ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 487/5846/25
провадження № 2-з/753/18/26
"12" лютого 2026 р. м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М., розглянувши заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Савицької О.Е. про забезпечення позову,
У провадженні Дарницького районного суду м. Києва знаходиться справа № 487/5846/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання не перешкоджати у спілкуванні та побаченні з онукою, встановлення способу участі баби у вихованні та спілкуванні з дитиною.
11.02.2026 в системі «Електронний суд» надійшла заява представника позивачки адвоката Савицької О.Е. про забезпечення позову у цій справі.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовано таким.
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов'язати відповідача ОСОБА_2 не перешкоджати у спілкуванні та побаченнях з онукою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилалася на те, що її син, ОСОБА_4 , перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбних стосунків ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька - онука позивача ОСОБА_3 . З червня 2025 року відповідачка позбавила і сина позивача - батько дитини, і позивача по справі, можливості спілкування з дитиною. З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України, з метою збереження життя та здоров'я дитини, син з жінкою та дитиною виїхав за кордон до Румунії, що підтверджується копіями посвідок на проживання для отримувачів тимчасового захисту, які видані Головним міграційним управлінням м.Бухарест (копії додаються). Весь час до виїзду сина з онукою до Румунії та весь час їх знаходження там, я мала можливість спілкуватися з ОСОБА_3 . В неї був у планшеті свій номер телефону, та ми постійно, одна одної телефонували. До їх виїзда за кордон постійно зустрічалися з онукою, проводили разом час, а після їх виїзду - спілкувалися по телефону, по відеозв'язку, та двічі на рік позивачка їздила до них, мешкала разом з ними та проводила час з онучкою.
Але, в червні 2025 року відповідач, без згоди її сина - батька дитини, повернулася до Миколаєва . А потім, виїхала до м. Києва. З цього часу ані позивачка, ані її син не мають можливості спілкуватися з дитиною. Бачити їй онучку відповідач не дає. Номер телефону ОСОБА_3 , який їй та сину був відомий, відповідачка або заблокувала, або викинула. А якщо аозивачка дзвонила на номер відповідача, або ки, не брала телефон, або відмовлялась дати телефон онучці, щоб вона мала можливість (та батько також) з дитиною поспілкуватися.
Майже 9 місяців ані ОСОБА_1 , ані її син - батько дитини, не мають можливості спілкуватися з дитиною Така ситуація з відстороненням бабусі від онуки призводить до послаблення сімейних та психосоціальних зв'язків між онукою та позивачем.
З кожним днем, коли мати не допускає до спілкування з дитиною рідних людей, такі зв'язки стають дедалі слабкішими, дитина відвикає від бабусі та батька, починає їх сприймати як сторонніх осіб. Позивач вважає, що у разі задоволення позову у дитини може виникнути внутрішній опір під час її спілкуванню з бабусею.
Крім того, тривале відсторонення дитини від спілкування з бабусею, позбавлення її любові та піклування з бабусею, формує у дитини невірне уявлення про роль бабусі у стосунках із дитиною. До того ж, дитина тривалий час перебуває лише з матір'ю і все те, що відповідачка сьогодні пише до суду, в тому числі клопотання про виклик до суду дитини, дає підстави вважати, що вона вже вплинула на дитину та налаштувала її проти бабусі та батька.
Справа розглядається судами з серпня місяця, та, враховуючи воєнний стан в країні та те, що відбувається з інфраструктурою держави (в тому числі з енергетикою), може розглядатися ще довго.
Частиною першою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пункті 3 якої передбачено, що позов може забезпечуватись встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Частиною десятою статті 150 ЦПК України встановлена заборона вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручі до уваги права і обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Обставини, викладені в заяві про забезпечення позову та докази, надані на їх підтвердження, свідчать про наявність фактичних обставин, з яким закон пов'язує можливість застосування заходів забезпечення позову. Враховуючи предмет позову, обраний позивачем вид його забезпечення в частині зобов'язання відповідача надати їй можливість безперешкодного спілкування один раз на тиждень з дитиною протягом певного проміжку часу, не вирішує спір по суті, а лише спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її бабусею. Тривалий розгляд даної справи без можливості спілкування дитини з бабусею може призвести до втрати емоційного зв'язку між дитиною та бабусею, що в свою чергу ускладнить або зробить неможливим виконання можливого судового рішення про задоволення її позову.
Заявниця просить постановити ухвалу про забезпечення позовних вимог, а саме:
До вирішення справи по суті, зобов'язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування з онукою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , засобами телефонного та відеозв'язку кожного тижня в неділю в проміжок часу с 15.00 год. до 20.00 год.
Вивчивши доводи заявниці, та додані до позову і заяви про забезпечення позову докази, суд дійшов висновку про задоволення заяви з таких мотивів.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб?єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов?язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Зокрема, ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема: забороною вчиняти певні дії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об?єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.
Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з?ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс 19)).
У позові ОСОБА_1 заявлено такі вимоги:
1. Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити позивачці перешкоди у спілкуванні та побаченнях з онукою, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 ,.
2. Встановити способи участі позивача ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою онукою ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином:
? вільно спілкуватись з онукою засобами телефонного зв?язку та будь якими мобільними месенджерами з урахуванням режиму кормління, відпочинку (денний, нічний сон) та самопочуття дитини;
? бачитись з онукою щотижнево з суботи з 09 годин до неділі до 18 годин, з правом забирати дитину до місця проживання позивача, відвідувати культурно-освітні заклади, кінотеатри, дитячі кафе та інші заклади харчування, без супроводу матері;
? у разі неможливості спілкування з дитиною у визначений час, переносити зустріч на наступні дні за домовленістю з матір?ю, але не порушуючи режиму спілкування щотижнево та без супроводу матері;
? забирати онуку на відпочинок та оздоровлення на протязі канікул у школі з виїздом за межі Миколаївської області та України у супроводі бабусі ОСОБА_1 , без присутності матері.
Вирішуючи питання співмірності заходів забезпечення позову заявленим вимогам, суд співвідносить негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, і виходить з того, що спілкування онуки з бабою один раз на тиждень сприятиме відновленню довірчих відносин та емоційного контакту між ними, відповідатиме інтересам як дитини, так і баби, та зможе усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про участь позивачки у вихованні та спілкуванні з малолітньою онукою.
Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з бабою повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з нею. Такий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 04 квітня 2018 року (справа №344/16653/16-ц).
При цьому, спілкування дитини по відеозв'язку з бабою в присутності матері, є співмірним заходом забезпечення позову, не порушуватиме прав відповідачки та не призведе до негативних наслідків для останньої.
Тому Суд, враховуючи довгу перерву у спілкуванні баби з онукою та задля збереження сімейних зв'язків та прав дитини на контакт з бабою, дійшов висновку про наявність зв'язку між предметом спору та заходами забезпечення позову у вигляді встановлення тимчасового графіку спілкування баби з онукою на час розгляду справи судом (до набрання законної сили рішенням суду), тому зобов'язує ОСОБА_2 - на період до набрання законної сили рішенням суду у цій справі - забезпечити ОСОБА_1 (баба дитини) можливість безперешкодного спілкування з малолітньою онукою, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , засобами телефонного та відеозв'язку кожного тижня в неділю в проміжок часу с 15.00 год. до 20.00 год.
Керуючись нормами ст. 149, 150, 153, 157, 175, 177, 193, 261, 273, 353-355 ЦПК України, суд
Заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Савицької О.Е. про забезпечення позову задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 - на період до набрання законної сили рішенням суду у цій справі - забезпечити ОСОБА_1 (баба дитини) можливість безперешкодного спілкування з малолітньою онукою, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , засобами телефонного та відеозв'язку кожного тижня в неділю в проміжок часу с 15.00 год. до 20.00 год.
Стягувач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Боржник: ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Ухвала підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Строк пред'явлення ухвали до виконання 3 (три) роки.
Суддя: В.М. Маркєлова