Справа № 522/1394/26-Е
Провадження № 2/522/5176/26
про залишення позову без руху
12 лютого 2026 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Домусчі Л.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
До Приморського районного суду м. Одеси 03.02.2026 року через систему «Електронний суд» надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Матеріали позову суддя отримала 04.02.2026 року.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суд виходить із наступного.
Суддя відкриває провадження у справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Дослідивши зміст та матеріали позову, суд встановив, що позов підлягає залишенню без руху на підставі наступного.
Статтями 174-177 ЦПК України встановлені вимоги до заяв по суті справи, які подаються учасниками справи до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі),відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Крім того:
- у порушення п. 7 позивачем не зазначено відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- у порушення п. 8 позивачем не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- у порушення п. 9 позивачем не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
- у порушення п. 10 позивачем не зазначено підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Однак позивачем в порушення вищезазначених вимог до позовної заяви не додано доказів надіслання листом з описом вкладення позовної заяви із доданими документами відповідачу.
У відповідності до ч. 5, 6 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" № 11 від 21.12.2007 року визначено, що до заяви про розірвання шлюбу додаються: свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, довідки щодо розміру заробітку та інших доходів, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог.
Між тим, дана позовна заява не містить оригіналу свідоцтва про шлюб.
Як вбачається з позовної заяви позивачем зазначено, що оригінали письмових доказів, копії яких долучено до позову, знаходяться у неї.
Положеннями ч. 4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже позивачу за подання до суду даної позовної заяви слід було сплатити судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.
Між тим, доказів сплати судового збору позивачем до позову не додано.
Позивач у позові просить звільнити його від сплати судового на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», яким визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
До заяви позивачем надано копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.08.2021 року, зазначаючи, що вона є учасником бойових дій.
Правовий статус ветеранів війни, до яких належать учасники бойових дій, визначений Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», закріплені пільги учасникам бойових дій та гарантії їх соціального захисту, а у ч. 2 ст. 22 цього Закону встановлено, що ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Аналіз п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону «Про сплату судовий збір» у сукупності з положеннями ч. 2 ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дає підстави для висновку, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з реалізацією їхнього правового статусу.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст. 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала аналогічну правову позицію щодо застосування та тлумачення п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», зокрема, у постановах від 09.10.2019 року у справі № 9901/311/19 та від 12.02.2020 року у справі № 545/1149/17.
Долучена до заяви копія посвідчення позивача як особи, яка має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, звільняє позивача від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах, пов'язаних з порушенням його прав, які нерозривно пов'язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Перевіряючи наявність підстав для звільнення позивача, як учасника бойових дій, від сплати судового збору за подання позову, суд виходить з того, що предмет спору цієї справи не пов'язаний з порушенням права на соціальний захист саме, як учасника бойових дій чи військовозобов'язаного, призваного на військову службу, а пов'язані з відносинами, які виникли з приводу саме розірвання шлюбу, а тому суд дійшов висновку, що судовий збір за подання позову підлягає сплаті на загальних підставах.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Для усунення недоліків позову позивачу слід:
- надати у новій редакції позовну заяву та її копію, оформлену з дотриманням вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України;
- надати оригінал свідоцтва про шлюб;
- сплатити судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. та надати суду відповідну квитанцію;
- у разі надання позовної заяви у новій редакції через систему «Електронний суд», надати докази надіслання листом з описом вкладення позовної заяви із доданими документами відповідачу.
Заяву про усунення недоліків разом з долученими документами необхідно надати до Приморського районного суду м. Одеси через канцелярію суду або через систему «Електронний суд».
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Практикою Європейського суду з прав людини (див. рішення у справі «Мельник проти України» (Melnyk v.Ukraine), заява № 23436/03, п.п. 22, 23, від 28 березня 2006 року) встановлено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.
Норми, що регулюють правила подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
Отже, з огляду на викладене суд приходить до висновку про залишення позову без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 185, 258-261 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу. У разі не усунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Домусчі Л.В.