Справа № 755/24509/25
Провадження №: 3/755/45/26
"11" лютого 2026 р.м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Омельян І.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ІПН НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення
ОСОБА_1 , 30.11.2025 року о 15:39, у м. Києві, по вул. Сулеймана Стальського, 23, керував автомобілем «Nissan Juke», н/з НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: не природна блідість шкірного покриву обличчя, тремтіння пальців рук, сухість в порожнині рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на боді-камеру 476661, 473494. Своїми діями водій порушив п. 2.5 ПДР України. У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав та пояснив, що 30.11.2025 року він знаходився біля свого автомобіля «Nissan Juke» за адресою: м. Київ, вул. Сулеймана Стальського, 23, до нього підійшли працівники поліції, серед яких був раніше знайомий працівник поліції та з яким у нього є неприязні відносини. Під час спілкування з працівниками поліції він вів себе спокійно, адекватно, будь-яких ознак сп'яніння він не мав, однак зі сторони працівників поліції був застосовуваний буллінг по відношенню до нього. Працівники поліції намагалися проникнути до його автомобіля без будь-яких пояснень. Від проходження огляду на стан сп'яніння він не відмовлявся, але чекав на приїзд адвоката та мами, оскільки не бажав залишати свій автомобіль без нагляду. Коли до них підійшла його мама та надала всі необхідні документи працівникам поліції, останні напали на них та застосували фізичну силу проти них. Після чого, приїхав ще один екіпаж поліції, які також застосували фізичну силу проти нього та його мами, викрали його та відвезли у невідомому напрямку, де тримали його чотири доби без їжі. Зазначив, що не керував транспортним засобом, не мав ознак сп'яніння, не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння. Зі сторони працівників поліції проти нього було застосоване психологічне та фізичне насильство. На запитання суду ОСОБА_1 підтвердив, що у день події він перебував на водійському сидінні та грівся у салоні автомобіля «Nissan Juke», який був на проїжджій частині дороги, а потім він пересів на пасажирське сидіння та чекав маму. Повідомив, що раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст.ст. 126, 130 КУпАП, останньою постановою був позбавлений права керування транспортними засобами на строк 10 років.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Оберемок Д.О. заявив та подав письмове клопотання про закриття провадження по справі. Клопотання вмотивоване тим, що адміністративні матеріали складені неправомірно та із значними порушеннями прав людини на самозахист від неправомірних дій працівників поліції. З відеозапису події вбачається, що працівник поліції знає ОСОБА_1 та спілкується з останнім неприязно. На місці події працівникам поліції було висунуто вимогу ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння та зазначено про ознаки наркотичного сп'яніння, хоча поліцейський об'єктивно не міг бачити таких ознак. ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, останній повідомив працівникам поліції що чекає на свою матір та адвоката. Коли з'явилась мати ОСОБА_1 , працівники поліції не пропонували проїхати останньому до лікаря-нарколога, а намагалися потрапити до транспортного засобу, у зв'язку з чим ОСОБА_1 побоювався вийти з транспортного засобу. На відеозапису не зафіксовано ні момент керування ОСОБА_1 транспортним засобом, ні момент зупинки транспортного засобу, ні момент відмови від проходження лікарського огляду, ні момент складання протоколу, ні момент вручення цього протоколу ознайомлення із правами, ні момент вручення направлення на проведення огляду, ні момент вчинення дій на відсторонення від керування транспортним засобом, що в свою чергу не відповідає послідовним діям у разі виявлення на думку поліцейського ознак наркотичного сп'яніння. Сам протокол містить розбіжності, зокрема щодо часу (міститься декілька різних значень часу), місця його складання (де зазначено що про зупинку за вул. С. Лифаря, 4 (Деснянський район міста Києва), реальних ознак наркотичного сп'яніння, а також додатків, оскільки по факту направлення, яке містить в матеріалах справи, складене раніше на 3 години ніж сам протокол, але цьому є пояснення таких дій працівників поліції, з метою приховати перевищення власних повноважень. Після закінчення відеозапису, відбулись події, що в цілому ставлять під сумнів дії працівників поліції щодо їх законності, оскільки працівники поліції здійснили силове затримання ОСОБА_1 при цьому нанісши останньому тілесні ушкодження, що підтверджується висновком експерта. Матеріалами справи підтверджується, що у присутності ОСОБА_1 жодного протоколу складено не було, його складання відбулось фактично вже без самого ОСОБА_1 . Окрім перевищення працівниками поліції повноважень, відбулось й грубе порушення процедури складання та вручення протоколу. Дії працівників поліції були незаконними, спрямованими на його переслідування та незаконне затримання, жодних ознак наркотичного сп'яніння він не виявляв, був тверезий, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння не відмовлявся.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного. Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. За невиконання вимог цього пункту Правил передбачено адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП. Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Зокрема, згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, зокрема:
- даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 528071 від 30.11.2025 року, в якому зазначено про факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, а також про факт відмови останнього від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку. Протокол сумніву у суду не викликає, оскільки складений відповідно до вимог статей 254, 256 КУпАП. У протоколі зазначено про роз'яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України, положень ст. 268 КУпАП;
- карткою обліку адміністративного правопорушення; - направленням від 30.11.2025 року на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції;
- відеозаписами з нагрудної камери патрульного поліцейського 476661, 473494, з яких вбачається, що 30.11.2025 року працівник поліції підходить до зупиненого автомобіля «Nissan Juke», н/з НОМЕР_2 , який знаходиться на проїжджій частині дороги (на пішохідному переході) з включеними аварійними сигналами, за кермом автомобіля знаходився водій ОСОБА_1 . Працівник патрульної поліції попросив документи у водія, оскільки виникла підозра, що водій позбавлений права керування транспортними засобами. Однак водій ОСОБА_1 відмовився надавати документи, зачинився в автомобілі та почав фіксувати подію на відеокамеру свого мобільного телефону. Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 працівником поліції було виявлено у водія ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння та було неодноразово запропоновано водієві пройти огляд на стан сп'яніння, роз'яснено його права та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння (час відеозапису 16:00, 16:05, 16:45, 16:47, 18:00). Однак ОСОБА_1 зачинився в автомобілі, не виходив з нього та пересів на пасажирське місце, повідомив, що викликав адвоката. Разом з тим, водій ОСОБА_1 постійно ухилявся від чіткої відповіді на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння та будь-яких активних дій щодо проходження такого огляду не вчиняв, що було розцінено працівником патрульної поліції як відмова водія від проходження вказаного огляду. О 17:29 приїхала мама, яка є адвокатом, і повідомила, що вона є власником автомобіля і вона з сином збирається їхати з місця події. Працівник заперечив щодо таких дій, вчинив дії щодо перевірки транспортного засобу, і в черговий раз запропонував водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, на яку водій не відреагував.
Крім того, суд враховує постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6254431 від 30.11.2025 року.
Щодо доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, то такі доводи є непереконливими, і, на думку суду, направлені на уникнення відповідальності за вчинене діяння, оскільки як вбачається з відеозапису автомобіль знаходився на проїжджій частині дороги з включеними аварійними сигналами, ОСОБА_1 перебував в автомобілі на водійському сидінні один, інших водіїв біля та в автомобілі «Nissan Juke» не було та ОСОБА_1 і не повідомляв про наявність таких, потім ОСОБА_1 пересів на пасажирське сидіння та повідомив працівникам поліції, що викликав адвоката на місце події.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння у лікаря нарколога, спростовується відеозаписами з нагрудної камери патрульного поліцейського, з яких вбачається пасивна поведінка водія ОСОБА_1 щодо проходження огляду на стан сп'яніння у лікаря-нарколога у закладі КМНКЛ «Соціотерапія», яка виявилася у тому, що він не вчиняв жодних активних дій щодо проходження огляду, зачинився в автомобілі, пересів на пасажирське сидіння.
Інші доводи сторони захисту, зазначені у клопотанні, є необгрунтованими.
Окрім того, в судовому засіданні з'ясовано, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст.ст. 126, 130 КУпАП, останньою постановою був позбавлений права керування транспортними засобами на строк 10 років.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння «не природна блідість шкірного покриву обличчя, тремтіння пальців рук, сухість в порожнині рота», виявлені поліцейським 30.11.2025 року у водія ОСОБА_1 є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому порядку, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Відмовляючись від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому суд зважає на те, що мотиви відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не мають значення для висновків про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки відповідно до п.2.5 ПДР України проведення огляду на стан сп'яніння на вимогу поліцейського є обов'язком водія.
При оцінці усіх досліджених доказів суд дійшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за стандартам доказування «поза розумним сумнівом», та вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції інкримінованої статті. При визначенні міри адміністративного стягнення суд відповідно до ст.33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення - правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; особу правопорушника; ступінь його вини; майновий стан; обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність правопорушника - відсутні.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення особи від сплати судового збору, а відтак, слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 40-1, 130, 251, 283-285 КУпАП, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Законом України «Про судовий збір», суд
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп. на користь держави. Роз'яснити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя І.М.Омельян