П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/35452/24
Суддя першої інстанції: Іванов Е.А.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 08.05.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
14.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , третя особа військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення за період з 18.04.2023 по 15.08.2024; зобов'язання нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за період з 18.04.2023 по 15.08.2024; визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати йому грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2022, 2023 та 2024 роки, зобов'язання нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2022, 20223 та 20224 роки; визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 01.05.2022 по 31.07.2024; зобов'язання нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 01.05.2022 по 31.07.2024; визнання протиправною бездіяльність щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності; зобов'язання призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем в порушення норм законодавства не виплачено йому грошове забезпечення за період з 18.04.2023 по 15.08.2024, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2022, 2023 та 2024 роки, одноразову грошову допомоги в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 01.05.2022 по 31.07.2024 та одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 за заявою позивача про відмову у частині позовних вимог закрито провадження у справі щодо вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 позов задоволений частково; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 яка полягає у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 та 2024 роки; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 та 2024 роки; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов до висновку щодо протиправності дій відповідача по невиплаті позивачу грошового забезпечення при звільненні з військової служби.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині задоволення позову та ухвалити у цій частині нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт зазначає про відсутність підстав для виплати позивачу компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 та 2024 роки, оскільки позивач не подавав з цього приводу рапорт; про відсутність підстав виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, оскільки позивачем вчинено кримінальне правопорушення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що з 12.10.2022 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 18.04.2023 №34-РС колишнього водія-розвідника військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_1 , призначено на посаду гранатометника військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 09.05.2023 №131 солдата ОСОБА_1 , з 11.05.2023 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Поряд з цим, 28.04.2023 позивач звернувся з рапортом про направлення на ВЛК, який був погоджений командиром загону військової частини НОМЕР_3 , а також ІНФОРМАЦІЯ_1 в/ч НОМЕР_3 .
04.05.2023 позивачу видано направлення №62 до ВМКЦ Південного регіону на стаціонарне лікування.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 10.05.2023 №133 позивач вибув до ВМКЦ Південного регіону м. Одеса з 08.05.2023.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 17.05.2023 №140 позивач вважається таким, що прибув та приступив до виконання службових обов'язків з ВМКЦ Південного регіону м. Одеса з 17.05.2023.
Надалі, наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 25.05.2023 №148 солдата ОСОБА_1 виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_3 з 26.05.2023.
02.07.2024 ОСОБА_1 за результатами огляду медико-соціальною експертною комісією отримав довідку №072000 про встановлення йому третьої групи інвалідності на строк до 01.08.2025. /т.1 а.с.16, 18/
13.08.2024 позивач прибув до військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання посадових обов'язків. /т.1 а.с.66, 67/
Того ж дня, ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». /т.1 а.с.68/
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.08.2024 №246 солдата ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 14.08.2024 №54-РС з військової служби у запас відповідно до п.п.б п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», з 15.08.2024 виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення. Календарна вислуга років становить 2 роки 3 місяці 24 дня. /т.1 а.с.19/
Вважаючи протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 18.04.2023 по 15.08.2024, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2022, 2023 та 2024 роки, грошової допомоги в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 01.05.2022 по 31.07.2024, одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, колегією суддів здійснюється перегляд оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме в частині задоволених позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи судова колегія приходить до наступних висновків.
Спеціальним законом, що здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон №2232-XII).
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частина 6 вказаної статті Закону №2232-XII визначає види військової служби, до якої, зокрема, віднесено військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
У відповідності до ч.2 статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закон №2011-ХІІ).
Відповідно до ст.1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частинами 1 та 2 ст.9 Закону №2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до п.3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018р. №260 (надалі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.08.2024 №246 солдата ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 14.08.2024 №54-РС з військової служби у запас відповідно до п.п.б п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», з 15.08.2024 виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення. Календарна вислуга років становить 2 роки 3 місяці 24 дня.
При цьому, під час звільнення позивачу не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 та 2024 роки, що свідчить про обґрунтованість вказаної позовної вимоги.
Згідно пункту 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 (надалі - Порядок № 460), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п.2 Порядку № 460 військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно п.4-6 Порядку №460 допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.
Виплата військовослужбовцям допомоги у разі звільнення з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання.
Військовослужбовцям у разі звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з позбавленням військового звання, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, допомога не виплачується.
Таким чином, позивач як особа призвана військову службу за мобілізацією в 2022 році має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Однак, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.08.2024 №246 щодо виключення позивач з 15.08.2024 із списків особового складу та усіх видів забезпечення та грошовий атестат від 15.08.2024 не містять інформації про виплату вищезазначеної одноразової допомоги, що свідчить про обґрунтованість відповідної позовної вимоги.
За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на військову частину НОМЕР_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв