Справа № 521/13808/25
Номер провадження № 2/521/803/26
12 лютого 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді: Шевчук Н.О.,
секретаря судового засідання: Жекової А.О.
за участю представників учасників, учасників справи:
від ОСОБА_1 - особисто;
від Комунального підприємства Житлово-комунальний сервіс «Хмельницький» - адвокат Бузова Т.Г., яка діє на підставі довіреності;
від ОСОБА_2 - не з'явився;
від Одеської міської ради - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства Житлово-комунальний сервіс «Хмельницький» (65091, м. Одеса, Сквер Дмитра Дорошенка, 1, ЄДРПОУ 32190579), треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) Одеська міська рада (Біржова площа, 1, Одеса, Одеська область, 65000, ЄДРПОУ: 26597691), про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину
Короткий зміст вимог позовної заяви.
У серпні 2025 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального підприємства Житлово-комунальний сервіс «Хмельницький», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, в якому просить суд: визнати недійсним з 01.04.2019 року договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_3 від 01.04.2019 року №04-746; застосувати наслідки недійсності договору шляхом зобов'язання відповідача повернути позивачеві кошти, які він одержав від позивача на виконання правочину.
Зокрема, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що з матеріалів цивільної справи наказного провадження №521/12289/25 йому стало відомо про те, що 17.07.2025 року відповідач у даній справі звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, у якій просив стягнути з позивача у даній справі заборгованість за комунальні послуги. При цьому, обґрунтовуючи вимоги заяви, ЖКС «Хмельницький» послався на наявність договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_3 від 01.04.2019 року №04-746, укладений між ним та співвласниками цього будинку в особі ОСОБА_2 , який діяв на підставі протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку.
Разом з тим, як зазначено позивачем, під час його усного спілкування з ОСОБА_2 , останній повідомив, що жодних зборів співвласників багатоквартирного будинку у 2019 році не проводилося, уповноважену особу ніхто не обирав, з огляду на що, позивач звернувся до відповідача із запитом щодо зборів співвласників, на що отримав відповідь про те, що на даний час копія протоколу зборів від 2019 року у відповідача відсутня.
За обставин відсутності протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку та обрання уповноваженої особи на укладення з управителем договору, позивач вважає, що оскаржуваний ним у даній справі договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком слід визнати недійсним в порядку вимог Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирних будинках».
Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.
14.08.2025 року ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси у справі №521/13808/25 було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено дату судового засідання у підготовчому провадженні.
01.10.2025 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси від представника відповідача через підсистему «Електронний Суд» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №64897) у якому відповідач просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі. Відзив судом долучено до матеріалів цивільної справи.
Зокрема, за доводами відзиву на позов, відповідач зауважив, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_3 від 01.04.2019 року № 04-746 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки ОСОБА_2 , який підписав означений договір не був уповноважений на такі дії співвласниками багатоквартирного житлового будинку та не підписував цей договір, проте, позивачем з цього приводу не надано жодного доказу.
Так, як зазначено відповідачем, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 на підставі договору дарування, який було посвідчено 08.07.2011 року Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білик В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1495. При цьому, ОСОБА_1 не сплачує за комунальні послуги і тому у нього виникла заборгованість станом на 01.08.2025 року в розмірі 31 183 грн.02 коп.
Водночас, за твердженнями відповідача, співвласники зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги відповідно до п.10 ч.1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та відповідно до ст. 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідач вказав, що позивач ОСОБА_3 до управителя з заявами про ненадання житловокомунальних послуг не звертався, а тому позовні вимоги щодо застосування наслідків недійсності спірного договору шляхом зобов'язання відповідача повернути позивачеві кошти, які він одержав від позивача на виконання цього договору не потребують задоволення.
01.10.2025 року до суду від позивача через підсистему «Електронний Суд» надійшла відповідь на відзив (вх. №64897), у якій позивач вказав, що представником відповідача не надано жодних заперечень проти позову по суті заявлених вимог. Зі змісту відзиву видно, що він містить інформацію про нараховані відповідачем суми "заборгованості" позивача, які не стосуються предмету даного спору, що свідчить про недобросовісність поведінки відповідача.
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 06.10.2025 року у справі №521/13808/25 клопотання позивача - ОСОБА_1 від 10.09.2025 року (вх. №60009) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Одеської міської ради задоволено; залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Одеську міську раду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Житлово-комунальний сервіс «Хмельницький», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання договору недійсним.
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 05.12.2025 року у справі №521/13808/25 підготовче провадження у справі було закрите, призначено справу до судового розгляду по суті позовних вимог на відповідну дату. Під час підготовчого судового провадження клопотання про витребування письмових доказів у справі від 10.09.2025 року (вх. №59857) позивач не підтримав.
28.01.2026 року до суду від Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , надійшли письмові пояснення, у яких ОСОБА_2 вказав, що у 2019 році підписав спірний договір, оскільки вважав, що вказаний договір укладений між ним особисто та ЖКС «Хмельницький». В подальшому, як вказав ОСОБА_2 , у 2025 році до нього звернувся позивач, який запитав, чи проводилися збори співвласників будинку у 2019 році. ОСОБА_2 пояснив суду, що у 2019 році загальні збори співвласників не проводилися, управитель будинку не обирався, його, як уповноважену особу - не обирали. Письмові пояснення судом долучено до матеріалів цивільної справи.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи та вимоги позову з мотивів, викладених письмово. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо позовних вимог заперечувала в повному обсязі з мотивів, викладених письмово у відзиві на позов, просила суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
ОСОБА_2 та представник Одеської міської ради в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно.
За доводами письмових пояснень, наданими суду 28.01.2026 року ОСОБА_2 просив суд розглядати справу без його участі.
Представник Одеської міської ради про причини своєї неявки суду не повідомив, будь-яких заяв або клопотань суду не надав.
Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, у зв'язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності Третіх осіб у справі.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, заслухавши позиції учасників справи, які з'явилися до судового засідання, суд зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволення не потребують, враховуючи таке.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Відповідно до наявної у матеріалах справи копії договору дарування від 08.07.2011 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_4 .
Також, як встановлено судом, позивач - ОСОБА_1 , відповідно до посвідчення НОМЕР_3 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій; з 10.09.2010 року має задеклароване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Також у матеріалах справи наявний договір №04-746 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладений 01.04.2019 року між КП «ЖКС «Хмельницький», в особі директора Уривка В.В. та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 , в особі ОСОБА_2 , за умовами п. 1.1. якого Управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління, згідно із вимогами законодавства та умовами цього договору.
Послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку, шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території (п. 1.2. договору).
Пунктом 1.3. сторони погодили перелік послуг, які має надавати управитель.
Відповідно до п. 3.1. договору визначено, що ціна послуги з управління становить 4, 89 грн. на місяць за 1 кв. м. загальної площі житлового або нежитлового приміщення будинку.
Вказаний договір має підписи як управителя, так і уповноваженої особи від співвласників.
20.07.2025 року позивачем на адресу відповідача було скеровано запит про надання інформації, у відповідь на який КП «ЖКС «Хмельницький» 28.07.2025 року повідомив позивача листом №ЗПУ-04 про те, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 перебуває в управлінні КП на підставі договору від 01.04.2019 року №04-746. Відповідно до ч. 9 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», розміщення протоколів зборів проводилося на офіційному веб-сайті Одеської міської ради. Копія протоколу зборів 2019 року із підписами співвласників будинку АДРЕСА_3 , станом на теперішній час, в КП «ЖКС «Хмельницький» відсутній.
З відповіді Департамента міського господарства Одеської міської ради від 14.08.2025 року №ЗПІ-90, наданої на запит ОСОБА_1 вбачається, що протокол загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 до Департамента не надходив та в реєстрі протоколів зборів, розміщеному на сайті Одеської міської ради жодної інформації щодо протоколу не міститься.
Також у матеріалах справи наявна роздруківка заборгованості позивача перед відповідачем щодо сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку, якому правова оцінка судом не надається, оскільки вказана заборгованість не є предметом судового розгляду у даній справі.
Інших належних та допустимих письмових доказів стосовно наявних між сторонами спірних правовідносин, матеріали цивільної справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для визнання недійсним договору щодо управління багатоквартирним будинком та застосування наслідків недійсності такого правочину.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права під час вирішення справи по суті позовних вимог.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі № 638/2304/17).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 року у справі № 567/3/22).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Згідно із п. 4, 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України одними із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін та диспозитивність.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Так, у даному разі, позивач звернувся до суду із вимогами про визнання недійсним договору щодо управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_3 від 01.04.2019 року №04-746, укладеним між КП «Житлово-Комунальний Сервіс «Хмельницький» та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 в особі ОСОБА_2 , з мотивів того, що за встановлених позивачем обставин відсутності протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку та обрання уповноваженої особи на укладення з управителем відповідного договору, спірний договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком є недійсним в порядку вимог Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирних будинках».
У даній справі судом встановлено, що 01.04.2019 року між КП «ЖКС «Хмельницький», в особі директора Уривка В.В. та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 , в особі ОСОБА_2 було укладено договір №04-746 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, за умовами п. 1.1. якого Управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління, згідно із вимогами законодавства та умовами цього договору.
Таким чином, судом встановлено, що відповідно до вказаного вище договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, його сторонами є КП «ЖКС «Хмельницький» та співвласники багатоквартирного будинку, інтереси яких представляв Руснак А.А., який у даній справі позивачем залучений в якості Третьої особи.
Суд зазначає, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (ч. 1 ст. 50 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду заяви за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Отже, визначення відповідачів, предмет спору та підстави позову є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 26.03.2025 року у справі №208/6104/22.
Належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 910/15792/20).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 18.10.2023 року у справі № 300/808/19, від 07.12.2023 року у справі № 363/2300/20, від 13.12.2023 року у справі № 753/8710/21).
У постанові Верховного Суду від 26.03.2025 року у справі № 208/6104/22 зазначено, що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатися всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна з них (такої позиції також дотримано у постанові Верховного Суду від 20.06.2025 року у справі №128/974/19).
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Отже, виходячи зі змісту ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (п. 53 постанови Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 року у справі № 904/2979/20, постанова Верховного Суду України від 25.05.2016 року у справі № 6-605цс16).
Відтак, враховуючи те, що у даному разі, судом встановлено, що про сторони оспорюваного правочину позивачу було відомо задовго до подання позовної заяви до суду, будь-якого клопотання щодо залучення у даній справі співвідповідача останнім заявлено не було під час підготовчого судового засідання, суд виснує про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку із неналежним суб'єктним складом сторін у справі.
При цьому, суд зауважує, що за приписами ч. 1, 3, 4 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Верховний Суд уже зауважував, що процесуальне становище третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є відмінним від процесуального становища відповідача. Суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, розглядаючи спір між сторонами, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 53 ЦПК така особа вступає у справу або залучається до участі у справі на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін.
Схожий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 766/8113/17, від 29.06.2022 року у справі № 753/7478/18, від 23.11.2022 року у справі № 201/2760/20, від 07.02.2024 року у справі № 461/10495/21, від 29.08.2024 року у справі № 127/11246/21, від 27.11.2024 року у справі № 141/55/17.
Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення. Без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.
Тому, у даній справі процесуальне становище Руснака А.А., як Третьої особи, враховуючи на наведені вище висновки Верховного Суду не наділяє суд повноваженнями вважати належним суб'єктний склад учасників даної справи.
При цьому, суд зазначає, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 року у справі № 761/23904/19, від 20.01.2021 року у справі 203/2/19).
Щодо позовних вимог позивача про застосування наслідків недійсності договору шляхом зобов'язання відповідача повернути позивачеві кошти, які він одержав від позивача на виконання правочину, суд зазначає, що у їх задоволенні також має бути відмовлено з огляду на те, що позивачем, на підтвердження підстав для застосування у даній справі двосторонньої реституції суду не надано жодного та допустимого доказу щодо розміру сплачених позивачем коштів на рахунок відповідача, що самим позивачем в судовому засіданні підтверджено. Окрім того, судом встановлено під час судового розгляду даної справи, що позивач заявив вимогу про зобов'язання відповідача повернути позивачеві кошти, які він одержав від позивача на виконання спірного договору, як вимогу похідну від основної - визнання договору недійсним. Відтак, зважаючи на те, що у задоволенні вимоги про визнання договору недійсним судом позивачу відмовлено, у задоволенні похідної позовної вимоги також слід відмовити.
Таким чином, враховуючи встановлений судом у даній справі характер спірних правовідносин, їх правову кваліфікацію, мету, яку має намір досягти позивач, суб'єктний склад учасників справи суд виснує про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства Житлово-комунальний сервіс «Хмельницький», треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , Одеська міська рада, про визнання договору недійсним.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати у даній справі слід покласти на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 259, 263-268, 273, 354, 355 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства Житлово-комунальний сервіс «Хмельницький» (65091, м. Одеса, Сквер Дмитра Дорошенка, 1, ЄДРПОУ 32190579), треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) Одеська міська рада (Біржова площа, 1, Одеса, Одеська область, 65000, ЄДРПОУ: 26597691), про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Вступну та резолютивну частину рішення складено та проголошено в судовому засіданні 12.02.2026 року.
Повний текст рішення складено та підписано 12.02.2026 року.
Суддя: Н.О. Шевчук