12 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 260/7462/25 пров. № А/857/55724/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання: Кулабухової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу Карпатського біосферного заповідника на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року, головуючий суддя - Маєцька Н.Д., ухвалене о 10:03 год. у м. Ужгород, повний текст якого складено 19.11.2025 року, у справі за адміністративним позовом Карпатського біосферного заповідника до Головного управління ДПС у Закарпатській області, третя особа - Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач - Карпатський біосферний заповідник звернувся в суд з позовом до ГУ ДПС у Закарпатській області, третя особа - Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Закарпатській області від 05.06.2025 року №6975/07-16-04-03/00276104 про застосування штрафу у сумі 2015769 грн. 51 коп.; №6972/07-16-04-03/00276104 про застосування штрафу у сумі 48 684 грн. 27 коп.; №6969/07-16-04-03/00276104 про застосування штрафу у сумі 496 552 грн. 83 коп.; №6966/07-16-04-03/00276104 про застосування штрафу у сумі 575 200 грн. 71 коп.; №6965/07-16-04-03/00276104 про застосування штрафу у сумі 981 407 грн. 69 коп.; №6961/07-16-04-03/00276104 про застосування штрафу у сумі 157 719 грн. 48 коп.; №6959/07-16-04-03/00276104 про застосування штрафу у сумі 14 571 грн. 08 коп. та від 10.09.2025 року №13025/07-16-04-03/00276104 про застосування штрафу у сумі 1 670 217 грн. 91 коп. у зв'язку з відсутністю у позивача обов'язку сплати земельного податку.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідачем не враховано, що у позивача був відсутній обов'язок сплати земельного податку, у зв'язку з наявністю права на пільгу. Так, з огляду на наявність у позивача права на пільгу зі сплати земельного податку та права подати уточнюючий розрахунок, відповідно до ст. 50 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, у позивача не існував безумовний обов'язок сплатити самостійно визначені податкові зобов'язання по земельному податку. Також, позивач звертає увагу, що згідно з актом перевірки за період квітень-грудень 2023 року та січень-грудень 2024 року, порушень дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті земельного податку, перевіркою не було виявлено. Таким чином, перевіркою було підтверджено правомірність застосування пільги по сплаті за землю у період листопад-грудень 2024 року.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Карпатський біосферний заповідник оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.
В судовому засіданні представник позивача підтримала подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримала доводи, зазначені у апеляційній скарзі.
Представник відповідача заперечила проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст.75, п.76.2 ст. 76 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС у Закарпатській області була проведена камеральна перевірка Карпатського біосферного заповідника щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів з земельного податку з юридичних осіб, екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.
За наслідками перевірки складено акт від 13.05.2025 року № 7244/07-16-04-03/00276104, яким встановлено порушення позивачем п. 50.1 ст. 50, п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплачено податкові зобов'язання з плати за землю з юридичних осіб.
На підставі акту камеральної перевірки від 13.05.2025 року №7244/07-16-04-03/00276104, Головним управлінням ДПС у Закарпатській області 05.06.2025 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 6959/07-16-04-03/00276104, яким застосовано 14571,08 грн. (5%) штрафної санкції із земельного податку з юридичних осіб; № 6961/07-16-04-03/00276104, яким застосовано 157719,48 грн. (10%) штрафної санкції із земельного податку з юридичних осіб; № 6963/07-16-04-03/00276104, яким застосовано 1674509,11 грн. (10%) штрафної санкції із земельного податку з юридичних осіб; № 6965/07-16-04-03/00276104, яким застосовано 981407,69 грн. (10%) штрафної санкції із земельного податку з юридичних осіб; № 6966/07-16-04-03/00276104, яким застосовано 575200,71 грн. (10%) штрафної санкції із земельного податку з юридичних осіб; № 6969/07-16-04-03/00276104, яким застосовано 496552,83 грн. (10%) штрафної санкції із земельного податку з юридичних осіб; № 6972/07-16-04-03/00276104, яким застосовано 48684,27 грн. (10%) штрафної санкції із земельного податку з юридичних осіб; № 6975/07-16-04-03/00276104, яким застосовано 2015769,51 грн. (10%) штрафної санкції із земельного податку з юридичних осіб.
Зазначені податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем до Державної податкової служби України.
За наслідками розгляду скарги позивача, Державною податковою службою України залишено без змін податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Закарпатській області від 05.06.2025 року № 6975/07-16-04-03/00276104, № 6972/07-16-04-03/00276104, № 6969/07-16-04-03/00276104, № 6966/07-16-04-03/00276104, № 6965/07-16-04-03/00276104, № 6961/07-16-04-03/00276104, № 6959/07-16-04-03/00276104, та скасовано податкове повідомлення - рішення від 05.06.2025 року № 6963/07-16-04-03/00276104 у сумі 4291,20 грн, а в іншій частині залишено без змін.
На підставі рішення про результати розгляду скарги № 24863/6/99-00-06-03-01-06 від 26.08.2025 року, Головним управління ДПС у Закарпатській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 13025/07-16-04-03/00276104 від 10.09.2025 року, яким враховано висновки рішення Державної податкової служби України.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом обґрунтовано, з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже є правомірними і не підлягають скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України).
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
За змістом положень статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Пунктом 31.1 статті 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно із підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні
Пунктом 286.2 статті 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з приписами п.287.3 ст.287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
За приписами пункту 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем самостійно обчислено суми податкових зобов'язань з земельного податку, які задекларовано у податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках на 2022, 2023, 2024 роки.
З огляду на приписи п.54.1 ст.54 ПК України вищезазначені самостійно задекларовані позивачем грошові зобов'язання зі сплати земельного податку з юридичних осіб є узгодженими та, відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України, мали бути сплачені позивачем протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Колегія суддів вважає безпідставними покликання позивача на акт документальної позапланової виїзної перевірки № 7010/07-16-07-04/00276104 від 25.09.2023 року, оскільки оспорювані податкові повідомлення - рішення прийняті за наслідками акта камеральної перевірки від 13.05.2025 року №7244/07-16-04-03/00276104.
Також колегія суддів бере до уваги податкову консультацію від 12.05.2025 року №2606/ІПК/99-00-04-01-04, в якій ДПС України зазначено, зокрема, що у попередньому зверненні позивача від 18.02.2025 р. (ІПК № 1590) повідомляється, що Карпатський біосферний заповідник відповідно до стратегічних завдань, визначених у Проєкті організації території Заповідника, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 26.07.2019 № 271, здійснює санітарно-оздоровчі заходи та різні типи рубок. Внаслідок виконання природоохоронних заходів, в т.ч. рубок різних типів, утворюється деревина (ділова та дерев'яна), частину якої заповідник згідно з п. 12 Переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповідного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року №1913 (далі - Постанова № 1913, Перелік), реалізує іншим суб'єктам господарювання. Карпатський біосферний заповідник висловлював думку, що надані ним послуги з оброблення деревини не порушують вимоги щодо додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленими пп. 282.1.4 п. 282.1 ст. 282 ПК України, критерію повного утримання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. При цьому, зазначено, що виконання природоохоронних заходів, у т. ч різних типів рубок та надання послуги з оброблення деревини, визначеної у п. 12 Переліку, передбачає провадження господарської діяльності з лісопильного та стругального виробництва, що після 23 жовтня 2024 року не узгоджується з реєстраційними даними заповідника в частині видів господарської діяльності. Господарська діяльність з лісопильного та стругального виробництва Постановою №1913 не передбачена. З наведеного вбачається, що заповідник, як заклад науки відповідатиме вимогам, визначеним пп. 282.1.4 п. 282.1 ст. 282 ПК України, за умови повного утримання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку в порядку і строки, визначені цим Кодексом (п. 36.1 ст. 36 ПК України).
Відтак, Карпатський біосферний заповідник, як платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету податкові зобов'язання, які мають відображення в обліковій картці платника податків внаслідок задекларованих сум податкових зобов'язань.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є правомірними, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Карпатського біосферного заповідника залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №260/7462/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич
Повний текст постанови складено 12.02.2026 року.