12 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 460/8504/24 пров. № А/857/19969/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої суддіХобор Р. Б.,
суддів:Бруновської Н. В.,
Шавеля Р. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року, що ухвалила суддя Дорошенко Н.О., у місті Рівному, у справі № 460/8504/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.09.2024, яке набрало законної сили 21.01.2025, позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(11)/2021, відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 , за період з 01.02.2024, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР (далі - Закон № 230/96-ВР), у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше 6-ти мінімальних пенсій за віком.
29.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання протиправними дії суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду у справі № 460/8504/24, яка обґрунтована тим, що при виконанні судового рішення від 27.09.2024 відповідач провів перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі Закон № 796-XII), починаючи з 01.02.2024.
Проте, обчислення вказаної пенсії відповідач провів, виходячи з мінімальної пенсії за віком 2093 грн, а не з мінімальної пенсії за віком 2361 грн, розмір якої, відповідно до чинного законодавства України, запроваджений з 01.01.2024.
З огляду на вказане, позивач вважає, що при виконанні рішення суду відповідач діяв недобросовісно, всупереч судовому рішенню, не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Окремою ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року встановлено порушення при виконанні рішення суду у вказаній справі.
Так, суд ухвалив:
- про виявлені порушення закону, довести до відома суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області при виконанні рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у справі № 460/8504/24 в частині застосування при обрахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону № 796-XII, у редакції Закону № 230/96-ВР, з 01.02.2024 розрахункової величини мінімальна пенсія за віком в розмірі 2093 грн, а не мінімальна пенсія за віком, згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік».
- для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленому судом порушенню закону, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.02.2024 основного розміру пенсії по інвалідності згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону № 796-XII, у редакції Закону № 230/96-ВР, у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком із застосуванням розрахункової величини мінімальна пенсія за віком (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомити Рівненський окружний адміністративний суд про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, у тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали.
Приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що, здійснюючи нарахування та виплату позивачу пенсії по інвалідності з 01.02.2024, відповідач фактично застосував до спірних правовідносин розмір пенсії за віком, що не відповідає 6-ти мінімальним пенсіям за віком, чим порушив право позивача на отримання пенсії по інвалідності у належному (більшому) розмірі, захищене відповідним судовим рішенням.
Відтак, такі дії органу Пенсійного фонду України спрямовані на невиконання рішення суду 27.09.2024 у справі № 460/8504/24.
Не погодившись із цим рішенням, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що на виконання рішення суду Головне управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області провело перерахунок пенсії позивача, внаслідок якого розмір пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків позивачу з 01.02.2024 року обраховано із застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність 2093,00*6 = 12558,00 грн, що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії № 956120198141 від 04.03.2025
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області для виконання рішення суду застосувало показник мінімальної пенсії у розмірі 2093 грн., встановлений ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік», оскільки рішенням суду зобов'язано провести перерахунок пенсії з 01.02.2024.
Суд першої інстанції, на думку відповідача не врахував, що вищезгаданим рішенням суду зобов'язань проводити наступні перерахунки зі зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність в подальшому на органи Пенсійного фонду України не покладено.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив, що предметом спору у справі № 460/8504/24 є поведінка відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу пенсії, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(11)/2021, відповідно до статті 54 Закону №796-XII, у редакції Закону № 230/96-ВР.
Рішенням суду у справі № 460/8504/24 підтверджено порушення права позивача, яке одночасно було відновлене таким рішенням шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити позивачу за період з 01.02.2024 перерахунок основної пенсії відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(1)/2021, відповідно до статті 54 Закону №796-XII, у редакції Закону № 230/96-ВР, у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше 6-ти мінімальних пенсій за віком.
При виконанні вказаного судового рішення органом Пенсійного фонду обраховано основний розмір пенсії позивача по інвалідності в сумі 12558,00 грн, виходячи з прожиткового мінімуму на одну особу для осіб, які втратили працездатність 2093 грн, який відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» застосовувався у 2023 році.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частинами 1-6 статті 383 КАС України (Визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду) передбачено:
1. Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
2. У такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
3. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
4. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
5. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
6. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону № 796-ХІІ, у редакції Закону № 230/96-ВР, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсії за віком.
Позивач має право на перерахунок пенсії, на підставі Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР відповідно до Рішення Конституційного Суду № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021, яке набрало чинності 07 липня 2021 року.
При обчисленні розміру пенсії позивача відповідач повинен виходити з мінімальної пенсії за віком, яка визначається відповідно до статті 28 Закону № 1058-IV на підставі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлюється Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, розмір пенсії позивача не може бути нижчим від встановленого законом кратного розміру мінімальної пенсії за віком залежно від групи інвалідності.
Апеляційний суд встановив, що відповідач не заперечує застосування статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» під час перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду в 2024 та 2025 роках, що суперечить вищевказаним законодавчим приписам.
Отже, розмір пенсії позивача по інвалідності, перерахований відповідачем на виконання судового рішення у справі № 460/8504/24 проведено невірно, а відтак протиправно.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний застосовувати чинне законодавство безпосередньо, керуючись статтею 19 Конституції України.
Апеляційний суд звертає увагу відповідача на те, що обов'язок виконання закону не залежить від наявності судового рішення щодо конкретної особи.
Рішення Конституційного Суду є актом прямої дії, який відновив чинність норм Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР з 07 липня 2021 року.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, відповідач був зобов'язаний виконати свій законодавчий обов'язок - здійснити перерахунок пенсії позивача, відповідно до норм чинного законодавства, без додаткових розпоряджень чи судових рішень.
Вказаний висновок апеляційного суду є підставою для задоволення заяви позивача, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 460/8504/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель