Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/239/26
Провадження № 2-з/382/1/26
09 лютого 2026 року м. Яготин
Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Нарольського М. М.,
при секретарі Матвієнко Ю. Л.,
за участю представника заявника Булгакова С. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 382/239/26 за заявою Національного банку України про витребування доказів,
Національний банк України звернувся із заявою про забезпечення доказів до подання позову. В обґрунтування заяви вказував, що між Національним банком України (далі - Національний банк) та колишнім працівником ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) укладено договір про надання кредиту на споживчі та соціально-побутові цілі від 28.05.2014 № 3068 (далі - Договір № 3068) у сумі 150000,00 грн терміном користування до 31.05.2029. ОСОБА_1 було звільнено з роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 28.12.2023 серії НОМЕР_1 . Починаючи з дня смерті, Національним банком зафіксовано заборгованість за кредитним договором у розмірі 38458,44 грн. Національний банк, як кредитор спадкодавця ОСОБА_1 , направляв вимоги до Яготинської державної нотаріальної контори, у відповіді на які зазначалося, що заведено спадкову справу № 8/2024 та спадкоємець ОСОБА_1 повідомлений про вимоги Національного банку. У подальшому до Національного банку звернулася ОСОБА_2 , мати та спадкоємиця померлого. В представленій нею копії Свідоцтва про право на спадщину за законом (далі - Свідоцтво) від 20.07.2024 № 567, зазначалося що вона є спадкоємцем на ? спадщини. Свою частку боргу перед Національним банком вона сплатила в повному обсязі, в розмірі 9615,00 грн. Також Національний банк надіслав лист щодо боргу за кредитом ОСОБА_3 , дружині ОСОБА_1 05.08.2024 в рахунок погашення заборгованості за кредитом від ОСОБА_3 надійшли кошти в розмірі 10000,00 грн. Інші кошти в рахунок погашення заборгованості від спадкоємців не надходили. Національний банк не має можливості отримати достовірну інформацію щодо інших спадкоємців ОСОБА_1 у позасудовому порядку, зокрема з'ясувати коло спадкоємців за заповітом або за законом та їх частини у спадщині заявника. Встановлення кола спадкоємців є необхідним з метою визначення особи відповідача для звернення до суду з метою захисту Національним банком своїх порушених прав, а саме стягнення заборгованості за Договором № 3068. Таким чином, у Національного банку є об'єктивні складнощі в зверненні до суду з позовною заявою про стягнення зі спадкоємців заборгованості за кредитним договором. З огляду на зазначене, оскільки відсутність інформації щодо кола спадкоємців та їх частини у спадщині, що міститься в матеріалах спадкової справи, унеможливлює захист Національним банком його прав як кредитора, існує об'єктивна необхідність витребувати спадкову справу, заведену після смерті позичальника ОСОБА_1 .
Представник заявника в судовому засіданні підтримав заяву та просив задовольнити.
Заслухавши думку представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення доказів задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).
Відповідно до положень статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до положень статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.
Зі змісту частин першої, четвертої статті 84 ЦПК України вбачається, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.
Аналізуючи наведені положення ЦПК України насамперед необхідно зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Тобто, забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів ,що узгоджується із правовим висновками викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18 та у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/385/19.
Слід відмітити, що цивільним процесуальним законодавством передбачено механізм витребування доказів як способу забезпечення доказів ст. 116 ЦПК України та витребування доказів за ст. 84 ЦПК України.
Як вбачається із поданої заяви, між Національним банком України та колишнім працівником ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту на споживчі та соціально-побутові цілі від 28.05.2014 № 3068 у сумі 150000,00 грн терміном користування до 31.05.2029. ОСОБА_1 було звільнено з роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 28.12.2023 серії НОМЕР_1 . Починаючи з дня смерті, Національним банком зафіксовано заборгованість за кредитним договором у розмірі 38458,44 грн. Національний банк, як кредитор спадкодавця ОСОБА_1 , направляв вимоги до Яготинської державної нотаріальної контори, у відповіді на які зазначалося, що заведено спадкову справу № 8/2024 та спадкоємець ОСОБА_1 повідомлений про вимоги Національного банку. У подальшому до Національного банку звернулася ОСОБА_2 , мати та спадкоємиця померлого. В представленій нею копії Свідоцтва про право на спадщину за законом (далі - Свідоцтво) від 20.07.2024 № 567, зазначалося що вона є спадкоємцем. Свою частку боргу перед Національним банком вона сплатила в повному обсязі, в розмірі 9615,00 грн. Також Національний банк надіслав лист щодо боргу за кредитом ОСОБА_3 , дружині ОСОБА_1 05.08.2024 в рахунок погашення заборгованості за кредитом від ОСОБА_3 надійшли кошти в розмірі 10000,00 грн.
До поданої заяви додано звернення/відповіді до нотаріальної контори за зверненням заявника, які датовані лише 2024 роком. При цьому, із змісту поданої заяви вбачається, що заявнику відомі певні особи, які, як стверджує сам заявник, прийняли спадщину; спадкоємиці сплатили частину коштів; однак заявник з позовом в порядку позовного провадження до них не звертався. Натомість, звернувся до суду в січні 2026 року, посилаючись лише на неможливість отримання "достовірної" інформації щодо інших спадкоємців, а не на те, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим, як це передбачено ч. 1 ст. 116 ЦПК України в якості підстави для вчинення відповідної процесуальної дії.
Також заявник зазначає, що його звернення обумовлено необхідністю визначення особи відповідача для звернення до суду.
Суд в цій частині зазначає, що відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
У зв'язку з цим, визначення особи відповідача за участі суду до подання позовної заяви порушує принцип змагальності сторін.
У даному випадку, звертаючись до суду із заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви, у поданій заяві не зазначив, яким чином витребування доказів у нотаріальної контори стане неможливим або утрудненим в майбутньому.
Також не вказано, яким чином письмові докази, які можуть бути надані нотаріальною конторою, будуть втрачені або збирання подання таких доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Жодних доказів на підтвердження даних обставин заявником не надано.
Доказами, відповідно до частини першої статті 74 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається зі змісту заяви про витребування доказів, заявник звернувся до суду з метою встановлення спадкоємців померлого позичальника для можливого в майбутньому звернення до суду за захистом своїх прав, а не для здобуття доказів, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи із запобіганням їх імовірній втраті у майбутньому.
Посилання на утруднення отримання витребуваних документів не ґрунтується на конкретних фактах та обставинах, які б об'єктивно свідчили про реальну загрозу втрати засобу доказування або неможливості чи утруднення збирання або подання відповідних доказів.
Відповідно до частини другої статті 1282 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3.3. Положення про спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року № 1810/5, реєстратор зі Спадкового реєстру на письмовий запит, складений за формою, наведеною в додатку 10, видає: будь-якій особі у разі пред'явлення нею свідоцтва про смерть або іншого документа, що підтверджує факт смерті заповідача, спадкодавця, - витяги зі Спадкового реєстру про наявність (відсутність) посвідченого заповіту і спадкового договору, заведеної спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину.
Отже, законодавством встановлений механізм отримання особам, у разі наявності свідоцтва про смерть або іншого документа, що підтверджує факт смерті спадкодавця витягів із заведеної спадкової справи та виданих свідоцтв про право на спадщину.
Враховуючи наведене, суд вважає, що заявником у заяві не зазначено достатніх підстав щодо необхідності забезпечення доказів, а також не наведено об'єктивних фактів, які б доводили, що дані докази можуть бути втрачені або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги необґрунтованість заяви про забезпечення доказів, суд вважає за необхідне відмовити її задоволенні.
Керуючись ст. ст. 116-118, 260-261, 353, 354 ЦПК України,
У задоволенні заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Повний текст підписано 12.02.2026.
Суддя М. М. Нарольський