П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/5672/25
Перша інстанція: суддя Брагар В. С.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2025р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ГУ ПФУ у Львівській області, ГУ ПФУ в Миколаївській області, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, у якому просила:
- визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 6.03.2025р. №133950015977, рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 28.03.2025р. №133950015977 щодо відмови зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 26.01.1984р., період роботи з 19.02.1994р. по 25.07.2000р. та з 1.07.2023р. по 25.02.2025р. та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003р. №1058-ІV, починаючи з 3.12.2024р.;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 26.01.1984р., період роботи з 19.02.1994р. по 25.07.2000р. та з 1.07.2023р. по 25.02.2025р. та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003р. №1058-ІV, починаючи з 3.12.2024р..
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 25.02.2025р. вона звернулась до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003р. №1058-ІV.
Рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області від 6.03.2025р. №133950015977 відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного стажу для призначення пенсії.
21.03.2025р. позивачка повторно звернулась із заявою про призначення їй пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 28.03.2025р. №133950015977 відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з із відсутністю необхідного стажу для призначення пенсії.
Позивачка вважає вказані відмови органів ПФУ протиправними та незаконними, а тому звернулася до суду із даним позовом.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2025р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 6.03.2025р. №133950015977 про відмову у призначенні пенсії.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 28.03.2025р. №133950015977.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 26.01.1984, період роботи з 19.02.1994 по 25.07.2000 та з 1.07.2023 по 25.02.2025 та повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком від 25.02.2025р..
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 484,48грн..
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 484,48грн..
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ у Львівській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
При цьому, записи у трудовій книжці позивача, їх співставлення між собою, не містять протиріч, та у своїй сукупності, підтверджують факт роботи позивача у спірні періоди.
Окрім того, суд вказав, що несплата роботодавцем за позивача страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе страхувальник, в якому працює застрахована особа.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність рішень ГУ ПФУ в Миколаївській області від 6.03.2025р. за №133950015977 та ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 28.03.2025р. за №133950015977 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком.
При цьому, суд вказав, що саме ГУ ПФУ в Миколаївській області, яке прийняло перше рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, є уповноваженим органом, який має право зарахувати до страхового стажу, приймати рішення щодо призначення позивачу пенсії за віком, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до ГУ ПФУ у Львівській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 25.02.2025р. ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ у Львівській із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003р. №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Вищевказану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто ГУ ПФУ в Миколаївській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області від 6.03.2025р. №133950015977 відмовило позивачці у призначенні пенсії за віком, оскільки відповідно до наданих до заяви документів та даних, які містяться в реєстрі застрахованих осіб, загальний стаж позивачки складає 26 років 05 місяців 09 днів.
При розрахунку стажу для визначення права на призначення пенсії не зараховано до страхового стажу наступні періоди роботи:
- згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 26.01.1984р. з 19.02.1994р. по 25.07.2000р., оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою, по відтиску якої неможливо визначити назву підприємства;
- з липня 2023р. по січень 2025р., оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про сплату страхових внесків за нарахований період (а.с.14).
21.03.2025р. позивачка повторно звернулась із заявою про призначення їй пенсії за віком.
Вищевказану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 28.03.2025р. №133950015977 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки з 1.10.2023р. відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправними, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій ПФУ у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до положень ст.14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є: 1) роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.
Положеннями ст.26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч.2 ст.24 Закону №1058-IV).
Відповідно до ст.62 ЗУ від 5.11.1991р. №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1,2 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993р. №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2020р. у справі №577/2688/17, від 31 березня 2020р. у справі №446/656/17, від 21 травня 2020р. у справі №550/927/17, від 25 лютого 2021р. у справі №683/3705/16-а.
Крім того, Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).
Пунктом 1.1 цієї Інструкції також передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме з трудової книжки НОМЕР_1 від 26.01.1984р., з 19.02.1994р. по 25.07.2000р. позивачка працювала в Управлінні технічного контролю якості вугілля і стандартів в/о «Укрзахідвугілля» (а.с.17).
У рішенні про відмову у призначенні пенсії за віком від 6.03.2025р. ГУ ПФУ в Миколаївській області вказало, що до страхового стажу не зараховано період роботи позивачки з 19.02.1994р. по 25.07.2000р., оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою, по відтиску якої неможливо визначити назву підприємства.
Надаючи оцінку вказаному, судова колегія зазначає наступне.
Порядок ведення трудових книжок урегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 (далі - Інструкція №58).
У п.2.4 Інструкції №58, зокрема, зазначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Апеляційний суд зауважує, що неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а виклав правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Також судова колегія зазначає, що записи трудової книжки про спірний період робити позивачки - 19.02.1994р. по 25.07.2000р., розташований у хронологічній послідовності, є чіткими, розбірливими, без будь-яких виправлень чи помарок у датах прийняття та звільнення з роботи.
При цьому, колегія суддів зауважує, що дата оформлення спірного запису трудової книжки про звільнення припадає на 2000р., відповідно за майже 25 років відтиск печатки може змінити свій колір та стати не таким чітким, як при його здійсненні.
Враховуючи викладене, судова колегія зазначає, що спірний період роботи ОСОБА_1 підтверджується відповідними записами у її трудовій книжці, що є достатнім для зарахування цього періоду трудової діяльності позивачки до її загального страхового стажу.
Таким чином, в цій частині суд першої інстанції дійшов правильного висновку.
Окрім того, у рішенні про відмову у призначенні пенсії за віком від 6.03.2025р. ГУ ПФУ в Миколаївській області вказав, що до страхового стажу не зараховано період роботи з липня 2023р. по січень 2025р., оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про сплату страхових внесків за нарахований дохід.
Аналогічну підставу для відмови у зарахуванні вказаного вище періоду зазначив у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 28.03.2025р. і ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Надаючи оцінку вказаному, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_1 від 26.01.1984р., позивачка з 1.12.2019р. і по день звернення за призначенням пенсії працює лаборантом хімічного аналізу ІІІ розряду вуглехімічної лабораторії у ВП «ВУГЛЕЗБУТ» ДП «ЛЬВІВВУГІЛЛЯ» (а.с.18).
Як зазначалось вище, пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із ст.20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст.106 Закону №1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
У постановах від 27.03.2018р. у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а, від 17.07.2019р. у справі №144/669/17, від 23.03.2020р. у справі №535/1031/16-а, від 28.05.2021р. у справі №591/3839/16-а, від 30.12.2021р. у справі №348/1249/17, від 27.02.2022р. у справі №620/3754/18, від 11.10.2023р. у справі №340/1454/21 Верховний Суд дійшов висновку, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відсутність даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ПФУ не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивачки з липня 2023р. по січень 2025р., про що також правильно зазначив суд першої інстанції.
З урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 6.03.2025р. №133950015977 та рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 28.03.2025р. №133950015977 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 є протиправними та підлягають скасуванню.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки ГУ ПФУ в Миколаївській області, яке прийняло перше рішення про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком, є уповноваженим органом, який має право зарахувати до страхового стажу спірні періоди роботи позивачки, приймати рішення щодо призначення позичці пенсії за віком, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу до ГУ ПФУ у Львівській області за місцем проживання особи.
Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивачки, з урахуванням дискреційних повноважень відповідача, є зобов'язання ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 19.02.1994р. по 25.07.2000р. та з 1.07.2023р. по 25.02.2025р. згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 26.01.1984, та повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком від 25.02.2025р..
Отже, враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку наявні законні підстави для часткового задоволення позовних вимог.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2025р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді А.І. Бітов
О.В. Єщенко