Справа № 947/42109/25
Провадження № 2/947/712/26
12.02.2026 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження заяву відповідача ОСОБА_1 про надання сторонам по справі строку для примирення подружжяпо цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи - Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,
06.11.2025 року до Київського районного суду міста Одеси через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, в якій позивачка просить суд:
- розірвати шлюб, зареєстрований між нею та відповідачем;
- визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову було розподілено судді Калініченко Л.В.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою суду від 07.11.2025 року вказану позовну заяву залишено без руху.
10.11.2025 року на виконання ухвали суду представником позивача надано до суду заяву про усунення недоліків, разом з квитанцією про оплату судового збору. Крім того, до заяви позивачем подано позовну заяву в новій редакції, у якій позивачкою визначено коло учасників справи та в якості третьої особи зазначено - Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради.
Дослідивши подані до суду документи, суддею встановлено, що позовна заява подана з додержанням вимог ст.ст. 175-177 ЦПК України, позивачем виконані вимоги ухвали суду від 07.11.2025 року, підстави для залишення позовної заяви без руху або відмови у відкритті провадження, визначених у ст. 185, 186 ЦПК України, відсутні.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 28.11.2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання з повідомленням сторін по справі.
До підготовчого судового засідання призначеного на 12.02.2026 року учасники справи по справі не з'явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлені належним чином, однак надійшли наступні заяви.
09.02.2026 року та 10.02.2026 року відповідачем ОСОБА_1 подано до суду заяви про надання сторонам по справі строку для примирення подружжя терміном в шість місяців, з посиланням на те, що в обґрунтуваннях позовних вимог позивачка зазначає, що між ними почали поступово погіршуватися взаємовідносини, в результаті чого зникло взаєморозуміння. Разом з тим, як вказує відповідач на вказане твердження, то з початку укладання шлюбу, так і по теперішній час він прикладає максимальних зусиль щодо збереження шлюбу. ОСОБА_1 зазначає, що час від часу у них з дружиною дійсно виникають дрібні непорозуміння стосовно ведення спільного господарства, які рідко переходять у конфлікт, але вони носять тимчасовий характер. Він докладає максимум зусиль щодо врегулювання спірних питань між ними без застосування надмірних емоцій, намагається усі непорозуміння врегулювати мирним шляхом. На теперішній час, як вказує ОСОБА_1 , він та його дружина - позивачка по справі, спільно з неповнолітнім сином ОСОБА_3 , фактично проживають однією сім'єю в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Він - ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, працює та робить свій вклад в сімейний бюджет, утримує дружину та сина. ОСОБА_4 щодо розлучення у нього навіть не виникало. Навпаки, як вказує відповідач, він хоче жити зі своєю родиною та хоче, щоб їх син ОСОБА_3 проживав в повноцінній сім'ї, мав рідну матір та батька. Вважає, що усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. ОСОБА_1 посилається на те, що зацікавлений у збереженні сім'ї, вважаю відсутніми підстави для розірвання шлюбу.
12.02.2026 року до суду також надійшла заява від представника позивача, в якій остання зазначає про підтримання клопотання відповідача та відсутності заперечень щодо надання сторонам по справі строку для примирення терміном в шість місяців та зупинення провадження у справі на цей час, зазначаючи, що позивачкою підтверджується факт перебування сторін в стані терапії та вчинення дій спрямованих на збереження шлюбу.
Приймаючи вказане, судом ухвалено здійснювати розгляд заяви відповідача про надання сторонам по справі строку для примирення, в судовому засіданні за відсутності учасників справи.
Дослідивши подані до суду заяви та оглянувши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка - ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбу, зареєстрованому 08.06.2017 року Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №1158.
За період перебування в шлюбу, у сторін народився малолітній син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 29.11.2017 року).
Судом приймається, що наразі доводи позивача та відповідача свідчать про наявне у останніх, як подружжя, волевиявлення спрямованого на збереження шлюбу.
У відповідності до положень ст. 3 СК України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно зі ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.
Положення ст.24 СК України визначають, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав. Зокрема, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» від 12 червня 2014 року наголошено на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя.
Частина перша ст.8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Поняття «Приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28 січня 2003 року, заява N 44647/98).
Згідно з ч. 5 ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Статтею 111 СК України передбачено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2017 року передбачено, що проголошена Конституцією України ( 254к/96-ВР ) охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Передбачене ч. 1 ст. 111 СК ( 2947-14 ) вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК) ( 1618-15 ). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.
При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.
Ухвала суду про відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення не підлягає оскарженню в апеляційному та касаційному порядку (статті 293, 324 ЦПК) ( 1618-15 ).
Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Приймаючи викладене, суд зазначає, що збереження сім'ї, захист інтересів дітей є одним з обов'язків суду, тому він перш ніж постановити рішення про розлучення повинен вжити всіх заходів для примирення подружжя, збереження сім'ї.
Одночасно суд зазначає, що вирішуючи питання про надання сторона строку для примирення, судом не встановлено обставин, які б свідчили, що примирення подружжя в даному випадку буде суперечити моральним засадам суспільства, або подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з подружжя, або інтересам їх дітей.
Враховуючи, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу, враховуючи обставини справи, наявність у сторін малолітньої дитини, наявне волевиявлення обох сторін спрямоване на збереження шлюбу, суд приходить до висновку про необхідність вжиття заходів до примирення подружжя, шляхом надання сторонам строку для примирення терміном в шість місяців.
У відповідності до положень п.4 ч.1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі зокрема надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених зокрема пунктом 4 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до закінчення строку для примирення, визначеного судом (п.3 ч.1 ст.253 ЦПК України).
На підставі викладеного, у відповідності до п.4 ч.1 ст.251 ЦПК України, провадження по справі підлягає зупиненню до закінчення строку для примирення визначеного судом в шість місяців, а відтак до 12 серпня 2026 року включно.
Керуючись ст.111 СК України, ст. ст.251, 253, 352, 353 ЦПК України, суд,
Заяву відповідача ОСОБА_1 про надання сторонам по справі строку для примирення - задовольнити.
Надати сторонам по цивільній справі №947/42109/25: ОСОБА_1 та ОСОБА_1 строк для примирення подружжя, в шість місяців.
Провадження у цивільній справі №947/42109/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи - Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - зупинити до закінчення строку для примирення, а саме до 12 серпня 2026 року включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала суду в частині надання строку для примирення оскарженню окремо від рішення суду не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала суду в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржена в шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду складено 12 лютого 2026 року.
Головуючий Л. В. Калініченко