Справа № 939/34/26
Іменем України
12 лютого 2026 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 , дистанційно в режимі відеоконференцзв'язку,
обвинуваченого - ОСОБА_4 , у режимі відеоконференції з приміщення ДУ «Київський слідчий ізолятор»,
захисника - ОСОБА_5 , дистанційно в режимі відеоконференцзв'язку,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Бородянського районного суду в селищі Бородянці Бучанського району Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023100130000451 від 29 березня 2023 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рубанівського Васильківського району Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований у АДРЕСА_1 , проживає у АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
05 січня 2026 року з Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону до Бородянського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
За ухвалою судді від 08 січня 2026 року підготовче судове засідання було призначено на 12 лютого 2026 року на 09-ту годину.
Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, у порушення вимог ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без поважних причин та без дозволу командування, в умовах воєнного стану, в невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 08-ї години 10 січня 2023 року, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби, до моменту затримання працівниками правоохоронних органів, а саме до 10 години 42 хвилин 18 грудня 2025 року.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , посилаючись на те, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог КПК України, підстав для закриття провадження або внесення подання про визначення підсудності немає, просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акта.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 не висловили заперечень щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду.
Вислухавши думки учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підсудне Бородянському районному суду Київської області, підстав для закриття кримінального провадження не встановлено, обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України, а тому кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а тому, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його судом винуватим може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, обвинувачений може незаконно впливати на свідків в кримінальному провадженні, які є військовослужбовцями та проходять службу в одній військовій частині, а тому можуть взаємодіяти між собою і спілкуватися один з одним. Крім того, ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, у подальшому може знову вчинити військове кримінальне правопорушення, пов'язане з ухиленням від виконання обов'язків військової служби, в разі переховування ним від суду, а тому наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи вказані обставини, прокурор вважав, що застосування менш суворого запобіжного заходу, не зможе запобігти вказаним ризикам і забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, у зв'язку з чим є достатні підстави для продовження дії обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 заперечували проти клопотання прокурора.
Вислухавши думки сторін, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.
За ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 грудня 2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15 лютого 2026 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Частиною першою статті 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
1)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі "Ілійков проти Болгарії" від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
Частиною восьмою статті 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Оцінюючи викладене, суд вважає, що тяжкість та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватими, враховуючи дані про особу обвинуваченого, свідчать про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків з метою уникнути кримінальної відповідальності, і застосування більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім, а тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах двох місяців.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Водночас, згідно з вимогами абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 1142, 258 - 2586, 260, 261, 402 - 405, 407, 408, 429, 437 - 4421 Кримінального кодексу України.
Задовольняючи клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначати обвинуваченому розмір застави, оскільки ОСОБА_4 під час дії воєнного стану обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 407 КК України.
Керуючись ст. 31, 176, 177, 178, 183, 197, 199, 314, 315, 316 КПК України, суд
Призначити кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, до судового розгляду на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Бородянського районного суду Київської області на 23 лютого 2026 року на 11 годину 30 хвилин.
Кримінальне провадження розглянути суддею одноособово.
В судове засідання викликати прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 і захисника - адвоката ОСОБА_5 .
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Київський слідчий ізолятор" до 11 квітня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення лише в частині обрання запобіжного заходу, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копії ухвали суду.
СуддяОСОБА_6