Справа № 947/6711/26
Провадження № 1-кс/947/2126/26
про відмову у відкритті провадження
12.02.2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_2 , поданої в інтересах ОСОБА_3 , в порядку ст. 206 КПК України,
До слідчого судді Київського районного суду м. Одеси в порядку ст. 206 КПК України надійшла заява ОСОБА_2 , поданої в інтересах ОСОБА_3 , в якій заявник просить суд негайно перевірити законність тримання під вартою ОСОБА_3 в ДУ «Одеський слідчий ізолятор». Звільнити ОСОБА_3 з-під варти у зв'язку з відсутністю легітимного судового рішення та грубим порушенням права на захист. Застосувати до ОСОБА_3 міру запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з використанням електронного засобу контролю за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви зазначено, що ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 04.02.2026 року було продовжено запобіжний захід ОСОБА_3 без участі адвоката, попри офіційне повідомлення про її хворобу та неможливість участі. Суд проігнорував ст. 52 КПК України, не роз'яснив права та не забезпечив захисника, що робить ухвалу від 04.02.2026 року юридично нікчемною.
Дослідивши матеріали заяви, слідчий суддя доходить наступних висновків.
Слідчий суддя, згідно з п. 18 ч. 1ст. 3 КПК України, здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України визначено, зокрема, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Згідно з ч. 1ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Частиною 2 ст. 206 КПК України, яка встановлює загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, визначено, що якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) - установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) вбачається, що слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
У своїй заяві заявник просить суд негайно перевірити законність тримання під вартою ОСОБА_3 в ДУ «Одеський слідчий ізолятор». Звільнити ОСОБА_3 з-під варти у зв'язку з відсутністю легітимного судового рішення та грубим порушенням права на захист.
Слідчий суддя роз'яснює, що підставою для звільнення особи з-під варти в порядку ст. 206 КПК України є лише відсутність судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти особа після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку; та у випадку якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Так слідчим суддею встановлено, що ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 04.02.2026 року запобіжний захід - тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено до 03.04.2026 року.
З урахуванням вищенаведеного, ОСОБА_3 утримується під вартою на підставі ухвали суду, до компетенції слідчого судді не входить оцінка законності рішень суду, а за такого відсутні підстави для відкриття провадження та доставки в судове засідання.
Більш того, вимоги заяви, поданої у порядку ст. 206 КПК України, в частині зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 , виходять за межі повноважень слідчого судді відповідно до вимог КПК України.
Слідчий суддя наділений процесуальними повноваженнями вирішувати виключно питання, що належать до його компетенції, у зв'язку із чим, приходжу до висновку про відсутність підстав для відкриття провадження за заявою ОСОБА_2 , поданої в інтересах ОСОБА_3 , в порядку ст. 206 КПК України.
Стаття 206 КПК України не містить порядку ухвалення рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження, яке подано в порядку ст. 206 КПК України.
Проте ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд, відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України, встановлено, що у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Таким чином, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за скаргою.
Керуючись ст. 206, 309 КПК України, слідчий суддя
У відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 , поданої в інтересах ОСОБА_3 , в порядку ст. 206 КПК України - відмовити.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її ухвалення.
Слідчий суддя ОСОБА_1