Провадження № 33/821/64/26 Справа № 701/809/25 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Маренюк В. Л. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.
06 лютого 2026 року м. Черкаси
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисника Бондар Р.І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Маньківського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.
Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
З постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 , 06 серпня 2025 року о 22 год. 35 хв., був затриманий по провул. Сонячний що в с-ще. Маньківка, Уманського району, Черкаської області, за керування транспортним засобом "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю із ротової порожнини) та відмовився від проходження в установленому законом порядку освідування на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вищевказану постанову та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 .
Вважає причину зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 незаконною, оскільки той не порушував правил ПДР, що підтверджується відеозаписом з бодікамер поліцейських.
Вказане, на думку захисника, свідчить про порушення працівниками поліції ч. 3 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію».
З цього приводу посилається на рішення ЄСПЛ у справі «Гефген проти Німеччини».
Також стверджує, що водію не було повідомлено про причину зупинки.
Зазначає, що інспектор поліції, який не представився та не пред'явив посвідчення, одразу повідомив, що він вбачає у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння та одразу запропонував пройти огляд на стан сп'яніння. Утім поліцейський навіть не наблизився до транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , тому не відомо, як він міг почути запах алкоголю.
Переконаний, що ОСОБА_1 виявляв бажання пройти огляд у закладі охорони здоров'я, але поліцейський почав переконувати останнього, що це можна зробити на місті зупинки, через що ОСОБА_1 почав вагатися та згодом зовсім відмовився від даного огляду.
Впевнений, що таким чином на ОСОБА_1 працівниками поліції було застосовано психологічний тиск.
На думку апелянта, твердження поліцейських про запах алкоголю с порожнини роту ОСОБА_1 є необґрунтованими та надуманими, а подальші дії патрульних, спрямовані на схилення водія до проходження освідування на місці зупинки транспортного засобу, що є порушенням прав водія та свавіллям зі сторони поліцейських.
Зауважує, що відеозапис не містить жодної інформації про роз'яснення поліцейськими водію його прав.
Стверджує що відеозаписи додані до протоколу про адміністративне правопорушення не є безперервними.
Вказує на те, що працівники поліції не дочекавшись чіткої відповіді ОСОБА_1 щодо способу проходження освідування на стан сп'яніння, почали складати протокол, чим було порушено ст. 266 КУпАП, а також Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1452/735 (далі - Інструкція).
Відзначає, що у протоколі не зазначено технічний засіб, за допомогою якого було здійснено відеозапис, що свідчить про відсутність об'єктивної можливості встановити джерело походження даного доказу.
Також зазначає, що у направлені на огляд водія транспортного засобу вказана дата та час складання даного документа, а саме: 06.08.2025 року 22 год. 30 хв. Однак, вказані відомості не відповідають дійсності, оскільки, навіть, фактичний час зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 був пізніше, а саме о 22 год. 36 хв. Даний документ містить ознаки підроблення.
Заслухавши пояснення захисника Бондар Р.І., який підтримав апеляційні вимоги та надав пояснення аналогічні їх змісту, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону суддею було дотримано.
У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №414768 від 06 серпня 2025 року, в якому приведені обставини вчиненого правопорушення.
Даний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, серед іншого в ньому зазначена суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Зазначені в протоколі обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції наступними доказами.
Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 06.08.2025 року, де зафіксована відмова ОСОБА_1 від огляду.
Направленням на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.08.2025 року, де зафіксована відмова ОСОБА_1 від огляду в лікарні.
Також суд першої інстанції надав належний аналіз відеозаписам з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції. Затим ОСОБА_1 пропонувалось пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі. З відеоматеріалів вбачається, що водій не міг визначитись з позицією щодо самого факту проходження освідування, так і місця, виду чи його способу. Затим, після того як він повідомив поліцейському, що перед керуванням транспортним засобом він пив пиво, а тому відмовився від освідування, що правильно оцінено працівниками поліції як відмова.
Апеляційним переглядом встановлено, що суддею районного суду відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд погоджується з вказаною оцінкою наведених доказів.
Законодавство про адміністративне правопорушення не передбачає можливості оспорювання водієм встановлених уповноваженою особою ознак алкогольного сп'яніння, внаслідок чого заперечення апелянтом таких ознак у ОСОБА_1 , як на окрему підставі для скасування постанови судді та закриття провадження у справі є невмотивованим.
Доводи апелянта про незаконність постанови, з огляду на норми Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), оскільки працівники поліції не було повідомлено причини зупинки, не є підставою для скасування постанови судді.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що норми Закону, наведені апелянтом, не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, його направлення до суду тягне необхідність визнання доказів недопустимим. Натомість національне законодавство та практика ЄСПЛ зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи допущене порушення КУпАП є істотним та яким чином воно перешкоджало й забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Суд зазначає, що коли сторона вимагає скасування судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час провадження у справі, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході провадження.
Попри твердження апелянта, додані до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, оскільки є показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Додатково апеляційний суд зауважує, що відсутність у постанові судді вказівки на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис поліцейським, не тягне за собою безумовної підстави для визнання цього доказу недопустимим, оскільки вимоги до постанови судді про накладення адміністративного стягнення та до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів не є тотожними.
Незначна (у декілька хвилин) розбіжність у часі, що зазначена у направлені на огляд водія транспортного засобу з фактичним моментом його зупинки, не впливає на мотивовані висновку суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд відкидає доводи апелянта про порушення права ОСОБА_1 на захист, через не роз'яснення йому прав.
З цього приводу слід зауважити, що ОСОБА_1 підписав протокол про адміністративне правопорушення, де наявні графи про роз'яснення йому ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП
Частина ч. 4 статті 256 КУпАП передбачає обов'язок особи, що складає такий протокол, роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Разом з тим, апеляційний суд відзначає, що права, що перелічені в ст. 268 КУпАП, передбачають їх використання під час розгляд справи, зокрема користуватися юридичною допомогою адвоката, оскаржити постанову по справі.
За таких обставин, відсутність зафіксованих даних про роз'яснення особі її прав під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, котрий за своєю природою та змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не спричиняє зміни прав чи обов'язків особи, не тягне за собою безумовне закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У цій справі апеляційний суд виходить з того, що наведене апелянтом порушення права на захист не призвело до отримання доказів, в апеляційній скарзі не порушується питання про не додержання гарантій справедливого розгляду обвинувачення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що норми закону, наведені апелянтом, не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення тягне необхідність визнання доказів недопустимим. Натомість національне законодавство та практика ЄСПЛ зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи допущене порушення КУпАП є істотним та яким чином воно перешкоджало й забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Суд зазначає, що коли сторона вимагає скасування судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час провадження у справі, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході провадження.
У цій справі апеляційним судом не встановлено, порушення фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 чи загальних засад при застосуванні заходів впливу за адміністративне правопорушення.
Разом з тим, при розгляді справи в суді першої інстанції приймав участь безпосередньо ОСОБА_1 , надавав відповідні доводи щодо заперечення своєї винуватості та підстав для закриття справи, котрі були належним чином розглянуті судом.
За таких обставин апеляційній суд не вбачає порушення права на захист ОСОБА_1 , яке могло бути підставою для скасування судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді та закриття провадження по справі відповідно до вимог п. 1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Апеляційну скаргу захисника Бондар Р.І. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Маньківського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає чинності негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф. Люклянчук