Єдиний унікальний № 946/794/26
Провадження № 3/946/382/26
Іменем України
11 лютого 2026 року м.Ізмаїл
Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Караман К.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу превенції Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 14.03.1996, РНОКПП - НОМЕР_2 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення від 06.02.2026 серії ВАД № 763678, 06.02.2026 приблизно о 09 год. 00 хв. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , не впускала до будинку за вказаною адресою сина ОСОБА_2 , який погано себе почував, чим своїми діями вчинила домашнє насильство економічного характеру.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подавала.
За змістом ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , на підставі матеріалів, які містяться у справі.
Від притягуваної ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення про притягнення її до відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Так, у письмових запереченнях, які надійшли до суду 11.02.2026, ОСОБА_1 зазначила, що 06.02.2026 її син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мав піти до школи, але у зв'язку з тим, що він не зробив домашнє завдання, він вигадав виправдування, нібито йому погано і у нього недомагання. Незважаючи на це, вона відправила його до школи, та закрила двері до будинку. Однак її син, ОСОБА_2 , не пішов до школи, а залишився стояти біля будинку. Потім він подзвонив до поліції, і повідомив, що вона його вигнала, і не впускає додому. Зазначає, що жодної шкоди фізичному або психічному здоров'ю своєму сину вона не завдала, не впускала його до будинку лише для того, щоб він пішов до школи. Вони з сином вибачилися один перед одним, та примирилися. З урахуванням вказаного, просить суд закрити провадження у справі за відсутністю у її діях складу правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, та оцінивши надані суду докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов такого висновку.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, в тому числі: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, частиною 1 статті 173-2 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Частиною 2 статті 173-2 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність особи за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
Водночас організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-VIII (далі - Закон України від 07.12.2017).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України від 07.12.2017, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 07.12.2017, економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Таким чином, домашнє насильство, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння (дія або бездіяльність) фізичного, психологічного чи економічного характеру, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Між тим у протоколі про адміністративне правопорушення від 06.02.2026 серії ВАД № 763678 не вказано, що потерпілому була заподіяна шкода, хоча це прямо випливає з диспозиції статті 173-2 КУпАП. Фактично об'єктивна сторона правопорушення в протоколі не розкрита.
Крім того, з пояснень самого потерпілого ОСОБА_2 також не вбачається, що дії його матері - притягуваної ОСОБА_1 , спричинили чи могли спричинити шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а тому відсутні підстави для притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 247, 283-285 КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 14.03.1996, РНОКПП - НОМЕР_2 ), до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду
Одеської області К.В. Караман