Справа № 755/15192/21
Провадження № 2-п/369/6/26
11.02.2026 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.,
за участю секретаря Іларіонова І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 лютого 2023 року у цивільній справі №755/15192/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -
У жовтні 2023 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про перегляд заочного рішення суду від 15 лютого 2023 року у цивільній справі №755/15192/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.
Заяву про перегляд заочного рішення обґрунтовує тим, що 11 жовтня 2023 року відповідач через свого представника отримав заочне рішення та ознайомився з матеріалами справи. Про наявність судового рішення дізнався випадково через блокування виконавцем рахунків відповідача.
Так, відповідач зазначає, що не був обізнаний про розгляд справи, жодних судових повісток не отримував, оскільки після початку військової агресії рф виїхав зі своєю родиною за межі свого постійного місця проживання, що свідчить про поважність причин нез'явлення відповідача в судове засідання. Крім того, відповідач був позбавлений можливості подати до суду відзив на позовну заяву та докази, що повністю спростовують викладені у ній доводи.
Як зазначає відповідач, заочне рішення ухвалене без участі відповідача, судом не було забезпечено його процесуальне право на захист, рішення прийнято на підставі недостовірних доказів наданих лише позивачем, що призвело до неповного з'ясування обставин справи та прийняття необґрунтованого рішення.
На підставі викладеного, відповідач просив суд прийняти заяву про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 лютого 2023 року у цивільній справі №755/15192/21, поновити строк на її подачу та скасувати заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 лютого 2023 року у цивільній справі №755/15192/21.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Андрєєв Микита Андрійович надав суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи без участі сторони позивача та зазначив, що подана відповідачем заява не підлягає до задоволення, оскільки останнім не подано доказів, які б мали істотне значення для вирішення справи по суті, що є обов'язковою умовою для скасування заочного рішення згідно ст. 284 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи в межах розгляду заяви, приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку та залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 3. ст. 284 ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 284 ЦПК України строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Статтею 283 ЦПК України передбачається, що відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому ст. 272 ЦПК України.
Відповідно до ст. 272 ЦПК України «Вручення судового рішення», копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення (ч. 1). У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення (ч. 2). У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса в особи відсутня (ч. 3). За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді (ч. 4). Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса відсутня (ч. 5). Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (ч. 6). Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (ч. 7). Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії або накладено арешт на його майно і виконання такого рішення потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, в тому числі внесення записів до відповідних реєстрів, копія такого судового рішення також надсилається судом цим органам та (або) особам у порядку та строки, визначені цією статтею для негайного виконання (ч. 8). Копії судових рішень можуть бути видані повторно за заявою особи у порядку, встановленому законодавством (ч. 9). Судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень (ч. 10). У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11). Особа, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, може отримати в суді, який розглядав справу як суд першої інстанції, копію рішення, що є в матеріалах цієї справи, ухваленого судом будь-якої інстанції (ч. 12).
У своїй заяві відповідач ОСОБА_1 зазначив, що не був обізнаний про слухання справи, не отримував жодних повісток та про судове рішення дізнався випадково лише 11 жовтня 2023 року, у зв'язку із чим був позбавлений можливості подати суду відзив та докази для спростування доводів позивача.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 05 серпня 2022 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лутковська-Бабич Анастасія Леонідівна ознайомилась із матеріалами справи, що засвідчила відповідним підписом на заяві від 25 липня 2022 року про ознайомлення з матеріалами справи.
Крім того, 16 вересня 2022 року ОСОБА_1 отримав особисто копію ухвали суду від 10 серпня 2022 року, про що свідчить зворотне повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою працівника поштового зв'язку «вручено особисто».
23 січня 2023 року на адресу суду від адвоката Лутковської-Бабич Анастасії Леонідівни надійшло повідомлення про припинення повноважень представника відповідача з 01 січня 2023 року.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 лютого 2023 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів було задоволено та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 авансовий внесок за попереднім договором купівлі-продажу квартири у розмірі 272 878 гривень 00 копійок, інфляційні збитки у розмірі 26 742 гривні 04 копійки, 3% річних за боргом у розмірі 8 186 гривень 34 копійки та судовий збір у розмірі 3 278 гривень 06 копійок.
15 лютого 2023 року копію заочного рішення суду від 15 лютого 2023 року було направлено відповідачу ОСОБА_1 , яке останній отримав 24 травня 2023 року, про що свідчить зворотне повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою працівника поштового зв'язку «вручено особисто».
15 березня 2023 року копію заочного рішення суду від 15 лютого 2023 року було повторно направлено відповідачу ОСОБА_1 , яке останній отримав 24 травня 2023 року, про що свідчить зворотне повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою працівника поштового зв'язку «вручено особисто».
Крім того, 08 травня 2023 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було ухвалено додаткове рішення. Суд ухвалив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 три проценти річних за боргом за період з серпня 2021 року до січня 2023 року у розмірі 12 279,51 гривень та інфляційні витрати за боргом за період з серпня 2021 року до січня 2023 року у розмірі 83 773,55 гривень.
08 травня 2023 року копію додаткового рішення суду від 08 травня 2023 року було направлено відповідачу ОСОБА_1 , яке останній отримав 30 червня 2023 року, про що свідчить зворотне повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою працівника поштового зв'язку «вручено особисто».
Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Оскільки рішення суду відповідачем було отримано ще 24 травня 2023 року, суд приходить до висновку, що строк на подання заяви про перегляд заочного рішення було пропущено.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 127 ЦПК України).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
У рішенні від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається мотивувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» («PONOMARYOV v. UKRAINE», № 3236/03).
У рішенні від 29 жовтня 2015 року ЄСПЛ звернув увагу на те, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення.
Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.
У постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій і підтверджені належними доказами.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою(«Volovik v. Ukraine», № 15123/03, § 53, 55, рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2007 року).
Згідно з цим принципом жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Хоча саме національним судам, перш за все, належить ухвалювати рішення про поновлення строку оскарження, проте їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків. ЄСПЛ встановив, що у справі, яка ним переглядалася, національне законодавство на час подій не обмежувало дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення пропущеного строку. Суд зробив висновок, що сама концепція «поважних причин», згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було зазначити причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника. Отже, національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за п. 1 ст. 6 Конвенції («USTIMENKO v. UKRAINE», № 32053/13).
Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (п. 52 рішення ЄСПЛ у справі Ryabykh v. Russia, № 52854/39, п. 46 рішення ЄСПЛ у справі «USTIMENKO v. UKRAINE», № 32053/13).
Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
Враховуючи викладене, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є чинним, є порушенням принципу правової певності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення.
У поданій заяві про перегляд заочного рішення відповідач не навів жодної поважної причини пропуску строку на подання заяви про його перегляд.
Враховуючи те, що відповідачем пропущено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, а клопотання про поновлення строку не містить жодних поважних причин пропуску цього строку, а також належних та допустимих доказів на підтвердження викладених в заяві обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ЦПК України, документи подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою : 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 лютого 2023 року у цивільній справі №755/15192/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, слід залишити без задоволення, оскільки судом було відмовлено у поновленні строку на подання такої заяви.
Згідно ч. 4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Керуючись ст.ст. 127, 247, 274, 284, 287, 288 ЦПК України, суд, -
У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, - відмовити.
Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 лютого 2023 року у цивільній справі №755/15192/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,- залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення даної ухвали.
Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА