Справа № 991/7103/25
Провадження 1-кп/991/91/25
10 лютого 2026 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_11 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52023000000000459 від 06.09.2023 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України;
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України;
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 368-4 КК України;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 368-4, ч. 2 ст. 384 КК України;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368-4, ч. 1 ст. 384 КК України;
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358 КК України,
1. Рух кримінального провадження
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вищезазначене кримінальне провадження.
Під час підготовчого провадження захисником обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - адвокатом ОСОБА_11 подано клопотання про повернення обвинувального акта (Т. 14, а.с. 153-172), яке вирішується даною ухвалою суду.
2. Зміст поданого клопотання
На думку захисту, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з чотирьох підстав.
1. Починаючи з 31.07.2024 досудове розслідування відносно ОСОБА_9 у межах даного кримінального провадження здійснювалося у спеціальному порядку, передбаченому Главою 24-1 КПК України. Проте 03.12.2024 ОСОБА_9 була затримана уповноваженими органами Федеративної Республіки Німеччина на виконання запиту сторони обвинувачення про її видачу до України з метою притягнення до кримінальної відповідальності. З 03.12.2024 по 14.09.2025 ОСОБА_9 утримувалась у Мюнхенському слідчому ізоляторі, про що сторона обвинувачення була обізнана.
У зв'язку з цим сторона захисту вважає, що з 03.12.2024 відносно ОСОБА_9 припинив застосовуватися спеціальний порядок досудового розслідування (in absentia), а подальше досудове розслідування мало здійснюватися у загальному порядку, у тому числі виконання вимог ст. 293 КПК України щодо вручення копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування.
Внаслідок цього обвинувальний акт мав бути вручений ОСОБА_9 у тому ж самому порядку, що й іншим обвинуваченим, та одночасно з поданням його до суду. Оскільки на момент подання обвинувального акта до суду ОСОБА_9 перебувала під екстрадиційним арештом на території іншої держави, то, на переконання захисту, обвинувальний акт міг бути вручений 1) надсиланням обвинувального акта та копії реєстру матеріалів через офіційні канали міжнародно-правової допомоги до компетентних органів Федеративної Республіки Німеччина з клопотанням про вручення документів ОСОБА_9 у місці її утримання та/або 2) врученням зазначених процесуальних документів через консула або уповноваженого представника дипломатичної установи України в Німеччині.
Проте стороною обвинувачення не було здійснено вищезазначених дій та жодним чином не виконано вимоги ст. 293 КПК України по відношенню до ОСОБА_9 . Сторона обвинувачення, керуючись положеннями ст. 297-5 КПК України, лише вручила обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування захиснику ОСОБА_9 , документи на підтвердження повноважень якого відсутні в матеріалах кримінального провадження.
У той же час сторона захисту вважає, що навіть якщо станом на 30.06.2025, коли відбувалося вручення обвинувального акта іншим обвинуваченим, відносно ОСОБА_9 і продовжувало здійснюватися спеціальне досудове розслідування, то стороною обвинувачення не було виконано вимог ст. 297-5 КПК України, оскільки: 1) ОСОБА_9 не повідомлялася про завершення досудового розслідування шляхом направлення їй відповідного повідомлення за останньою відомою адресою її перебування (територія Федеративної Республіки Німеччина), а також шляхом публікації відповідного повідомлення на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження; 2) ОСОБА_9 у такий же спосіб не викликалася для вручення обвинувального акта у межах даного кримінального провадження.
Таким чином, стороною обвинувачення не було вручено обвинувальний акт ОСОБА_9 ані у відповідності до положень ст. 293 КПК України, ані у відповідності до положень ст. 297-5 КПК України, що сторона захисту вважає самостійною та достатньою підставою для ухвалення рішення, передбаченого п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.
2. Окрім цього, сторона захисту вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору у зв'язку з порушенням вимог ст. 293 КПК України по відношенню до інших учасників кримінального провадження. Так, всупереч вимогам процесуального законодавства стороні захисту, зокрема, обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , їх захисникам ОСОБА_11 , ОСОБА_17 не було вручено копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. Замість цього стороні захисту було вручено документи, які фактично є оригіналами.
3. Обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору також з тих підстав, що цей процесуальний документ не виготовлений на офіційному бланку органу прокуратури та не містить жодних відбитків печатки, внаслідок чого не може вважатися офіційним документом.
4. Додатково до цього сторона захисту переконана, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки в обвинувальному акті не сформульовано обвинувачення у відповідності до норм матеріального та процесуального права та не викладено достатні і належні фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.
З урахуванням вищевикладеного захисник ОСОБА_11 просила повернути прокурору обвинувальний акт як такий, що не відповідає вимогам КПК України.
3. Позиції учасників судового засідання
Захисник ОСОБА_11 підтримала подане клопотання, просила задовольнити з викладених у ньому підстав.
Захисник ОСОБА_10 підтримав зазначене клопотання, просив задовольнити з викладених у ньому підстав. Додатково до цього захисником було наголошено на тому, що сторона обвинувачення всупереч вимогам ст. 293 КПК України не вручала стороні захисту копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. Вручені стороні захисту документи не відповідають вимогам діловодства щодо виготовлення та засвідчення копій документів, що свідчить про невідповідність обвинувального акта вимогам процесуального законодавства та необхідність його повернення прокурору.
Захисники ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 не заперечували проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акта.
Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підтримали подане клопотання та позицію своїх захисників.
Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання сторони захисту. В обґрунтування своїх заперечень прокурор зазначив, що адвокатом ОСОБА_11 порушено питання про повернення обвинувального акта з підстав, які вже були предметом судового дослідження. За результатами розгляду інших клопотань сторони захисту судом було констатовано відповідність обвинувального акта вимогам процесуального законодавства, що мало наслідком відмову у задоволенні відповідних процесуальних звернень. Сторона обвинувачення не вбачає підстав для інших висновків та прийняття іншого процесуального рішення за результатами розгляду клопотання адвоката ОСОБА_11 . Окрім цього, прокурором надано письмові заперечення на подане клопотання, з яких вбачається, що зміст заперечень сторони обвинувачення щодо повторно порушених стороною захисту питань є ідентичним змісту заперечень, які висловлювалися прокурором при розгляді клопотань сторони захисту про повернення обвинувального акта. Додатково до цього прокурор не погодився з твердженням сторони захисту про порушення вимог ст. 297-5 КПК України щодо ОСОБА_9 . Сторона обвинувачення переконана, що затримання ОСОБА_9 на території іноземної держави не припинило дію спеціального порядку досудового розслідування, у зв'язку з чим обвинувальний акт вручався захиснику ОСОБА_9 відповідно до ч. 2 ст. 297-5 КПК України.
4. Оцінка та мотиви суду
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам цього Кодексу, суд у підготовчому судовому засіданні має право повернути його прокурору шляхом постановлення відповідної ухвали.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Системний аналіз вищевикладених приписів процесуального законодавства дає можливість дійти висновку, що обвинувальний акт може бути повернутий прокурору, якщо не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, тобто не відповідає вимогам щодо форми та змісту цього процесуального рішення. Будь-якими іншими приписами КПК України, окрім як статті 291, не визначаються вимоги щодо форми та змісту обвинувального акта.
На додаток до цього відповідно до п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 03.10.2012 року № 223-1430/0/4-12 зазначається, що під час підготовчого судового засідання суд має право повернути обвинувальний акт на доопрацювання прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України: зокрема, якщо у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що одним з організаційних питань, що вирішуються судом під час підготовчого судового засідання при визначені можливості призначення обвинувального акта до судового розгляду, є питання відповідності обвинувального акта вимогам кримінального процесуального законодавства. При цьому оскільки вимоги до обвинувального акта встановлюються лише положеннями ст. 291 КПК України, то суд під час підготовчого судового засідання здійснює перевірку обвинувального акта на предмет відповідності тільки цій статті.
Підстави для повернення обвинувального акта не можуть тлумачитися та застосовуватися з надмірним формалізмом, оскільки останній може призвести не тільки до безпідставного повернення обвинувального акта, але і до затягування кримінального провадження, що також є неприпустимим для прав та інтересів обвинуваченого.
З огляду на зазначене та оскільки п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акта як право, а не обов'язок суду, то підставою для такого повернення може слугувати не будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду і не може бути усунута під час підготовчого провадження чи судового розгляду (залежно від виду та характеру недоліків). У кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акта вимогам КПК України. Така правова позиція також міститься у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 520/8135/15-к.
Крім того, у постанові ККС ВС від 15.04.2024 у справі № 753/25892/21 було зазначено, що повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору у зв'язку з тим, що вони не відповідають вимогам КПК України, не відновлює досудове розслідування. В ухвалі про повернення обвинувального акта, клопотання суд першої інстанції не вправі зазначати про неповноту чи неправильність досудового розслідування, неправильність кримінально-правової оцінки діяння та про необхідність проведення органом досудового розслідування слідчих (розшукових) дій та/або негласних слідчих (розшукових) дій.
Таким чином, суд, визначаючи істотність невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України, має також враховувати чи можуть вказані недоліки бути усунуті прокурором у встановленому законодавством порядку та чи не потребують вони проведення слідчих (розшукових) дій або прийняття певних процесуальних рішень, які не можуть проводитися та прийматися після повернення обвинувального акта. У протилежному випадку виявлені недоліки мають бути предметом оцінки суду під час судового розгляду.
Суд звертає увагу, що під час підготовчого провадження стороною захисту, зокрема, захисниками ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , вже порушувалося питання про повернення обвинувального акта (Т. 2, а.с. 105-112; Т. 12, а.с. 15-36). Ухвалою суду від 07.11.2025 відповідні клопотання сторони захисту були залишені без задоволення з огляду на відповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України та відсутність недоліків, які б перешкоджали призначенню судового розгляду на підставі цього обвинувального акта.
Співставлення змісту клопотання, поданого захисником ОСОБА_11 , зі змістом клопотань захисників, які вирішувалися ухвалою суду від 07.11.2025, дає можливість констатувати ідентичність цих клопотань в частині доводів про невідповідність обвинувального акта вимогам процесуального законодавства у зв'язку з тим, що 1) представникам сторони захисту було вручено примірники оригіналу обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, а не копії цих документів; 2) текст обвинувального акта викладений не на офіційному бланку органу прокуратури та/або органу досудового розслідування; 3) підпис прокурора на обвинувальному акті не скріплений печаткою органу прокуратури; 4) фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, є неконкретними, незрозумілими, неточними, а сформульоване ним обвинувачення не відповідає вимогам закону про кримінальну відповідальність.
Оскільки захисником ОСОБА_11 у поданому клопотанні не наведено фактичних обставин та/або доводів, які б суттєво відрізнялися від тих, що проаналізовані судом в ухвалі від 07.11.2025, то суд не вбачає підстав для висновків, відмінних від тих, що викладені у зазначеній ухвалі. Тобто суд повторно констатує, що перераховані вище доводи сторони захисту не свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України та не перешкоджають призначенню судового розгляду на підставі нього.
У свою чергу, доводи захисника ОСОБА_11 про необхідність повернення обвинувального акта у зв'язку з тим, що він не був вручений ОСОБА_9 у порядку ст. 293 КПК України або ст. 297-5 КПК України, суд вважає за доцільне проаналізувати, оскільки такі не озвучувалися стороною захисту в попередніх клопотаннях та не досліджувалися судом в ухвалі від 07.11.2025.
Під час підготовчого провадження судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.07.2024 у справі № 991/6157/24 (провадження № 1-кс/991/6191/24) у кримінальному провадженні № 52023000000000459 було надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_9 (Т. 10, а.с. 7-22).
03.12.2024 на виконання запиту сторони обвинувачення ОСОБА_9 була затримана на території Федеративної Республіки Німеччина з метою вирішення питання про її видачу до України для притягнення до кримінальної відповідальності (Т. 13, а.с. 2).
30.06.2025 обвинувальний акт був вручений ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та їх захисникам, а також захиснику ОСОБА_9 (Т. 1, а.с. 82-91).
09.07.2025 обвинувальний акт надійшов до Вищого антикорупційного суду (Т. 1, а.с. 1-2).
15.09.2025 ОСОБА_9 була затримана органом досудового розслідування на українсько-польському кордоні в міжнародному пункті пропуску «Краківець» («Корчова») Львівської області (Т. 7, а.с. 241).
Сторони кримінального провадження мають різні правові позиції з приводу законності дозволу слідчого судді на здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_9 , а також з приводу застосування положень ч. 5 ст. 297-4 КПК України в частині визначення моменту, з якого досудове розслідування відносно ОСОБА_9 мало продовжуватися у загальному порядку.
Сторона обвинувачення переконана, що досудове розслідування in absentia здійснювалося відносно ОСОБА_9 до моменту його завершення і її затримання 03.12.2024 на території іншої держави не вплинуло на порядок досудового розслідування, оскільки положення ч. 5 ст. 297-4 КПК України під затриманням підозрюваного мають на увазі випадки його затримання органом досудового розслідування, а не будь-якою уповноваженою особою. У зв'язку з цим вручення обвинувального акта 30.06.2025 здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 297-5 КПК України захиснику ОСОБА_9 . Натомість сторона захисту вважає, що з 03.12.2024 досудове розслідування відносно ОСОБА_9 мало продовжуватися у загальному порядку, а тому 30.06.2025 обвинувальний акт мав бути вручений їй особисто відповідно до ст. 293 КПК України.
Вирішення вищезазначеного спору між сторонами кримінального провадження, а також здійснення аналізу відповідних фактичних обставин з наступною оцінкою відповідних процесуальних рішень та дій є можливим лише за результатами дослідження всіх матеріалів кримінального провадження. На цьому наголошувалося в ухвалі суду від 16.01.2026, в якій вирішувалися клопотання захисту про закриття кримінального провадження, зокрема, клопотання адвоката ОСОБА_12 (Т. 13, а.с. 157-164), що дублює доводи адвоката ОСОБА_11 щодо незаконності спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_9 .
Разом з тим, суд переконаний, що будь-який результат вирішення такого спору не впливає на питання повернення обвинувального акта. Якщо погодитися зі стороною захисту та повернути обвинувальний акт, то це не призведе до жодного правового результату з боку прокурора, оскільки у такому випадку допущені стороною обвинувачення порушення процесуального законодавства мають ретроспективний та нетриваючий характер і не зможуть бути усунуті прокурором. Єдиною можливою реакцією на такі порушення є їх визнання судом з наступним визначенням їх впливу на кримінальне провадження, зокрема, на перебіг строку досудового розслідування.
У цьому аспекті суд повторює, що підставою для повернення обвинувального акта є його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України, якщо така невідповідність створює істотні перешкоди в призначенні та проведенні судового розгляду. Натомість вимоги про вручення обвинувального акта передбачені іншими приписами процесуального законодавства, а саме - ст. 293 КПК України (у випадку проведення досудового розслідування у загальному порядку) та додатково ст. 297-5 КПК України (у випадку здійснення досудового розслідування in absentia).
З наведеного вбачається, що невручення обвинувального акта є порушенням стороною обвинувачення вимог кримінального процесуального законодавства. Однак таке порушення не перешкоджає призначенню та проведенню судового розгляду, якщо в залежності від конкретних обставин може бути усунуто під час підготовчого провадження шляхом належного вручення обвинувального акта відповідному учаснику кримінального провадження та надання достатнього часу для ознайомлення з його змістом. При цьому таке порушення не може свідчити про те, що особа не набула процесуального статусу обвинуваченого, оскільки положеннями ч. 2 ст. 42 КПК України набуття цього статусу пов'язується з передачею обвинувального акта до суду.
Таким чином суд переконаний, що стверджуване стороною захисту невручення обвинувального акта безпосередньо ОСОБА_9 за обставин даної справи не може бути підставою для його повернення прокурору.
Втім, допоки судом не досліджено достатнього обсягу матеріалів кримінального провадження, на основі якого можливо здійснити оцінку комплексу взаємопов'язаних процесуальних рішень та дій, а відповідно і не вирішено вищезазначений спір сторін кримінального провадження, у тому числі в аспекті наявності підстав для закриття кримінального провадження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, зважаючи на те, що 1) обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 надійшов до суду і судове провадження щодо неї вже здійснюється, 2) досудове розслідування проводилося за відсутності ОСОБА_9 за правилами in absentia, що обумовило вручення обвинувального акта лише її захиснику, який вже не здійснює захист ОСОБА_9 , 3) ОСОБА_9 була доставлена до суду лише після початку судового провадження і за цей час стороною обвинувачення не було забезпечено її права, які піддаються обмеженню під час спеціального досудового розслідування, у тому числі його завершення, суд доходить висновку про необхідність покладення на сторону обвинувачення обов'язку вручення ОСОБА_9 обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування відповідно до вимог ст. 293 КПК України.
Покладення на сторону обвинувачення такого обов'язку призведе до відновлення прав ОСОБА_9 , які були обмежені у зв'язку з проведенням та завершенням досудового розслідування у спеціальному порядку, а також забезпечить виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 .
Керуючись ст. 110, 291, 293, 314, 315, 372, 376 КПК України, суд,
Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_11 про повернення обвинувального акта.
Зобов'язати прокурора у строк до 27.02.2026 вручити під розписку обвинуваченій ОСОБА_9 копію обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування та надати суду відповідні документи на підтвердження цих обставин.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК.
Головуюча суддя ОСОБА_1