Справа № 372/729/26
Провадження 2-1186/26
ухвала
11 лютого 2026 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Потабенко Л.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
10.02.2026 року до суду надійшла вказана позовна заява.
При вирішенні питання про відкриття провадження в даній цивільній справі, з'ясована невідповідність форми і змісту позову певним вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
За змістом п.п.4, 5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, крім іншого, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов'язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України.
До позовної заяви про розірвання шлюбу відповідно п. 4 постанови №11 Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його не дійсним та поділ спільного майна подружжя» додається свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, довідки щодо розміру заробітку та інших доходів, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог.
Таким чином як встановлено судом, позивач не додав свідоцтво про реєстрацію шлюбу у порушення вимог п. 4 постанови №11 Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його не дійсним та поділ спільного майна подружжя».
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до ч. 1ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Ця норма закону стосується випадків, коли один із подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, у зв'язку з чим полегшений спосіб розірвання шлюбу є неможливим, або коли він не заперечує проти розірвання шлюбу, але ухиляється від подання відповідної спільної заяви до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1ст. 106 СК України, подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.
Згідно із п. 3, 4 Постанови Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС лише у випадках, передбачених статтями 106, 107 СК. При цьому питання про розірвання шлюбу вирішується незалежно від наявності між подружжям майнового спору.
Розірвання шлюбу судом відбувається: за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, крім випадків, передбачених ст. 107 СК; за спільною заявою подружжя, яке має дітей, відповідно до ст. 109 СК; за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК. У заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу.
Разом з тим, в позовній заяві позивач вказує, що в шлюбі з відповідачем дітей немає, проте не зазначає позицію відповідача щодо розірвання шлюбу. Отже, у позовній заяві не викладено жодних обставин, які свідчать про те, що між сторонами виник спір щодо розірвання шлюбу, зокрема, не вказується, чи позивач звертався до відповідача із вимогою подати заяву до органу державної реєстрації актів цивільного стану про розірвання шлюбу, чи було ним відмовлено в цьому, та що зумовило звернення до суду з цього приводу. Оскільки, у разі відсутності у шлюбі неповнолітніх дітей та відсутності спору про розірвання шлюбу, шлюб підлягає розірванню в органах реєстрації актів цивільного стану.
Тому позивачу необхідно зазначити які саме підстави перешкоджають розірванню шлюбу з відповідачем в органах РАЦС.
Крім того всупереч вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивачем не вказано зареєстроване місце проживання або останнє відоме зареєстроване місце проживання або зареєстроване місце перебування відповідача, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти відповідача, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача.
За таких обставин, вимоги ЦПК України щодо пред'явлення позову не дотримано.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без руху, надавши позивачеві десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення вказаних недоліків.
Роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя