12 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/25163/24 пров. № А/857/24053/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - суддів: Хобор Р. Б., Бруновської Н. В., Шавеля Р. М.,
розглянувши в порядку письмового ровадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без розгляду від 28 травня 2025 року, що ухвалила суддя Грень Н.М., у місті Львові, у справі № 380/25163/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною, -
Позивачі звернулись до суду з позовом до відповідачів, у якому просять суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не направлення поданих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заяв з доданими документами про призначення одноразової грошової начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 направити подані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заяви з доданими документами про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірах визначених від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» до Адміністрації Державної прикордонної служби України для розгляду та прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги;
- визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби щодо відмови розглянути подані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заяви з доданими документами про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірах визначених від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану»;
- зобов?язати Адміністрацію Державної прикордонної служби розглянути подані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заяви з доданими документами про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірах визначених від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» та прийняти рішення щодо призначення такої одноразової грошової допомоги. стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (за шість місяців) у розмірі 194?496,72 грн.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року позовну заяву залишено без розгляду.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі пропустили строк звернення до суду без поважних причин.
Суд зазначив, що про порушення своїх прав позивачі дізнались у жовтні 2023 року, а отже, на момент звернення до суду, у грудні 2024 року, пропустили встановлений статтею 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржили позивачі, подавши апеляційну скаргу, у якій просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Таку позицію обґрунтовують тим, що суд першої інстанції не врахував того, шо позивачі, намагаючись отримати одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, первинно звернувшись до НОМЕР_1 Прикордонного загону із заявами про виплату допомоги, отримали листи-відповіді у жовтні 2023 року.
Позивачі наголошують на тому, що після цього повторно звернулися до Адміністрації ДПСУ та НОМЕР_1 Прикордонного загону із заявами про виплату одноразової грошової допомоги саме у визначених законодавством розмірах.
Позивачі стверджують, що у 2023 році Адміністрація ДПСУ фактично не розглядала заяви позивачів по суті, у той час як перенаправляла документи до прикордонного загону “за належністю», що не могло вважатися остаточною відмовою у призначенні виплати.
На думку позивачів, строк звернення до суду не пропущено, оскільки фактичне порушення права позивачів на розгляд документів комісією відбулося лише у жовтні 2024 року, оскільки листом від 04.10.2024 НОМЕР_1 Прикордонний загін офіційно відмовився направляти документи позивачів на розгляд комісії Адміністрації ДПСУ, зазначивши про відсутність у позивачів права на таку допомогу.
Так як позов було подано у грудні 2024 року, то позов подано в межах шестимісячного строку з моменту отримання остаточної відмови.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що представник позивачів звернувся до суду 11.12.2024, що підтверджується його особистим підписом в адміністративному позові, втім перші відповіді від 24.10.2023 № 32/С-160-164, від 26.10.2023 № 32/С-158-170, від 27.10.2023 № 32/С-161-172 на заяви позивачів ОСОБА_1 (вх. № С-161 від 12.10.2023), ОСОБА_2 (вх. № С-158 від 11.10.2023), ОСОБА_3 (вх. № С-160 від 12.10.2023) були отримані ще у 2023 році позивачами і після їх отримання будь-яких дій не вчиняли.
Відтак, станом на грудень 2023 року кожен з позивачів отримав відповіді на заяви, а саме ОСОБА_1 (вх. № С-161 від 12.10.2023), ОСОБА_2 (вх. № С-158 від 11.10.2023), ОСОБА_3 (вх. № С-160 від 12.10.2023).
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Апеляційний суд встановив, що позивачі про порушення свого права дізнались у жовтні 2024 року із листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.10.2024 року, яким позивачам було офіційно повідомлено про відмову у направленні документів до профільної комісії Адміністрації ДПСУ для призначення одноразової грошової допомоги.
Попереднє листування позивачів із ІНФОРМАЦІЯ_1 у 2023 році носило інформаційний та розпорядчий характер (пересилання документів між органами), що не свідчить про остаточне вирішення питання про призначення допомоги або відмову в її отриманні.
Тому, враховуючи, що позовну заяву позивачі подали до суду 11 грудня 2024 року, шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України, позивачі не пропустили.
Апеляційний суд вважає, що право на звернення до суду за захистом соціальних прав, гарантованих статтею 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», було реалізовано позивачами вчасно, а висновки суду першої інстанції про пропуск строку є помилковими та базуються на невірній оцінці моменту, з якого позивачі дізнались про порушення своїх прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги позивачів є суттєвими і складають підстави для висновку про те, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права.
Отже, ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, задовольнивши апеляційну скаргу позивачів.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 320, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі № 380/25163/24 скасувати, а справу № 380/25163/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель