П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/42748/25
перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.,
повний текст судового рішення
складено 29.12.2025, м.Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Казанчук Г.П.
суддів - Градовського Ю.М., Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування відмови №3317 від 17.12.2025 року та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просила суд:
- визнати протиправною та скасувати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладену в повідомленні про відмову №3317 від 17.12.2025 року щодо Документ сформований в системі «Електронний суд» 25.12.2025 6 призначення та виплати одноразової грошової допомоги на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти та розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану»;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» в зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2 .
26.12.2025 року позивачем до канцелярії суду подано заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову, шляхом: заборони Міністерству оборони України вчиняти будь-які дії щодо призначення та виплати частини одноразової грошової допомоги передбаченої постановою КМУ №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» та Наказом Міністерства оборони України №45 “Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період воєнного стану» в розмірі 75000000,00 грн. що залишилися після смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , до винесення рішення по суті справи.
В обґрунтування заяви, позивачем було зазначено, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративні справі.
У зв'язку з викладеним, на думку позивача, не застосування заходів забезпечення позову буде завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову - відмовлено.
Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, на даній стадії розгляду справи
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що підстави забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Апелянт вказує, що суд першої інстанції не встановив, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Решта доводів апеляційної скарги відтворює зміст заяви про забезпечення позову.
Рух справи в апеляційній інстанції:
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 року відкрито апеляційне провадження і витребувано матеріали адміністративної справи.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2026 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, у межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
За правилами ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).
Згідно з положеннями ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).
За правилами ст. 152 КАС України відповідні підстави і необхідність забезпечення позову, повинні бути зазначені та обґрунтовані у заяві про забезпечення позову.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Суд повинен також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. В той же час під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Таким чином, враховуючи, що підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Колегія суддів звертає увагу, що рішення, дії та/чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень справляють певний вплив на правовий статус особи, щодо прав, свобод та/чи законних інтересів якої прийнято рішення, вчинена (невчинена) дія. Рішення, дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень можуть мати наслідки, які особа оцінює щодо себе негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
При цьому, колегія суддів не може оминути увагою той факт, що позивач просить заборонити Міністерству оборони України вчиняти будь-які дії щодо призначення та виплати частини одноразової грошової допомоги, що залишилися після смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , до винесення рішення по суті справи, у зв'язку з тим, що стала відома інформація про звернення доньки загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 із заявою щодо отримання одноразової грошової допомоги. Водночас, ОСОБА_3 не є стороною у даній справі, жодної інформації про прийняття рішення щодо виплати їй частини одноразової грошової допомоги матеріали заяви не містять, а тому, не можуть бути створені перешкоди у реалізації законного права іншої особи.
Більш того, колегія суддів зауважує, що у разі наявності спору між членами родини щодо одноразової грошової допомоги (ОГД), коли її отримали не всі члени сім'ї загиблого, вирішується шляхом звернення до суду для перерозподілу часток. Законодавство гарантує рівні права на допомогу, тому особи, які не отримали кошти, мають право претендувати на свою частку, навіть якщо виплата вже здійснена іншим.
Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 08 червня 2023 року у справі №160/1140/23, де Верховний Суд звертав увагу, що можливі у майбутньому порушення прав позивача, які ще не настали взагалі і невідомо, чи настануть у подальшому, не є самостійною і достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Тож, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, а також має враховувати співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам, та обставинам справи.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими, репутаційними, службовими та професійними наслідками.
Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 року у справі №826/10936/18 та від 30.09.2020 року у справі №640/1305/20.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, оскільки як правильно встановив суд першої інстанції, позивачкою не доведено існування реальної можливості завдання шкоди її правам, свободам та інтересам внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову або того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або унеможливить ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав/інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі № 420/42748/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуюча суддя Г.П. Казанчук
Судді Ю.М. Градовський
О.В. Єщенко