Справа № 369/20397/25
Провадження №2/369/11681/25
12.02.2026 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі судді Янченка А.В., розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ільїної Дар'ї Валеріївни про відвід судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. від участі у розгляді цивільної справи № 369/20397/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання протиправною іпотеки, -
У провадженні судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. перебуває вказана цивільна справа.
12.02.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ільїна Дар'я Валеріївна подала до суду заяву про відвід судді Янченка А.В.
Заяву обґрунтовано тим, що у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває справа № 369/20397/25 за позовом ОСОБА_2 (далі - Позивач) до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про визнання протиправною іпотеки.
Відповідно до інформації, наявної на сайті «Судова влада України» справа призначена до розгляду на 17.02.2026 року на 10:45.
Наразі справа № 369/20397/25 перебуває в провадженні судді Янченка Андрія Володимировича.
Між тим, на думку сторони відповідача, існують обставини, що вказують на наявність підстав для відводу вищевказаного судді.
Так, ОСОБА_1 має сумніви щодо неупередженості судді Янченка Андрія Володимировича.
По-перше, суддя Янченко Андрій Володимирович розглядав справу № 369/4872/24 за позовом того самого Позивача та щодо того самого предмета спору, яка тісно пов'язана з даною справою № 369/30397/25, та яку вирішив на користь Позивача.
Так, 25 вересня 2024 року Києво-Святошинським районним судом Київської області в складі судді Янченка А.В. по справі № 369/4872/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (покійний чоловік ОСОБА_1 ) про визнання припиненою іпотеки винесено рішення, яким позов задоволено повністю, визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором від 16 лютого 2023 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстровим № 262, знято обтяження з нерухомого майна:
земельної ділянки, площею 0,0222 га, кадастровий помер 3222485901:01:004:5069, цільове призначення: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Попругою А.М., 07 квітня 2016 року за номером запису про право власності: 14130669, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 900137632224;
земельної ділянки, площею 0,0211 га, кадастровий помер 3222485901:01:004:5070, цільове призначения: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Попругою А.М., 07 квітня 2016 року за номером запису про право власності: 14131196, ресстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 900169332224;
незавершеного будівництва - зблокований житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення, Загальна площа (кв.м): 408,2кв.м., готовністю 70 % (сімдесят відсотків), розташоване за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться на земельні ділянці кадастровий номер 3222485901:01:004:5069 та 3222485901:01:004:5070, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2503387032080 (далі - предмет іпотеки).
та виключено відповідні записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна і з Державного реєстру Іпотек, внесені на підставі іпотечного договору від 16 лютого 2023 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтівною за реєстрованим № 262;
стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн. 00 коп. (фотокопія рішення надається).
Однак, таке рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 вересня 2024 року було ухвалене з порушенням норм процесуального права та неповним з'ясуванням фактичних обставин справи, що було встановлено в постанові Київського апеляційного суду від 25.02.2025 року по справі № 369/4872/24 та скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 вересня 2024 року (постанова Київського апеляційного суду надається).
Позивач ОСОБА_2 звернулась 22.03.2024 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області до Відповідача ОСОБА_3 , який на час звернення з позовом до суду помер, а саме 12 березня 2023 року.
Однак, суддя першої інстанції Янченко А.В. не встановив дану обставину, та виніс рішення з порушенням процесуальних норм.
Дізнавшись про дане рішення суду знову ж таки з сайту «Судова влада України» ОСОБА_1 , дружина покійного ОСОБА_3 та єдина спадкоємиця змушена була звернутись з апеляцією та оскаржити рішення судді першої інстанції.
Обставини, описані в цій заяві призвели до виникнення у відповідача сумнівів щодо об'єктивності судді при розгляді даної справи № 369/20397/25.
В даному випадку існують підстави для відводу судді, оскільки:
По-перше, за об'єктивним критерієм з точки зору стороннього спостерігача викликає обґрунтовані побоювання щодо об'єктивності той факт, що суддя Янченко Андрій Володимирович вирішив тісно пов'язану з даною справу на користь позивача, порушивши норми процесуального права - не застосував п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, та виніс рішення від 25.09.2024 року стосовно прав та обов'язків Відповідача, який на час звернення з позовом до суду помер.
По-друге, суддя Янченко А.В. брав участь у вирішенні тісно пов'язаної справи № 369/4872/24 того ж позивача щодо того самого предмета позову та рішення в якій було в подальшому скасовано постановою Київського апеляційного суду від 25.02.2025 року.
На підставі вище наведеного представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ільїна Дар'я Валеріївна подала до суду заяву про відвід судді Янченка А.В. просив здійснити відвід судді Янченка А.В. від розгляду цивільної справи № 369/20397/25.
Згідно з ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Враховуючи, що заяву про відвід судді подано пізніше ніж за три робочі до наступного судового засідання (17.02.2026 року), така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Вивчивши заяву про відвід судді, суд дійшов висновку, що заява про відвід судді не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.
Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві» повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
Крім наведених об'єктивними обставинами, що можуть свідчити про упередженість суду, у практиці ЄСПЛ визнавались такі: члени суду, що мали розглядати справу, вже брали участь у ній у іншій процесуальній ролі, наприклад, прокурор, адвокат, суддя у суді нижчої інстанції тощо ("П'єрсак проти Бельгії"); суддя, що бере участь у справі про оспорювання законодавчих нормативних актів раніше висловлювався з цього приводу як консультант ("Прокол проти Люксембургу "); наявність дискреційних повноважень у одного з суддів, що розглядають справу у колегіальному складі ("Дактарас проти Литви"); участь судді у прийнятті законодавчих або підзаконних нормативних актів, на основі яких потім виноситься судове рішення ("Макгоннелл проти Сполученого Королівства") тощо. Так, у справі "Деміколі проти Мальти" було визнано порушення об'єктивного критерію неупередженості суду, адже до складу Палати представників Мальти, яка розглядала справу заявника, входили два члени, що раніше піддавалися критиці у статті заявника, яка мала відношення до справи, а тому фактично мали особисту заінтересованість у справі.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлений представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Ільїною Дар'єю Валеріївною відвід судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. від участі у розгляді цивільної справи № 369/20397/25, не підлягає до задоволення, оскільки не ґрунтується на вимогах ст. 36 ЦПК України, в яких визначено підстави для відводу судді.
До заяви заявника не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, а подана заява містить лише припущення певних обставин. Крім того, доводи, на які посилається заявник в заяві про відвід судді, не є підставою для відводу судді, а зводяться до незгоди із процесуальними рішеннями судді під час розгляду іншої справи № 369/4872/24, що в свою чергу може бути предметом дослідження при апеляційному оскарженні рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 36, 39, 40, 182, 260, 261 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ільїної Дар'ї Валеріївни про відвід судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. від участі у розгляді цивільної справи № 369/20397/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання протиправною іпотеки, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено: 12.02.2026 року.
Суддя А.В. Янченко