Справа № 357/6608/25
Провадження № 2/357/2567/26
09 лютого 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Кардаш О. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» про відшкодування шкоди в порядку суброгації, -
У травні 2025 року Акціонерне товаритсво «Страхова компанія «Країна» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» про відшкодування шкоди в порядку суброгації, в якому просили стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 8301,15 грн та судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 16.07.2021 іж Акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» (далі - Позивач) та ПрАТ «Білоцерківська книжкова фабрика» (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 33- 01/RZ/5780051. Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Volkswagen», державний номерний знак « НОМЕР_1 ». У відповідності до умов вказаного Договору страхування Позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування. 07.09.2021 року ОСОБА_1 (далі - Відповідач), керуючи транспортним засобом «Chevrolet», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », допустив зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen», державний номерний знак « НОМЕР_1 ». Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Відповідно до Постанови Відповідача було визнано винним у адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення. З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся Страхувальник та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страхові акти. На підставі вище зазначених страхового акту АТ «СК «Країна» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 130 000,00 грн. Оскільки, цивільно-правова відповідальність Відповідача була застрахована за полісом обов'язкового страхування, то керуючись ст. ст. 22 та 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПАТ "СК "УСГ" було відшкодовано шкоду Страховою компанією Відповідача у розмірі 121 698,85 грн. Відповідно до пункту 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Згідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить: 8 301,15 грн. Таким чином, в розумінні ст.ст. 993, 1187, 1194 ЦК України у Відповідача виникло зобов'язання перед Позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого Позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2025 головуючим по справі визначено суддю Кошель Б.І. та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою судді від 19 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.
Судом 07.08.2025 р. за вх..№44771 отримано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача - адвокат Тарасюк А. В. просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві зазначив, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та вважає себе неналежним відповідачем у справі. Крім того, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 як володільця автомобіля «Chevrolet Aveo», д.н. НОМЕР_2 , була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/203651653 від 19 квітня 2021 р., а також договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 97-2701-21-00176 від 19 квітня 2021 р., загальний розмір покриття шкоди заподіяної майну за якими встановлено у розмірі 230000 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03 травня 2023 року стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, 32, літера А. код 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська книжкова фабрика» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4, код 02466961) 38141,48 грн. шкоди, 2481 грн. витрат по оплаті судового збору, 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В підсумок зазначеного, відповідач вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача оскільки розмір матеріального збитку завданого потерпілому в ДТП, не перевищує розмір встановленого полісом страхування № ЕР/203651653 від 19 квітня 2021 р., а також договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 97-2701-21-00176 від 19 квітня 2021 р., загальний розмір покриття шкоди заподіяної майну за якими встановлено у розмірі 230000 грн, то несплачена різниця між визначеним розміром шкоди та сплаченим ПАТ «СК «УСГ» страховим відшкодування перебуває в межах відповідальності ПАТ «СК «УСГ». Відповідач, як особа, яка заподіяла шкоду не є належним відповідачем по справі. Заявленими вимогами, позивач порушує мету інституту страхування, оскільки вимоги, які він просить задовольнити мають на мсті перекладення основного тягаря відповідальності з страховика на страхувальника. Отже спір, що розглядається стосується виключно правовідносин між двома страховиками.
Судом 06.02.2026 р. за вх..№8097 отримано додаткові пояснення, в яких представник відповідача - адвокат Тарасюк А. В. просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Судом 09.02.2026 р. за вх..№8159 отримано заяву, в якій представник відповідача - Тарасюк А. В. просив розгляд справи проводити у відсутності відповідача та представника, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів ( ч. 3 ст. 211 ЦПК України ).
Суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності сторін та прийняття судового рішення на підставі наявних матеріалів, оскільки всі учасники справи були належним чином та завчасно у відповідності до вимог ЦПК України повідомлені по дату, час та місце слухання справи, представник позивача надав заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, відповідач скористався своїм правом та подав суду відзив на позовну заяву, в якому висловив свою позицію щодо позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що 16.07.2021 між Акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» та ПрАТ «Білоцерківська книжкова фабрика» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 33-01/RZ/5780051. Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Volkswagen», державний номерний знак « НОМЕР_1 ». У відповідності до умов вказаного Договору страхування Позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2021 року у справі № 357/11654/21 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та застосовано до нього на підставі ст. 124 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
З вказаної постанови вбачається, що 07.09.2021 о 10:10 год. водій ОСОБА_1 в м.Біла Церква Київської області на перехресті вулиць Київська та Глиняна, керуючи транспортним засобом «Chevrolet Aveo» державний номерний знак НОМЕР_2 , виїхав на вказане перехрестя на забороняючий жовтий сигнал світлофора та розпочав поворот ліворуч, що призвело до зіткнення із транспортним засобом «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_1 під керyванням водія ОСОБА_2 , чим порyшив вимоги п.2.3(б), 8.7.3(є), 16.6 Правил дорожнього рyхy України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постанова набрала законної сили 01.11.2021 р.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
15 вересня 2021 року ПрАТ «Білоцерківська книжна фабрика», як власник пошкодженого транспортного засобу «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_1 , звернулося до АТ «СК «Країна» з заявою на виплату страхового відшкодування.
На підставі страхового акту № 33-01/65784/2.1.5.1 від 26.11.2021 АТ «СК «Країна» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 130 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №284770 від 30.11.2021.
На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 як володільця автомобіля «ChevroletAveo», д.н. НОМЕР_2 , була застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/203651653 від 19 квітня 2021 р., а також договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 97-2701-21-00176 від 19 квітня 2021 р., загальний розмір покриття шкоди заподіяної майну за якими встановлено у розмірі 230000 грн.
Позивач зазначає, що оскільки, цивільно-правова відповідальність Відповідача була застрахована за полісом обов'язкового страхування у ПАТ «СК «УСГ», тому ПАТ «СК «УСГ» відшкодовано шкоду АТ «СК «Країна» у розмірі 121698,85 грн.
Також судом встановлено, що Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 р. у справі №910/5292/22 позов Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська книжкова фабрик» Київської області задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова группа» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, 32, літера А, код 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська книжкова фабрика» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4, код 02466961) 38141,48 грн. шкоди, 2481 грн. витрат по оплаті судового збору, 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. у іншій частині позову відмовлено.
Згідно вказаного рішення, судом було встановлено, що 7 вересня 2021 р. на перехресті вулиць Київської та Глиняної в м. Біла Церква Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів “Chevrolet Aveo», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та “Volkswagen Passat», д.н. НОМЕР_1 , що належить Приватному акціонерному товариству "Білоцерківська книжкова фабрика" під керуванням ОСОБА_2 . Це підтверджується постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2021 р. у справі № 357/11654/21.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 як володільця автомобіля “Chevrolet Aveo», д.н. НОМЕР_2 , була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/203651653 від 19 квітня 2021 р., а також договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 97-2701-21-00176 від 19 квітня 2021 р., загальний розмір покриття шкоди заподіяної майну за якими встановлено у розмірі 230000 грн.
Таким чином, особами, відповідальними за завдані позивачу збитки, в даному випадку є відповідач, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених договорами страхування цивільної відповідальності, та гр. ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.1188 ЦК у тій частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем як страховиком.
Таким чином, майнові втрати позивача через спірну ДТП складають 168141,48 грн. (287041,48 грн. вартість автомобіля до ДТП - 118900 грн. вартість автомобіля після ДТП).
Акціонерне товариство “Страхова компанія “Країна» як страховик згідно платіжного доручення № 284770 від 30 листопада 2021 р. виплатило власнику пошкодженого автомобіля “Volkswagen Passat» відповідно до умов укладеного з ним договору добровільного страхування наземного транспорту № 33-01/RZ/5780051 від 16 липня 2021 р. страхове відшкодування в розмірі 130000 грн. (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну).
Таким чином невідшкодованою позивачу залишилась шкода у розмірі 38141,48 грн. (168141,48 грн. шкода заподіяна внаслідок ДТП - 130000 грн. шкода відшкодована позивачу Акціонерним товариством “Страхова компанія “Країна»).
За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав в повному обсязі прийнятий на себе обов'язок з відшкодування оціненої шкоди, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 1166, 1187 ЦК України підлягає стягненню 38141,48 грн. шкоди.
Вказане рішення набрало законної сили 07.09.2023 р.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Згідно зі статтями 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Така підстава є юридичним фактом. Отже, завдання шкоди є підставою виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайнових правам фізичної або юридичної особа, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: по-перше, в повному обсязі, а по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК України, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції на час спірних правовідносин (далі - Закон № 1961-ІV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно зі ст. 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 5 Закону №1961-ІV об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-ІV).
Відповідно до п.п..9.1,9.2 ст. 9 Закону № 1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 28 Закону № 1961-IV, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Згідно зі ст. 29 Закону №1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про страхування» загальні умови страхового продукту визначаються на підставі внутрішньої політики з андеррайтингу та внутрішньої політики з розроблення та впровадження страхових продуктів, розроблених та затверджених страховиком відповідно до вимог до розроблення таких політик, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора. Страховик зобов'язаний розміщувати та зберігати на своєму веб-сайті у відкритому доступі всі редакції загальних умов страхового продукту із зазначенням строку їх дії у порядку та протягом строку, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора. Страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України. Загальні умови страхового продукту включають: 1) визначення понять і термінів, що вживаються в договорі страхування; 2) умови страхового покриття за договором страхування; 3) права та обов'язки сторін, відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання умов договору; 4) порядок внесення змін, дострокового припинення чи розірвання договору, їх правові наслідки; 5) порядок відмови від договору страхування; 6) порядок дій у разі настання події, що має ознаки страхового випадку; 7) порядок розрахунку та умови здійснення страхових виплат; 8) підстави відмови у страховій виплаті; 9) порядок укладення договору страхування; 10) винятки із страхових випадків та обмеження страхування; 11) порядок вирішення спорів; 12) контактні дані для звернення у разі настання події, що має ознаки страхового випадку.
У договорі страхування обов'язково зазначаються з урахуванням особливостей, визначених частиною третьою цієї статті: 1) назва документа та страхового продукту (за наявності); 2) найменування та адреса страховика; 3) прізвище, ім'я, по батькові, дата народження або найменування страхувальника; 4) інформація про предмет страхування; 5) інформація про об'єкт страхування; 6) прізвище, ім'я, по батькові, дата народження або найменування вигодонабувача (за наявності); 7) розмір страхової суми та/або ліміти відповідальності за договором страхування за класами страхування іншими, ніж страхування життя; 8) розмір страхової суми та/або розміри страхових виплат за договором страхування життя (крім договорів, у яких не визначається страхова сума та/або розміри страхових виплат); 9) перелік страхових ризиків; 10) перелік винятків із страхових випадків та обмеження страхування; 11) страховий тариф (крім договорів, у яких не визначається страховий тариф); 12) строк дії договору страхування, порядок вступу його в дію, період (періоди) страхування, територія дії договору страхування; 13) розмір страхової премії, порядок та строки її сплати; 14) порядок внесення змін і припинення дії договору страхування; 15) порядок розрахунку, умови та строки здійснення страхових виплат; 16) причини відмови у страховій виплаті; 17) права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; 18) порядок вирішення спорів; 19) інші умови за згодою сторін.
Додатково до вимог, визначених частиною другою цієї статті, у договорі страхування життя зазначаються: 1) інформація про застрахованих осіб, вигодонабувачів за кожним страховим випадком, передбаченим договором страхування життя, у разі визначення різних осіб за різними страховими випадками; 2) розмір страхової суми та/або страхових виплат, страхового тарифу (крім випадків, передбачених Регулятором, коли страховий тариф не визначається) та страхової премії за кожним страховим ризиком та/або групою страхових ризиків та за договором страхування життя в цілому; 3) мінімальний (гарантований) розмір викупної суми на кінець кожного року дії договору страхування життя (або на коротший регулярний період) в абсолютній величині та/або у відсотках від страхової суми за ризиком дожиття чи від сплачених страхових премій за договором страхування життя за класами страхування 19, 20, що містить накопичувальну складову. Для договору страхування життя, що не містить накопичувальної складової, і договорів, укладених за іншими класами страхування, обов'язковим є зазначення порядку розрахунку розміру викупної суми; 4) розмір (величина) інвестиційного доходу, що застосовується для розрахунку страхового тарифу (розмір гарантованого інвестиційного доходу), із зазначенням, на яку суму він нараховується та як змінюється після цього страхова сума, - за договорами страхування життя, що передбачають таку умову; 5) порядок нарахування та повідомлення про бонуси та/або про результати участі у прибутках страховика - за договорами страхування життя, що передбачають або прямо не виключають такі умови; 6) розмір, умови та строки здійснення страхових виплат у формі ануїтету - за договорами страхування життя, що передбачають страхову виплату у формі ануїтету; 7) вичерпний перелік документів для отримання викупної суми, строк виплати викупної суми та відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати викупної суми відповідно до Цивільного кодексу України; 8) форма, порядок розрахунку, умови та строки здійснення страхової виплати за кожним окремим страховим випадком; 9) умови перерахунку (зміни) розміру страхової суми та/або ануїтету; 10) порядок зміни страхувальника або страховика за договором страхування життя, зокрема порядок укладення тристоронньої угоди між страхувальником або страховиком, що змінюється, та новим страхувальником або страховиком відповідно.
Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Об'єктом страхування можуть бути: 1) життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; 2) майно на праві володіння, користування і розпорядження майном та/або можливі збитки чи витрати; 3) відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Договором страхування визначаються конкретний об'єкт страхування, з яким пов'язані страхові інтереси страхувальника (іншої особи, визначеної у договорі страхування), та страхові ризики, що пов'язані з цим об'єктом страхування та підлягають страхуванню за цим договором страхування.
Якщо законом встановлений обов'язок особи укласти договір страхування, об'єкт страхування визначається відповідно до вимог закону.
Договір страхування, у якому відсутній об'єкт страхування, є нікчемним.
Укладення договору страхування має передбачати наявність страхового інтересу у потенційного страхувальника (іншої особи, визначеної у договорі страхування), крім випадків укладення договорів страхування, обов'язковість яких визначена законом.
Не допускається страхування протиправних інтересів осіб, страхування для отримання неправомірної вигоди та/або вчинення шахрайських дій.
Законом може бути передбачено, що страховик не має права відмовити страхувальнику в укладенні договору страхування, обов'язковість укладення якого передбачена законом.
Договір страхування повинен містити інформацію про страхового посередника, якщо він укладається за посередництвом такої особи.
Страховик за договором страхування зобов'язаний: 1) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк; 2) у разі настання страхового випадку відшкодувати витрати, понесені страхувальником для запобігання настанню страхового випадку та зменшення наслідків страхового випадку, якщо це передбачено умовами договору страхування; 3) забезпечувати збереження інформації, що становить таємницю страхування, з урахуванням вимог цього Закону. Договором страхування або законом можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика. (ст. 92 Закону України «Про страхування»)
Згідно до ст. 94 Закону України «Про страхування» страхова сума може бути встановлена за окремим об'єктом страхування, страховим випадком, групою страхових випадків, договором страхування в цілому.
Розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником або відповідно до законодавства під час укладення договору страхування або внесення змін до такого договору. У договорі страхування в межах страхової суми можуть визначатися ліміти відповідальності страховика за окремим об'єктом страхування, страховим ризиком або страховим випадком, групою страхових ризиків та/або страхових випадків тощо.
При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах дійсної вартості майна за цінами і тарифами, що діють на день укладення договору страхування або внесення змін до такого договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.
Договором страхування може передбачатися франшиза, яка може бути умовною та безумовною. У разі зазначення в договорі страхування умовної франшизи страховик не відшкодовує частину збитку, яка не перевищує розмір франшизи, але відшкодовує збитки в повному обсязі, якщо збиток перевищує розмір франшизи. У разі зазначення в договорі страхування безумовної франшизи страховик вираховує розмір франшизи при здійсненні страхової виплати за кожним страховим випадком.
Франшиза може встановлюватися у відсотках від страхової суми (страхової виплати), в абсолютному розмірі або в інших розрахункових одиницях, визначених договором страхування. Вид та розмір франшизи зазначаються у договорі страхування.
Страхові виплати здійснюються у порядку, визначеному страховим продуктом та договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України.
Страхова виплата не може перевищувати розмір прямого збитку, заподіяного страхувальнику та/або іншій особі, передбаченій договором страхування. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі якщо страхова сума становить певну частку дійсної вартості застрахованого об'єкта страхування, страхова виплата виплачується у такій самій частці дійсної вартості застрахованого об'єкта страхування, якщо інше не передбачено умовами договору страхування.
Якщо майно застраховано у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, страхова виплата, що виплачується всіма страховиками, не може перевищувати дійсну вартість майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно до розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до ст. 6 вказаного Закону страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладення договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (частина перша статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів » )
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" , яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.
Положеннями ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.
Враховуючи, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "ChevroletAveo", д.н. НОМЕР_2 була застрахована в ПАТ «СК «УСГ», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/203651653 від 19 квітня 2021 р., а також договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 97-2701-21-00176 від 19 квітня 2021 р., загальний розмір покриття шкоди заподіяної майну за якими встановлено у розмірі 230000 грн, то несплачена різниця між визначеним розміром шкоди та сплаченим ПАТ «СК «УСГ» страховим відшкодування перебуває в межах відповідальності ПАТ «СК «УСГ», оскільки розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика,
За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» про відшкодування шкоди в порядку суброгації слід відмовити.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» про відшкодування шкоди в порядку суброгації, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»; адреса: вул. Електриків, буд. 29-А, м. Київ, 04176; ЄДРПОУ: 20842474.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .
Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ»; адреса: вул. Івана Федорова, буд. 32-А, м. Київ, 03038; ЄДРПОУ: 30859524.
Суддя Б. І. Кошель