Справа №:755/16537/25
Провадження №: 2/755/241/26
"21" січня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.,
при секретарі - Мовчан А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 26.04.2018 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, сімейне життя у сторін не склалось, і рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22.12.2021 шлюб розірвано. Після розірвання шлюбу змінила прізвище на дошлюбне « ОСОБА_4 », про що Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зроблено відповідний актовий запис №140 від 07.09.2024. У шлюбі у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з позивачем. Під час перебування сторін у шлюбі, відповідач самоусунувся від участі в забезпечені потреб та інтересів дитини, що стало причиною звернення позивача до суду з заявою щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів. 03.12.2021 Дніпровським районним судом міста Києва видано судовий наказ про стягнення аліментів на утримання дитини. Позивач неодноразово зверталася до відповідача з проханням про добровільне виконання обов'язків з утримання дитини, однак відповіді не отримала. 16.12.2021 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 про примусове виконання судового наказу від 03.12.2021., станом на 01.07.2025 заборгованість відповідача складає 199 268 грн, тобто відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків. З початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, для безпеки дитини, позивач з дитиною була змушена виїхати до Іспанії, де проживає по теперішній час. До моменту виїзду за кордон як і після, відповідач не цікавився та не брав участі у вихованні дитини, бажання спілкуватися з дитиною не проявляв. Крім того, відповідач оформив заяву, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського нотаріального міського округу Захарченко Т.С. від 22.04.2024 №3688, у якій відмовився від батьківських прав на дитину. Позивач з донькою забезпечені житлом та мають постійне місце реєстрації м. Ель Пуерто-де-Санта-Марія (провінція Кадіс, Іспанія). В країні проживання позивач отримує виплати у розмірі прожиткового мінімуму з огляду на її проживання з іншими членами родини на утриманні (донькою), а саме грошової суми у розмірі 913,96 євро щомісяця. Малолітня ОСОБА_3 отримує початкову освіту в Центр дитячої та початкової освіти «Хосе Луїс Пулє» муніципалітету Ель-Пуерто-де-Санта-Марія (провінція Кадіс, Іспанія). За місцем навчання характеризується позитивно. На день подання цього позову, питання про повернення позивача з дитиною в Україну не розглядається. Все наведене вище, на погляд позивача, є достатньою підставою для того, щоб дійти висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити відповідача батьківських прав щодо його малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30.09.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні; зобов'язано Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації подати висновок щодо розв'язання спору в строк до закінчення підготовчого судового засідання; сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Копію вказаної ухвали суду відповідач не отримав, конверт повернувся до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
13.10.2025 до суду від Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, надійшов висновок від 09.10.2025 №103-9797 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та заява про розгляд справи у відсутність представника Служби.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 11.11.2025 витребувано у приватного нотаріуса КМНО Захарченка Т.С. відомості щодо наявності заяви ОСОБА_2 про відкликання заяви від 22.07.2024 №3688, що посвідчена приватним нотаріусом КМНО Захарченко Т.С.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12.12.2025 закрито підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду по суті, встановлено загальний порядок дослідження доказів у справі, в судове засідання викликано сторони.
15.12.2025 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи у її відсутність.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , батьками якої записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного Територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 2314 (а.с.16).
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22.12.2021 шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 26.04.2018 у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у м.Києві, за актовим записом №536, розірвано (а.с.8-9).
Згідно свідоцтва про зміну імені ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 , про що 07.09.2024 ВРАЦС Дніпровського РУЮ у м. Києві зроблено актовий запис 140 (а.с.15).
Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію за місцем проживання та складу родини від 24.02.2025, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , проживають, але не зареєстровані, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17-19).
Згідно листа Національного інституту соціального забезпечення Провінції міста Кадіс, ОСОБА_1 , разом із ОСОБА_3 , отримує виплати-допомоги у розмірі 913,96 євро (а.с.21-23).
Згідно із актом зустрічі батьків Центру дитячої та початкової освіти «Хосе Луїс» та ОСОБА_1 , матері-опікуна за законом дитини, остання має здібності, які дозволяють їй досягнути цілей, які ставляться перед учнями 1 року навчання початкової школи. Учениця, як правило, приносить до школи готові завдання, виявляє позитивне ставлення до навчання, проте, разом з тим, вона стикається з труднощами при виконанні активностей у класі, а також при набутті знань на цьому рівні знань. Це зумовлено тим, що в учениці відсутнє повноцінне володіння мовою, при цьому вона одночасно вивчає чотири мови. Не дивлячись на труднощі, учениця проходить навчання у нормальному ритмі і їй вдається досягати цілей, які потрібні для продовження навчання. З однокласниками і викладачами у неї добрі відносини, відзначається шанобливим та вихованим ставленням до оточення (а.с23-.25).
Також, судом встановлено, що на виконанні в Дніпровському ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого Дніпровським районним судом м. Києва у справі 775/19736/21. Станом на 01.01.2025 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , становить 199 26,87 грн (а.с.12-13).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ч.4 ст. 19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав тощо обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який згідно з ч.5 ст. 19 подає суду письмовий висновок щодо розв'язування спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Висновком Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав від 08.10.2025 №19 визначено за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 04.09.2018. Згідно вказаного висновку, малолітня дитина проживає з матір'ю яка займається її вихованням та утриманням. Мати та донька мешкали за адресою: АДРЕСА_2 . З початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, з міркувань безпеки дитина ОСОБА_1 разом з донькою виїхала до Іспанії, де проживають по теперішний час. Батько дитини, ОСОБА_2 вихованням та утриманням не займається, не цікавиться її життям та здоров'ям, інтересами, не бере участі у фізичному, духовному та моральному розвитку дитини, матеріально не допомагає. 22.07.2024 ОСОБА_2 надав нотаріальну посвідчену заяву, у якій він відмовляється від батьківських прав щодо своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 . Приймаючи до уваги зазначене вище, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з тим, що він ухилився від виховання та утримання дитини.
Крім того, в матеріалах справи наявна копія заяви відповідача ОСОБА_2 , посвідчена 22.04.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Захарченко Т.С., в якій ОСОБА_2 зазначив, що добровільно і безумовно відмовився від батьківських прав щодо своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з тим, що не має бажання та змоги фінансово утримувати і доглядати дитину.
Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27.02.1991 визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Як роз'яснено у пунктах 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 724/743/15-ц (провадження № 61-16157св18) сформульовано висновки про те, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України», Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України», зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.
У рішенні від 10.09.2019 у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв'язки дитини з її сім'єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв'язків означає від'єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім'ї.
У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Під час розгляду даного цивільного спору судом було установлено, що відповідач свої батьківські обов'язки щодо доньки не виконує, матеріальної допомоги не надає, не піклується про стан її здоров'я, фізичний, моральний і духовний розвиток, не цікавиться її життям та не спілкується з донькою. Відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків. Крім того, відповідач нотаріально засвідченою заявою відмовився від батьківських прав щодо дитини.
Аналізуючи вищевикладені обставини, оцінюючи докази в їх сукупності, з позиції належності та допустимості кожного з них, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно його малолітньої дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Тобто, відповідач не позбавлений можливості все ж таки змінити своє ставлення до дитини та її виховання і у подальшому поставити питання про поновлення у батьківських правах (стаття 169 СК України), а також не позбавлена можливості звернутись до суду із заявою про надання їй права на побачення з дитиною (ст. 168 СК України).
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 7, 36, 51, 104, 105, 112, 114, 141, 155, 160, 161, 182, 183, 191 СК України, Конвенцією про права дитини, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, ЗУ «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 2, 10, 76, 77-81, 209, 210, 223, 247, 265, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ), третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (ЄДРПОУ: 37397237, Харківське шосе, 4А, м. Київ), про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 02.02.2026.
Суддя: