Справа № 358/380/25 Провадження № 2-о/358/12/26
10 лютого 2026 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Тітова М.Б.
за участі секретаря - Зеленько О.Д.
заявника - ОСОБА_1
представника заявника - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Богуслав цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Богуславська міська рада Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу,
ОСОБА_1 у березні 2025 року звернулася до Богуславського районного суду Київської області із заявою про встановлення факту проживання однією сімєю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, у якій просила встановити факт, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який пропав безвісти 18.12.2024, проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з 16.04.2019.
В обгрунтування заявлених вимог зазначила, що з 16.04.2019 вона та ОСОБА_4 проживали разом як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, оскільки у цьому не було потреби. За цей час вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, спільні кредити, займалися благоустроєм будинку: робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту; всі свята проводили у колі рідних та друзів. Спільне проживання було відомо їх друзям, родичам, сусідам.
11.10.2024 ОСОБА_4 був мобілізований до військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_4, де проходив військову підготовку, після чого 28.11.2024 був переведений до військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , а 18.12.2024 під час виконання бойового завдання зник безвісти.
Оскільки шлюб між ними зареєстровано не було, вона не може у повній мірі реалізувати свої права та ініціювати питання виплати грошових коштів згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відтак змушена звернутися до суду.
Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Тітова М.Б. від 08.04.2025 заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 17.09.2025 до участі у справі у якості заінтересованих осіб залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та виключено Міністерство оборони України.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та просили її задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце повідомлялися належним чином, причини неявки суду не відомі, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Заслухавши пояснення заявника, її представника, свідків та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 28.10.2024 № 10235 ОСОБА_4 проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період з 11.10.2024.
Згідно зі сповіщенням сім'ї (близьких родичів) зниклого безвісти, надісланим ІНФОРМАЦІЯ_3 21.12.2024 матері військовослужбовця ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , навідник ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти 18.12.2024 під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Погребки Суджанського району Курської області.
Із копії військового квитка вбачається, що на момент мобілізації ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі не перебував.
Судом також встановлено, що з 16.04.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 фактично проживали разом у квартирі заявниці за адресою: АДРЕСА_3
Факт спільного проживання та ведення спільного господарства підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які у судовому засіданні пояснили, що сторони тривалий час проживали разом як чоловік та дружина, відкрито називали один одного подружжям, разом проводили свята, приймали гостей. Свідки підтвердили, що сторони здійснювали спільні витрати, зокрема придбавали меблі, автомобілі, здійснювали ремонт житла, мали спільний бюджет.
Крім того, судом встановлено та свідком підтверджено, що заявниця оформила на себе кредит для придбання мобільного телефону, який з її показів та показань свідка був відправлений ОСОБА_4 під час проходження ним військової служби, що свідчить про наявність між сторонами сталих особистих та майнових відносин.
Показання свідків є послідовними, узгодженими між собою, логічними, не містять суперечностей та не спростовані іншими доказами у справі.
Суд також враховує, що заявниця зберігає у себе оригінали особистих документів ОСОБА_4 , зокрема військовий квиток, медичну карту, трудову книжку, дипломи та інші документи про освіту, що свідчить про наявність довірливих відносин між сторонами та підтверджує факт їх спільного проживання і ведення сімейного господарства.
За приписами ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих чи майнових прав.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) сформульовано висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20 (провадження № 61-5204св21).
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Таким чином, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків. Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Зокрема, до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
За змістом ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором.
Отже, для встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу необхідним є підтвердження сукупності таких ознак:
• спільного проживання;
• ведення спільного побуту;
• наявності взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов'язковими умовами для визнання особи членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» члени сімей військовослужбовців мають право на передбачені законом соціальні гарантії та виплати, а тому встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю має для заявниці юридичне значення.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів у їх сукупності.
Оцінивши встановлені обставини та надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 16.04.2019 існували сталі, тривалі сімейні відносини, притаманні подружжю.
Тривалість спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, спільне придбання майна, публічне позиціонування себе як чоловік та дружина, а також взаємна підтримка під час проходження військової служби свідчать про наявність між сторонами спільного побуту та взаємних прав і обов'язків.
Відсутність державної реєстрації шлюбу не спростовує факту існування сім'ї за наявності передбачених законом ознак.
Враховуючи, що встановлення зазначеного факту має для заявниці юридичне значення та іншим способом підтвердити його вона не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення заяви та уважає необхідним встановити факт спільного проживання
На підставі ст. 10, 13, 81, 89, 263-265, 293, 315, 345 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який пропав безвісти 18.12.2024, однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу у період з 16.04.2019.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: суддя М. Б. Тітов