П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4468/25
Головуючий першої інстанції: Дерев'янко Л.Л.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--»: м. Миколаїв
Повний текст судового рішення складений 29.08.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
02.05.2025 фізична особа-підприємець (надалі - ФОП) ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 27.03.2025 №112886 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000грн. за порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
В обґрунтування позову зазначено щодо протиправності прийнятої постанови про накладення штрафу за порушення, визначене абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки позивач не є автомобільним перевізником, а являється власником транспортного засобу, який було передано в оренду ТОВ «Сервісопт» на підставі договору оренди транспортного засобу. Крім того, позивач зазначає про порушення з боку позивача процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Зокрема, зауважує, що 26.03.2025 відповідачу було направлено клопотання про ознайомлення з актом проведення перевірки від 06.03.2025 та відкладення розгляду справи (призначене на 27.03.2025 на 10:00год.), однак вказане клопотання було проігноровано, чим порушено право сторони на повний та всебічний розгляд справи.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 у задоволенні позову відмовлено. При вирішені справи, суд першої інстанції зазначив, що товарно-транспортна накладна обов'язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах. Враховуючи, що на момент здійснення перевірки, водієм не було надано перевіряючим особам товарно-транспортної накладної, суд вказав на порушення законодавства про автомобільний транспорт. Разом з тим, вирішуючи питання щодо правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з огляду на положення ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладається на перевізників), суд зазначив, що як на момент проведення перевірки, так і на час розгляду справи, позивачем не надано належних документів в підтвердження передання транспортного засобу іншій особі. В контексті цього, суд зауважив, що умовами договору оренди (про передання транспортного засобу ТОВ «Сервісопт») визначено, що передача транспортних засобів в оренду відбувається за актом приймання-передачі, який був би належним доказом того, що на момент проведення перевірки транспортний засіб перебував у володінні іншої особи відповідно до договору оренди, однак такий акт відсутній, що вказує на перебування транспортного засобу у власності позивача, а не в користуванні інших осіб. Крім того, щодо порушення процедури розгляду адміністративної справи з боку відповідача, суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача стосовно клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи, вказавши, що таке клопотання направлене позивачем поза межами робочого часу відповідача, а тому відсутні підстави для висновку, що останній отримав зазначене повідомлення до часу, на який було призначено розгляд справи (27.03.2025 о 10:00год).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на помилкове застосування судом першої інстанції при вирішені справи вимог законодавства, неповне з'ясування обставин справи, внаслідок чого просить рішення суду скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт, як і в позовній заяві, зазначає, що відповідно до ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за порушення законодавства несе саме перевізник, а не власник транспортного засобу, що залишено поза увагою суду першої інстанції. В контексті вказаного, позивач зауважує щодо неврахування судом, при вирішенні справи, висновків Верховного Суду у постановах від 22.02.2023 у справі №240/22448/20, від 12.10.2023 у справі №280/3520/22, від 07.12.2023 у справі №620/18215/21. Також, судом першої інстанції не враховано допущені відповідачем порушення процедури перевірки транспортного засобу (інспектор не пред'явив службове посвідчення, не назвав посаду і не надав направлення на перевірку), що нівелює акт проведення перевірки. Крім того, позивач зауважив про його порушене право на участь у процесі та на справедливий розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . /а.с.8/
06.03.2025 о 9:32 на а/м-14 Одеса-Мелітополь, 126 км., посадовою особою відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі направлення від 28.02.2025 №001717, проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , за результатами якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР 087248 від 06.03.2025. /а.с.87/
В акті зазначено, що під час здійснення вантажних перевезень за маршрутом м.Миколаїв, Миколаївська область - с.Коблево перевізник не забезпечив водія документами, визначеними ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: товарно-транспортною накладною, або іншими, визначеними законодавством документами на вантаж, маршрут зі слів водія, чим порушено абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
11.03.2025 відповідач направив позивачу повідомлення про розгляд справи про порушення ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - 27.03.2025 з 10.00 до 12.00 год., яке отримане позивачем 14.03.2025. /а.с.89з.б.-90/
26.03.2025 о 18:03 год. засобами електронного зв'язку позивач направив на адресу відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, та просив надати можливість ознайомитись з матеріалами про проведення перевірки щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом разом з усіма додатками в приміщенні відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області. /а.с.13, 15-16/
27.03.2025 відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі акту №087248 від 06.03.2025, винесено постанову №ПШ112886 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000грн. /а.с.90з.б.-91/
Не погоджуючись з вказаною постановою, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступного.
Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (надалі - Закон України №2344-III) врегульовано відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до ч.12 ст.6 Закону України №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (надалі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з пп.1 п. 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Згідно з п.8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) №1567 від 08.11.2006 року (надалі Порядок - №1567) визначено процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до п.14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, зокрема, щодо наявності визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені п.п.20-30 Порядку№1567.
Статтею 48 Закону України №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Так, згідно п.1 розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Згідно п.8.25 розділу 8, п.11.3, п.11.4 розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті вантаження з моменту проставляння в товарно-транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
З наведених положень, можна дійти висновку, що товарно-транспортна накладна повинна бути в наявності у водія, для пред'явлення її у пункті прибуття та розвантаження вантажу та підписування всіх її примірників.
Статтею 49 Закону України №2344-III визначено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Згідно абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України №2344-ІІІ передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно обставин даної справи, Відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, у відповідності до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», винесено постанову від 27.03.2025 №ПШ112886 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000грн., оскільки перевезення вантажу здійснювалось за відсутності, на момент проведення перевірки, документів, визначених ст.48 Закону України №2344-III (відсутня товарно-транспортна накладна або інші, визначені законодавством документи на вантаж).
При вирішені справи, судова колегія враховує правові позиції Верховного Суду у постановах від 11.02.2020 у справі №820/4624/17, від 10.05.2019 у справі №816/124/17, в яких Верховний Суд вказував, що положеннями ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема товарно-транспортних документів на вантаж.
Відповідно до ст.1 Закону України №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу щодо якого було здійснено перевірку, власником транспортного засобу є ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі, позивач наголошує на тому, що відповідачем накладено штраф на ФОП ОСОБА_1 , хоча він не є перевізником в даній ситуації, оскільки автомобіль був переданий у користування за договором оренди від 22.08.2023 ТОВ «Сервісопт», укладений з фізичною особою ОСОБА_1 .
Колегія суддів зазначає, що зміст договору оренди від 22.08.2023 визначає, що передача транспортних засобів в оренду відбувається за актом приймання-передачі, який підписується сторонами договору та з цього моменту починається обчислення строку даного договору та нарахування орендної плати.
При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, ні під час здійснення перевірки транспортного засобу, ані під час здійснення розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивачем не було надано документів (акту приймання-передачі транспортного засобу), що свідчать про передачу автомобіля у користування іншій особі, а саме ТОВ «Сервісопт».
Надання лише договору оренди від 22.08.2023 не може свідчити про наявність автомобіля у користуванні орендаря, оскільки сам по собі договір лише засвідчує намір сторін, що його уклали, щодо використання транспортного засобу. Докази того, що такий договір був дійсно спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, позивачем надано не було.
Також, судова колегія звертає увагу, що згідно з п.6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 №379, якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Правовий висновок щодо оформлення тимчасового реєстраційного талону зроблено Верховним Судом у постанові від 20.12.2018 у справі № 804/8740/16, вказавши, що попри те, що наведені положення п.6.3 Інструкції передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт».
Таким чином, враховуючи відсутність підтверджуючих документів щодо передачі транспортного засобу марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 (акт приймання передачі транспортного засобу на підставі договору оренди від 22.08.2023, тимчасовий реєстраційний талон на автомобіль, який переданий у користування іншій особі), колегія вказує на недоведеність з боку позивача обставин щодо передачі ТОВ «Сервісопт» у користування транспортного засобу щодо якого було здійснено перевірку посадовою особою відповідача, а отже щодо правомірності прийнятої постанови про притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», з огляду на не забезпечення водія транспортного засобу документами, визначеними ст.48 вказаного закону (товарно-транспортною накладною, на підставі якої здійснювалось перевезення вантажу).
Також, колегія суддів спростовує зауваження позивача щодо порушення відповідачем процедури розгляду адміністративної справи.
Відповідно до п.п.25, 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Відповідно до п.27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
З матеріалів справи вбачається, що 11.03.2025 відповідач направив позивачу повідомлення про розгляд справи про порушення ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - 27.03.2025 з 10.00 до 12.00 год., яке отримане ним 14.03.2025. При цьому на розгляд справи позивач не з'явився, а тому відсутні підстави вважати, що відповідач порушив порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Доводи щодо надсилання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як вірно зазначив суд першої інстанції, таке клопотання позивач направив на електронну пошту відповідача після закінчення робочого часу 26.03.2025, враховуючи, що розгляд справи було призначено на 27.03.2025 на 10:00, при цьому, повідомлення щодо розгляду справи було отримано позивачем заздалегідь - 14.03.2025.
Крім того, посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення процедуру перевірки транспортного засобу (інспектор не пред'явив службове посвідчення, не назвав посаду і не надав направлення на перевірку), що нівелює акт проведення перевірки, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені жодними доказами.
На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи правильно встановлено обставини справи, що мають значення для справи, з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 272, 286, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв