11 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/8059/24 пров. № А/857/13600/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Носа С.П.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року (суддя - Качур Р.П., час ухвалення - не вказаний, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного рішення - не зазначена),
в адміністративній справі №380/8059/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач-2), у якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 від 29.11.2023 року №134550015110 “Відмова в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 »; 2) зобов'язати відповідача-1 призначити та виплачувати позивачу, починаючи з 27.11.2023 року, пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 на підставі п. “б» ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», врахувавши в стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на пенсію на пільгових умовах - періоди роботи позивача з 01.08.1984 року по 04.05.1985 року на посаді електрогазозварника, з 21.07.1987 року по 17.12.1987 року на посаді електрозварника, з 14.01.1988 року по 31.01.1989 року на посаді газоелектрозварника, з 20.02.1989 року по 02.10.1995 року на посаді електрогазозварника, і з 03.02.2014 року по 12.10.2021 року на посаді електрозварювальника, а також періоду навчання в Львівському СПТУ № 20 з 01.09.1981 року по 16.07.1984 року і час служби в армії з 04.05.1985 року по 27.04.1987 року.
Відповідачі позовних вимог не визнали, в суді першої інстанції подали кожен окремий відзив на позовну заяву. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії від 29.11.2023 року № 134550015110. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до пункту “б» частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, починаючи з 27.11.2023, зарахувавши до трудового стажу за Списком № 2 періоди роботи ОСОБА_1 з 21.07.1987 по 17.12.1987, з 22.08.1992 по 11.11.1994, з 03.02.2014 по 12.10.2021, період навчання в Львівському середньому професійно-технічному училищі № 20 з 01.09.1981 року по 16.07.1984 року, а також період служби в армії з 04.05.1985 року по 27.04.1987 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп сплаченого судового збору.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-2 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що з врахуванням положень пункту 4.10 Порядку №22, електронна відмовна пенсійна справа позивача, після розгляду відповідачем-2 заяви про призначення пенсії за віком, засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання позивача, тобто, у даному випадку, до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Тому, відповідач-2, за відсутності у нього матеріалів пенсійної справи, позбавлений можливості відновити порушене право позивача шляхом прийняття відповідного рішення. Вважає апелянт, що саме відповідач-1 має як обов'язок, так і можливість виконати зобов'язальну частину судового рішення. Також зазначає апелянт, що за результатом розгляду заяви позивача та доданих документів до пільгового стажу не зараховано періоди з 03.02.2014 по 12.10.2021, оскільки в довідці зазначена неповна підстава видачі довідки, посада «електрозварювальник» не відповідає посаді зазначеної в розділі ХХХІІІ підрозділ 23200000-19906, відсутній документ щодо права підпису в.о. директора замість начальника відділу кадрів або наказ, що посада начальника відділу кадрів відсутня. Відсутня атестація з 2019р. Відсутні відомості по спеціальному стажу за даними Державного реєстру застрахованих осіб, та довідка про пільговий стаж потребує перевірки. Періоди роботи з 01.08.1984 року по 04.05.1985 року по професії електрогазозварника, з 21.07.1987 року по 17.12.1987 року по професії електрозварника, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461 «СПИСОК № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» робота в Колгоспі по професії електрогазозварник не передбачена для зарахування пільгового стажу. Крім цього, враховуючи положення частини першої статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», позивачу було не зараховано період проходження строкової військової служби згідно трудової книжки, оскільки позивач був звільнений з роботи (згідно запису в трудовій книжці № 5 позивач звільнений з професії електрогазозварника, що в свою чергу не входить до переліку посад за Списком № 2 , затвердженим Кабінетом Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461), а отже не обіймав посад, що передбачали право на пенсію на пільгових умовах. Також звертає увагу апелянт на те, що суд першої інстанції не врахував, що відповідно до пункту 3 Порядку №637 коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються, зокрема виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів. Таким чином, на думку апелянта, не підтверджено що позивач виконував роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.
За результатами апеляційного розгляду відповідач-2 просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 по справі № 380/8059/24 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково.
Суд встановив такі фактичні обставини справи.
27.11.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі заявою про призначення пенсії за віком.
Згідно принципу екстериторіальності вказана заява та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у в Запорізькій області, яким за результатами цього розгляду прийнято Рішення № 134550015100 від 29.11.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (а.с.16).
У цьому Рішенні, зокрема, зазначено, що вік позивача 57 років, страховий стаж особи - 34 роки 06 місяців 14 днів, пільговий стаж позивача становить 05 років 05 місяців 12 днів. За результатом розгляду заяви та доданих документів до пільгового стажу не зараховано періоди з 03.02.2014 по 12.10.2021, оскільки в довідці зазначена неповна підстава видачі довідки, посада «електрозварювальник» не відповідає посаді зазначеної в розділі ХХХІІІ підрозділ 23200000-19906, відсутній документ щодо права підпису в.о. директора замість начальника відділу кадрів або наказ, що посада начальника відділу кадрів відсутня. Відсутня атестація з 2019 року. Відсутні відомості по спеціальному стажу за даними Державного реєстру застрахованих осіб, та довідка про пільговий стаж потребує перевірки. Також зазначено, що пільгові довідки № 1754 від 07.12.2021 за період з 14.01.1988 по 31.01.1989, довідка № 01 від 04.01.2022 з 20.02.1989 по 02.10.1995 також потребують перевірки.
Позивач, не погодившись з вищенаведеним рішенням відповідача звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Судом першої інстанції вірно враховано, що підстави призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Пунктом «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі Закон № 213-VІІІ) передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 13 Закону № 1788-XII передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах.
09.07.2003 ухвалено Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).
03.10.2017 Верховною Радою України ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
Судом першої інстанції вірно встановлено та не заперечується сторонами по справі те, що відповідачем-2 не зараховано до спеціального стажу позивача періодів роботи з 21.07.1987 по 17.12.1987, з 22.08.1992 по 11.11.1994, з 03.02.2014 по 12.10.2021, навчання в СПТУ з 01.09.1981 по 16.07.1984, служби в радянській армії з 04.05.1985 по 27.04.1987.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок № 637) встановлено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 21.02.2020 у справі № 291/99/17.
Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Згідно з пунктом 10 Порядку № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.
Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року.
Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Так, судом встановлено та взято до уваги, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.08.1984 позивач: - з 02.05.1984 прийнятий на роботу слюсарем на час проходження виробничої практики у колгосп «Ленінським шляхом»; - з 01.07.1984 звільнений з роботи в зв'язку з закінченнями виробничої практики; - з 01.09.1981 по 16.07.1984 навчався в Львівському СПТУ № 20; - з 01.08.1984 прийнятий на роботу електрогазозварником у колгосп «Ленінським шляхом»; - з 04.05.1985 звільнений з роботи в зв'язку з призовом в радянську армію;- з 04.05.1985 по 27.04.1987 служба в радянській армії; - з 21.07.1987 прийнятий на роботу електрогазозварником V розряду у колгосп «Ленінським шляхом»; - з 17.12.1987 звільнений з роботи за власним бажанням; - з 14.01.1988 прийнятий на роботу в котельню газоелектрозварником 5-го розряду у Львівський холодокомбінат «Укроптмясомолторг»; - з 02.01.1989 присвоєно VI розряд газоелектрозварника; - з 31.01.1989 звільнений за власним бажанням; - з 20.02.1989 зарахований на роботу електрогазозварником 3 розряду на уч. № 1 в Пересувну механізовану колону № 1 виробничого об'єднання «Львівтрансгаз»; - з 21.08.1989 переведений електрогазозварником 5 розряду; - з 02.10.1995 звільнений на підставі 38 КзПП України за власним бажанням; - з 02.10.1995 прийнятий на посаду слюсаря-сантехніка в СПТУ № 27; - з 01.11.2001 звільнений з роботи за власним бажанням; - з 01.03.2006 прийнятий на посаду старшого оператору нафтобази у ТзОВ «Рт-Капітал»; - з 29.04.2011 звільнений з роботи за власним бажанням.
Судом також вірно зазначено, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача на підприємстві у спірні періоди. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами, які дають права для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Записи про спірний період роботи засвідчений відповідними печатками.
Пунктом 9 Порядку № 383 встановлено, що пенсії за сумісними роботами, професіями та посадами працівників, зайнятих у виробництвах та на роботах, передбачених Списками, призначаються, зокрема, за Списком № 2, якщо одна із виконуваних робіт, професій чи посад передбачена в Списку № 1, а інша в Списку № 2.
Щодо наявності у позивача стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, то колегія суддів враховує наступне.
Як уже зазначалося вище, записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.08.1984 підтверджено, що позивач з 01.09.1981 по 16.07.1984 навчався в Львівському СПТУ № 20, з 04.05.1985 по 27.04.1987 проходив службу в радянській армії, з 21.07.1987 по 17.12.1987 працював електрогазозварником V розряду у колгоспі «Ленінським шляхом»; з 20.02.1989 по 02.10.1995 (у тому числі в період з 22.08.1992 по 11.11.1994) працював електрогазозварником 3/5 розряду на уч. № 1 в Пересувній механізованій колоні № 1 виробничого об'єднання «Львівтрансгаз».
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 12/10-1 від 12.10.2021 позивач з 03.02.2014 по 12.10.2021 працював (продовжує працювати) повний робочий день на приватному підприємстві «УКРСНАБТОРГГАЛИЧИНА» і виконував роботи з електрозварювання (ручна дугова зварка трубопроводів, вузлів конструкцій, резервуарів та технологічного обладнання, технологічних колодязів та конструкцій, які виготовлялись в складних умовах). Ця довідка також містить інформацію про те, що посада електрозварювальник передбачена Списком № 2 розділом ХХХІІІ (загальні професії), підтверджена постановою КМУ № 461 від 24.06.2016.
Пільговий характер виконуваної роботи по посадах позивача передбачений Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994, який передбачає професію електрогазозварника віднесена до професій і посад із важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах відповідно до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 (розділ XXXIII «Загальні професії», підрозділ у всіх галузях господарства) постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 (розділ XXXIII «Загальні професії» позиція 23200000-19756 «Електрогазозварники, зайняті на різці та ручному зварюванні»); Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 (розділ XXXIII «Загальні професії» позиція 23200000-19756 «Електрогазозварники, зайняті на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки»); Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461 (розділ XXXIII «Загальні професії» «Електрозварники ручного зварювання»).
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що професія електрогазозварника та електрозварника внесена до Списку № 2 та, відповідно до пункту 3 Порядку № 383, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Матеріалами справи підтверджується, що при зверненні позивача до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії позивачем подана копія трудової книжки, в якій містяться записи про періоди роботи позивача електрогазозварника, а також посилання на відповідні накази, як на підставу внесення записів, записи завірені підписом повноважних осіб та печаткою, не містять виправлень, тобто оформлені належним чином.
Судом першої інстанції також вірно зазначено, що надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі № 156/173/17.
При цьому, позивачем надано трудову книжку, яка містить записи, якими підтверджено право позивача на пенсію відповідно до вищезазначених правових норм чинного законодавства.
Судом також вірно зазначено, що відповідачами не спростовано правильності заповнення трудової книжки позивача та не наведено інших обставин, які б могли викликати обґрунтовані сумніви у достовірності зазначених у ній даних.
Крім цього, період роботи позивача з 03.02.2014 зарахований відповідачами до його загального страхового стажу роботи, а пільговий характер роботи в цей період підтверджується довідкою ПП «УКРСНАБТОРГ ГАЛИЧИНА» від 12.10.2021 № 12/10-1.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що до спеціального стажу позивача мають бути зараховані періоди його роботи: з 21.07.1987 по 17.12.1987, з 22.08.1992 по 11.11.1994, з 03.02.2014 по 12.10.2021.
Щодо доводів апеляційної скарги про не зарахування до спеціального страхового стажу періоду навчання з 01.09.1981 по 16.07.1984, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
З матеріалів справи видно, що позивач 16.07.1984 закінчив Львівське середнє професійно-технічне училище № 20 за спеціальністю «електрогазозварника» та з 01.08.1984 прийнятий на роботу електрогазозварником у колгосп «Ленінським шляхом».
Оскільки перерва між днем закінчення позивачем навчання в ПТУ і днем зарахування на роботу за професією не перевищує 3 місяців, то період навчання позивача в ПТУ має бути зарахований до пільгового трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 683/1774/16-а.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Таким чином, спірний період проходження військової служби з 04.05.1985 по 27.04.1987 підлягає зарахуванню до спеціального страхового стажу роботи позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач-2 протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2, а тому рішення відповідача-2 від 29.11.2023 року № 134550015110 є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, вирішуючи спірні правовідносини в частині вимог про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, дійшов помилкового (передчасного) висновку щодо необхідності зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.
Так, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
Разом з тим, частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, частиною 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п.4), або застосувавши інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10).
Згідно ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, а також з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Отже, щодо зобов'язальної частини рішення суду, колегія суддів враховує, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 27.11.2023 про призначення позивачу пенсії на пільгових умовах, зарахувавши до його трудового стажу спірні періоди.
При цьому, колегія суддів зазначає, що за результатами зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів, саме у відповідного органу ПФ наявний обов'язок щодо визначення достатнього трудового стажу та необхідних додаткових документів для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Тобто, відповідач має обов'язок перевірити чи виконано всі умови, визначені законом, які є необхідними для прийняття законного рішення щодо призначення пенсії.
Отже, з врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції від 13.03.2025 року в частині вирішення позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити певні дії - підлягає зміні, з наведених вище мотивів, а у решта частині рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним встановленням обставин, що не спростовано доводами апеляційної скарги, а тому підлягає залишенню без змін.
Крім цього, колегія суддів враховує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог не оскаржене позивачем в апеляційному порядку.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - задоволити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року в адміністративній справі №380/8059/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - змінити, а саме, абзац третій резолютивної частини цього рішення суду викласти в такій редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 листопада 2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до його трудового стажу за Списком №2 періоди роботи: з 21.07.1987 по 17.12.1987, з 22.08.1992 по 11.11.1994, з 03.02.2014 по 12.10.2021, період навчання в Львівському середньому професійно-технічному училищі №20 з 01.09.1981 року по 16.07.1984 року, а також період служби в армії з 04.05.1985 року по 27.04.1987 року, і за результатами розгляду прийняти обгрунтоване та законне рішення».
У решта частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року в адміністративній справі №380/8059/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
С. П. Нос