Справа № 357/1465/26
3/357/1108/26
12.02.2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гребінь О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з батальйону №2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , РНОКПП відсутній в матеріалах справи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.5 ст.126 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 571142 від 20.01.2026 року: 20.01.2026 року о 16 год. 10 хв. в м. Біла Церква, проспект Незалежності, 157, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Signum» з н.з. НОМЕР_2 , без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керувати таким транспортним засобом та будучи позбавленим права керування Білоцерківським судом від 07.05.2024 (№3/357/1601/24) терміном на 5 років та вчинив правопорушення повторно протягом року (постанова ч.4 ст.126 КУпАП від 23.09.2025р.).
Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.1.а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП.
ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи, однак в судове засідання не з'явився, заяв чи клопотань до суду не надходило.
Відповідно до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неприбуття в судове засідання особи, що притягується до відповідальності, не перешкоджає судовому розгляду справи за його відсутністю.
У зв'язку із неявкою ОСОБА_1 в судове засідання, суддя також звертає увагу, що у рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Також суддя враховує, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, з якою відкладення розгляду має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Аналогічну позицію було висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» та «Карнаушенко проти України.»
Тому, враховуючи, що ОСОБА_1 достеменно знав про розгляд справи відносно нього Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, не цікавився про її хід, із заявами про відкладення розгляду справи не звертався, а також те, що підстави для відкладення розгляду даної справи відсутні, тому суддя вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши докази, які містяться у справі про адміністративне правопорушення, а саме протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 571142 від 20.01.2026 року, копію постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6539023 від 20.01.2026, довідку щодо кваліфікації адміністративного правопорушення від 21.01.2026, довідку з інформаційного порталу Національної поліції України, фотознімок постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 5790590 від 23.09.2025, розписку ОСОБА_2 від 20.01.2025, рапорт від 20.01.2026, відеозаписи, додані до протоколу, суддя дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, виходячи з наступних підстав.
Так, суддя зазначає, що у відповідності до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Зі змісту ст.9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вимоги ст.280 КУпАП визначають, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.1(а) Правил дорожнього руху - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Нормами статті 15 Закону України «Про дорожній рух» серед іншого регламентовано, що забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, - тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Судом встановлено, що 20.01.2026 року о 16 год. 10 хв. в м. Біла Церква, проспект Незалежності, 157, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Signum» з н.з. НОМЕР_2 , без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керувати таким транспортним засобом та будучи позбавленим права керування транспортними засобами Білоцерківським міськрайонним судом Київської області терміном на 5 років.
З довідки щодо кваліфікації адміністративного правопорушення та фотознімку постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 5790590 від 23.09.2025, установлено, що 23.09.2025 ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП.
Враховуючи встановлені обставини, суддя дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення ч.5 ст.126 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП встановлена та підтверджується сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, які є належними, допустимими та достовірними, а в своїй сукупності - достатніми для висновку про вчинення ним зазначеного правопорушення.
У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Враховуючи встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які досліджені судом, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП доведена «поза розумним сумнівом», тому в його діях наявний склад вказаного правопорушення.
При призначенні ОСОБА_1 виду та міри адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, його ставлення до вчиненого.
Суд також враховує, що ОСОБА_1 допустив грубе порушення Правил дорожнього руху, перебуваючи у статусі особи, позбавленої права керування транспортними засобами, та будучи обізнаним про протиправність своїх дій.
Відповідно до частини третьої статті 30 КУпАП, якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовується стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, до стягнення за нове правопорушення приєднується невідбута частина попереднього стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортними засобами може перевищувати граничний строк, визначений частиною другою цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортними засобами з моменту набрання законної сили постановою суду про позбавлення такого права.
Судом установлено, що постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.04.2024 у справі № 357/2590/24, провадження № 3/357/1601/24, яка набрала законної сили 07.05.2024, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 та частиною 5 статті 126 КУпАП із застосуванням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на п'ять років.
На момент вчинення нового адміністративного правопорушення зазначене стягнення ОСОБА_1 фактично не було відбуте.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до ОСОБА_1 положень частини третьої статті 30 КУпАП та приєднання до адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, призначеного за вчинення нового адміністративного правопорушення, невідбутої частини стягнення, накладеного постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.04.2024 року у справі у справі № 357/2590/24, провадження № 3/357/1601/24 (3 роки 2 місяці 23 дні).
Призначаючи ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд зазначає, що транспортний засіб не належить останньому, а тому у суду відсутні підстави для застосування оплатного вилучення даного транспортного засобу.
Згідно зі ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» визначено, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 гривень.
Керуючись ст. ст. 23, 24, 27,30, 33, 34, 35, 40-1, 126, 268, 283, 284, 285, 317-1 КУпАП, суддя,-
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
На підставі ч.3 ст.30 КУпАП, шляхом приєднання до адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, накладеного даною постановою суду, невідбуте стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, накладеного на ОСОБА_1 постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.04.2024 у справі № 357/2590/24 та накласти на ОСОБА_1 остаточне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 8 (вісім) років 3 (три) місяці 23 (двадцять три) дні, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Згідно із статтею 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Термін пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
СуддяО.О. Гребінь