просила: 1. визнати дії ОЖБК м. Чернігова незаконними; 2. скасувати рішення ради ОЖБК про підвищення тарифів на послуги з управління багатоквартирними будинками з 01 серпня 2024 року; 3. заборонити відповідачу здійснювати нарахування за послуги з управління багатоквартирним будинком ЖБК-99, АДРЕСА_1 за тарифом, встановленим 01 серпня 2024 року; 4. зобов'язати відповідача здійснити перерахунок за послуги з управління багатоквартирним будинком ЖБК-99 будинку АДРЕСА_1 з 01 липня 2021 року по теперішній час (а.с. 28-32).
Резолютивна частина апеляційної скарги ОСОБА_1 , що залишена апеляційним судом без руху, містила аналогічні вимоги, у зв'язку з чим скаржниці було запропоновано викласти конкретно клопотання, зокрема, зазаначити, що має зробити апеляційний суд з рішенням суду першої інстанції за результатом розгляду її апеляційної скарги.
У заяві від 09 лютого 2026 року, поданій на виконання ухвали Чернігівського апеляційного суду від 26 січня 2026 року, ОСОБА_1 просила: 1. визнати дії ОЖБК м. Чернігова незаконними; 2. скасувати рішення ради ОЖБК про підвищення тарифів на послуги з управління багатоквартирними будинками з 29 липня 2024 року; 3. заборонити відповідачу здійснювати нарахування за послуги з управління багатоквартирним будинком ЖБК-99, АДРЕСА_1 за тарифом, встановленим 01 серпня 2024 року; 4. зобов'язати відповідача здійснити перерахунок за послуги з управління багатоквартирним будинком ЖБК-99 з 01 серпня 2024 року по теперішній час, а також на її квартиру АДРЕСА_2 .
Таким чином, скаржниця не виконала ухвалу суду щодо зазначення у апеляційній скарзі вимог особи, яка її подає, за результатами апеляційного перегляду. Натомість вимоги, указані в пунктах 2 та 4 заяви від 09 лютого 2026 року, скерованої до апеляційного суду, ОСОБА_1 виклала відмінними від вимог, указаних в пунктах 2 та 4 її позовної заяви. Отже, фактично позивачка просить апеляційний суд розглянути позовні вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Верховний Суд у постанові від 27 січня 2025 року у справі № 910/14503/23 виснував, що апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Пунктом 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України до обов'язків учасників справи віднесено виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням або не вчиненням процесуальних дій.
Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (Karakutsya v. Ukraine, № 18986/06, ЄСПЛ, від 16 лютого 2017 року).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 185, ч. 2, 6 ст. 357 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений строк, скарга вважається неподаною та повертається особі, яка її подала.
Ураховуючи те, що скаржниця недоліки апеляційної скарги частково не усунула, не зазначила у апеляційній скарзі клопотання особи, яка її подає, за результатами апеляційного перегляду та фактично змінила в скарзі позовні вимоги, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 червня 2025 року належить визнати неподаною та повернути заявниці.
Одночасно суд роз'яснює, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 185, 357, 390 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання житлово-будівельних кооперативів м. Чернігова про захист прав споживачів - вважати неподаною та повернути заявниці.
Копію ухвали про повернення апеляційної скарги направити учасникам справи, а скаржниці - копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її підписання, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: Н.В. Висоцька
О.Є. Мамонова