11 лютого 2026 рокуСправа № 260/1912/22 пров. № А/857/26153/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року (суддя Калинич Я.М., м.Ужгород, повний текст складено 2 червня 2025 року), -
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі ГУПФ), в якому просив:
зобов'язати ГУПФ здійснити обчислення і перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно з наданою Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області довідки від 25.05.2021 № 130 про розмір грошового забезпечення (далі Довідка), для перерахунку пенсії за відповідною посадою, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, у розмірі 71% грошового забезпечення та без обмеження її максимального розміру;
встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом надання відповідачем звіту про виконання судового рішення.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року (далі Рішення суду) у цій справі позов задоволено. Визнано протиправними дії ГУПФ щодо зменшення з 01.04.2019 основного розміру пенсії ОСОБА_1 із 71% до 70% сум грошового забезпечення згідно з наданої Довідки та застосування обмеження пенсії її максимальним розміром. Зобов'язано ГУПФ здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсію ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 71% від відповідних сум грошового забезпечення згідно з наданої Довідки, та без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
У травні 2025 року до суду першої інстанції надійшла заява позивача про зміну способу і порядку виконання Рішення суду (далі Заява), яка обґрунтована тим, що на виконання Рішення суду перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 проведено виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 71% від відповідних сум грошового забезпечення згідно з наданої Довідки, та без обмеження її максимальним розміром. Нарахована заборгованість в розмірі 191 502,12 грн за період з 01.04.2019 по 31.08.2022, яка не виплачена дотепер.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у задоволенні Заяви відмовлено.
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та задовольнити його Заяву.
В доводах апеляційної скарги вказує, що оскільки судове рішення, яке набрало законної сили, не є виконаним в повному обсязі, наявні законодавчо встановлені підстави для зміни способу і порядку виконання Рішення суду
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), зважаючи на те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні Заяви, суд першої інстанції виходив з того, що виконання Рішення суду у цій справі залежить виключно від бюджетного фінансування, тому його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по пенсії позивачу.
Такі висновки суду першої інстанції є помилковими, з таких міркувань.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини другої статті 14 КАС судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Алпатов та інші проти України, Робота та інші проти України, Варава та інші проти України, ПМП “Фея» та інші проти України (якими встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції) звернута увага на те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення; виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою, є головною стадією правосуддя. Це повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 6 цієї Конвенції, статтею 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 КАС.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-ІХ, який набрав чинності 19.12.2024, внесені зміни до Розділу 4 КАС «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах».
Також Законом № 4094-ІХ КАС доповнений статтями 382-1 - 382-3.
На підставі частини дев'ятої статті 383-3 КАС суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.
Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з частиною третьою статті 378 КАС підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З 19.12.2024 положення частини третьої статті 378 КАС на підставі Закону № 4094-IX були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.».
Аналіз зазначених змін до КАС, внесених Законом № 4094-ІХ, свідчить про те, що законодавцем встановлені правові норми, які вдосконалюють захист осіб, що звернулися до суду з позовами щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат тощо від тривалого невиконання судових рішень.
Як зазначено у пояснювальній записці до проєкту Закону № 4094-ІХ, він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов'язань у межах групи справ Іванов (№ 40450/04)/Бурмич (№ 46852/13) і Національної стратегії розв'язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №1218-р.
Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов'язку суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, прийняттям Закону № 4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.
Так, невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, щодо перерахунку та здійснення пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною та достатньою підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення цих виплат з суб'єкта владних повноважень.
Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.
Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.
З матеріалів справи встановлено, що на виконання Рішення суду ГУПФ здійснило перерахунок пенсії позивача, за результатами якого різниця в пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) за період з 01.04.2019 по 31.08.2022 склала 191 502,12 грн.
Проте, ця заборгованість до теперішнього часу позивачу не виплачена, тобто Рішення суду залишається невиконаним у повному обсязі з огляду на неналежне фінансування державою відповідних витрат, що істотно ускладнює виконання судового рішення.
Відтак, з огляду на тривале невиконання Рішення суду у справі щодо проведення виплати позивачу заборгованості, наявність обставин, що істотно ускладнюють його виконання (відсутність фінансування виплат державою), процесуальний закон передбачає можливість зміни способу виконання із зобов'язання вчинити дії (перерахувати та виплатити) на стягнення конкретної нарахованої суми з боржника.
На підставі викладеного, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні Заяви про зміну способу та порядку виконання Рішення суду на стягнення з ГУПФ на користь позивача нарахованої доплати пенсії за період з 01.04.2019 по 31.08.2022 в сумі 191 502,12 грн.
У аналогічних правовідносинах Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі №380/7706/22 підтвердив необхідність зміни способу та порядку виконання судового рішення і зазначив про неправомірність будь-якого формалістичного підходу до тлумачення статті 378 КАС, який дозволяє суб'єкту владних повноважень зловживати процесуальними правами шляхом затягування виконання рішення, особливо у випадках, коли такий підхід нівелює реальне поновлення прав заявника.
При цьому рішення суду першої інстанції (про зміну способу виконання рішення суду) стосується вже нарахованої та чітко визначеної суми доплати пенсії, а тому зміна способу і порядку виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов'язання, а є лише зміною невиконаного грошового зобов'язання у форму примусового грошового стягнення для ефективного забезпечення права позивача.
Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права, що призвело до безпідставної відмови у задоволенні Заяви, а тому ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, а Заяву задовольнити.
Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року скасувати та ухвалити постанову, якою заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду задовольнити.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року в частині нарахованої та невиплаченої пенсії за період з 01.04.2019 по 31.08.2022 у сумі 191 502,12 (сто дев'яносто одна тисяча п'ятсот дві) гривні 12 коп на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми 191 502,12 (сто дев'яносто одна тисяча п'ятсот дві) гривні 12 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич