Справа № 292/1169/25
Провадження № 2/292/22/26
12 лютого 2026 року с-ще Пулини
Пулинського районного суду Житомирської області
головуюча суддя Гуц О.В.
секретар судового засідання Риданова Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в с-щі Пулини цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕЛЕКСІ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
В листопаді 2025 року позивач ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи його тим, що між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" (23.06.2025 назву змінено на ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ") та відповідачкою 25.11.2020 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики №197647 в електронній формі.
Відповідно до умов укладеного договору позики позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов"язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк, встановлений цим договором. Позивач не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування, тому з метою перерахування коштів позичальникам ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" уклало договір з надавачем платіжних послуг ТОВ "ФК "ЕЛАЄНС". На підставі договору № 04/08-17-ПК від 04.08.2017 ТОВ "ФК ЕЛАЄНС" надавало ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" послуги з переказу фізичним особам грошових коштів без відкриття рахунку, зокрема, у результаті платіжної операції на картковий рахунок ОСОБА_1 було успішно зараховано кошти в сумі 5000 грн. Відповідачка не виконує належним чином свої грошові зобов"язання, в результаті чого станом на дату подання позову утворилась заборгованість в розмірі 23 948 грн 50 коп, з яких: 4971 грн 50 коп - заборгованість за позикою, 18 977 грн - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою. Враховуючи викладене, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" заборгованість за договором позики у сумі 23 948 грн 50 коп, витрати зі сплати судового збору у сумі 2423 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Ухвалою Пулинського районного суду Житомирської області від 10.11.2025 провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.
Розпорядженням керівника апарату Пулинського районного суду Житомирської області № 26 від 22.12.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 292/1169/25 у зв"язку з відрахуванням зі штату Пулинського районного суду Житомирської області судді Рябенької Т.С.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2025 справу передано на розгляд судді Гуц О.В.
Ухвалою судді Пулинського районного суду Житомирської області від 24.12.2025 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін. У судове засідання представник позивача не з"явився, до позовної заяви позивачем додано заяву про розгляд справи без участі представника позивача. Підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачка у судове засідання, призначене на 15.01.2026, не з"явилася, подала до суду письмову заяву про перенесення судового засідання на іншу дату у зв"язку з необхідністю отримання додаткової правової допомоги.
У судове засідання, призначене на 12.02.2026, відповідачка не з"явилася, про місце, дату та час розгляду справи повідомлена належним чином. Відзив на позов, заяви про розгляд справи за її відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надходили.
З викладених обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення на підставі ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечує проти цього.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів кожного окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, суд дійшов такого висновку.
За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 25.11.2020 між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" (23.06.2025 змінено назву на ТОВ "ФК "Гелексі") (далі - позикодавець) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) укладений в електронній формі договір позики № 197647, відповідно до якого позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов"язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України - гривні. Сума позики - 5000 грн. Плата за користування позикою у вигляді: процентів складає 0,01 % в день від поточного залишку позики, комісії в розмірі 1,3 % в день від початкового розміру позики. Нарахування процентів та комісії за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Строк повернення позики (термін платежу) 09 грудня 2020 року. Позика надається позичальнику в сумі в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника).
Договір позики від 25.11.2020 та графік платежів до нього підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 0sw2qxsq.
Відповідно до паспорту позики, підписаного відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором 7519s6xw, ОСОБА_1 надано позику на споживчі потреби в сумі 5000 грн строком до 09.12.2020 шляхом перерахування на верифіковану банківську картку позичальника в строк не більше 3-х днів з моменту укладання договору позики. Процентна ставка - від залишку позики - 0,01 % у день (3,65% річних), від початкової суми позики - 1,30 % у день (474,50 % річних).
18 грудня 2020 року між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду, згідно якої сума позики 4971,50 грн, строк повернення позики (термін платежу) 01 січня 2021 року. Позичальник зобов"язується повністю повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов"язання, встановлені договором, не пізніше 01 січня 2021 року. Скасовано графік платежів до договору позики № 197647 від 25 листопада 2020 року та викладено його в новій редакції, яку підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором 028х1qxs.
ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачці позику відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується довідкою ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛАЄНС" № 197647 від 01.09.2025 про перерахування грошових коштів від ТОВ «ФК "ГЕЛЕКСІ" на картковий рахунок ОСОБА_1 на підставі договору про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) № 04/08-17 від 04.08.2017, згідно якого 25.11.2020 здійснено перерахування коштів в сумі 5000 грн на картку № НОМЕР_1 .
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 1976479 від 25.11.2020, станом на 30.04.2021 ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 23 948, 50 грн, в тому числі: сума простроченої позики - 4971 грн 50 коп, сума прострочених процентів - 67 грн, сума прострочених комісій - 18 910 грн.
Відповідачка порушила умови договору позики і не повернула в повному обсязі суму позики, а також не виконала всі інші свої грошові зобов'язання перед ТОВ «ФК "Гелексі".
Частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Згідно з положеннями частин першої, другоїстатті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно статей 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Встатті 611 ЦК України вказується, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України та частиною першою статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною другою статті 1050 ЦК України встановлено що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 6 ЦК України утверджений принцип свободи договору у цивільних правовідносинах, за змістом якого його учасники вправі врегулювати свої відносини на власний розсуд; учасникам цивільних правовідносин лише забороняється відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі статтею 8 вищевказаного Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну фору.
Вказаний кредитний договір укладений у формі електронного документу, що не суперечить вимогам ЦК Українита цивільного законодавства.
Відповідно до пунктів 1, 5 частини першоїстатті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію /п.п. 6, 12 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»/.
Згідно із частиною третьоюстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Частиною шостою статті 11 вищевказаного Закону передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З договору позики від 25.11.2020 слідує, що відповідачкою було використано для його підписання електронний підпис.
Доказів на підтвердження відсутності у відповідачки боргу перед позивачем або наявності такого у меншому розмірі ніж пред'явлено до стягнення, суду надано не було.
Відповідачка розрахунок, виконаний позивачем, не спростувала, свій контррозрахунок суду не надала.
Поданими доказами позивачем ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" доведено виконання своїх зобов"язань за договором позики в повному обсязі, а саме відповідачці надано позику в сумі 5000 грн, які 25.11.2020 перераховано на картковий рахунок відповідачки в АТ КБ "Приватбанк".
У той же час, відповідачка належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, не повернула отримані кошти, що відповідно до статті 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені кредитним договором або законом.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач надав належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідачки грошового зобов'язання та заборгованості перед позивачем.
Частиною першою статті 76 ЦПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевикладеного, суд повно та всебічного з'ясувавши обставини, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правові норми, які підлягають застосуванню до даних правовідносин, приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за позикою в розмірі 4971 грн 50 коп.
Однак, суд не погоджується щодо заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості за нарахованими відсотками та комісії за користування позикою, оскільки частина з них нарахована після спливу строку кредитування, передбаченого договором.
Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно ст. ЦПК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або роками. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
У ст. 631 ЦК України зазначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити ваші права та виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відтак, закінчення строку договору, який був належним чином виконаний позбавленою стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Відповідно дост. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Як вбачається з пункту 1.1.5 договору позики (в редакції, вказаній в додатковій угоді № 1 від 18.12.2020), ОСОБА_1 надано позику строком до 01 січня 2021 року. Відповідно до вказаного строку відповідачка мала повернути позивачу позику та сплатити проценти й комісії.
У той же час, з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 нараховані прострочені відсотки та прострочені комісії за користування кредитом по 30.04.2021, тобто поза межами строку кредитування (до 01.01.2021). Останнім днем строку позики та відповідно нарахування відсотків і комісій є 01 січня 2021 року.
Однак, зважаючи на те, що строк позики сплив 01 січня 2021 року, суд вважає, що позивачем необґрунтовано нараховані проценти та комісії після01 січня 2021 року.
Право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти та комісії за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку позики (п. 4.3 договору позики).
Після закінчення строку позики і невиконання боржником своїх зобов'язань щодо повернення позики та сплати відсотків за його користування, устатті 625 ЦК України, передбачені наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання та відповідальність боржника за неправомірне використання кредитних коштів.
Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду викладеного у постановах від 19.05.2020 у справі № 910/23028/17, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, згідно яких право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України.
Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою згідно вказаного договору та зміну дати повернення всіх сум позики матеріали справи не містять. Не надано й доказів того, що позикодавець погодив зміну строку позики.
Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню проценти, нараховані в період строку позики з 25.11.2020 по 17.12.2020 (14 днів) на загальну суму 7 грн, з розрахунку - 14 х 0,01% х 5000 грн, з 18.12.2020 по 01.01.2021 (14 днів) на загальну суму 6,96 грн, з розрахунку - 14 х 0,01% х 4971,50 грн, а також комісії за користування позикою в період строку позики з 25.11.2020 по 17.12.2020 (14 днів) на загальну суму 910 грн з розрахунку 14 х 1,3% х 5000 грн, з 18.12.2020 по 01.01.2021 (14 днів) на загальну суму 904,81 грн, з розрахунку - 14 х 1,3% х 4971,50 грн,
Отже, за договором позики № 197647 від 25.11.2020 з ОСОБА_3 підлягає стягненню заборгованість в розмірі 6800 грн 27 коп, з них: сума заборгованості за тілом кредиту - 4971 грн 50 коп та сума заборгованості за відсотками та комісіями - 1828 грн 77 коп.
Щодо позовних вимог про стягнення судових витрат суд дійшов наступного висновку. Як зазначено в ст. ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно п. 3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" зазначено, що затрати на правову допомогу повинні буди документально підтверджені та доведені, а відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16.
Рішенням Конституційного Суду України №23-рп/2009 від 30.09.2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення, тощо. Вибір форми та суб'єктів надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат з надання правничої допомоги (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 09.07.2025, акт № 896 від 01.09.2025 наданих послуг правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025, копію довіреності від 09.07.2025, виданої ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" на ім"я адвоката Рудзея Ю.В. та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ № 001139, виданого 25.11.2019 на ім"я адвоката Рудзея Ю.В.
Враховуючи, що позивачем надано суду розрахунок витрат із зазначенням конкретних видів та вартості правничої допомоги, суд вважає, що ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" надані належні докази на їх підтвердження, а тому вимоги про стягнення витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, підлягають задоволенню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі (6800,27/23948,50)х5000= 1419 грн. 77 коп.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ст.4 Закону України "Про судовий збір", із позовних заяв майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн., а тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі (6800,27/23948,50)х2422,40 = 687 грн. 85 коп.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 76, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕЛЕКСІ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕЛЕКСІ" (код ЄДРПОУ - 41229318, місцезнаходження: В"ячеслава Липинського, 10/1, м. Київ, 01054) заборгованість за договором позики № 197647 від 25.11.2020 в розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень 27 копійок, судовий збір в сумі 687 (шістсот вісімдесят сім) гривень 85 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1419 (одна тисяча чотириста дев"ятнадцять) гривень 77 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Відповідачці, яка не з"явилася в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О. В. Гуц