П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/20831/25
Перша інстанція: суддя Танцюра К.О.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025р. по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У червні 2025р. ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУ ДПС в Одеській області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ГУ ДПС в Одеській області від 15 травня 2025 року №12868686/2364011037, №12868687/2364011037 про відмову в реєстрації податкових накладних №101 від 3.04.2025, №105 від 14.04.2025;
- зобов'язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні №101 від 3.04.2025, №105 від 14.04.2025 ФОП ОСОБА_1 датою їх направлення для реєстрації.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за результатами здійснення господарської діяльності, товариством було складено та направлено податкові накладні: за №101 від 3.04.2025р., №105 від 14.04.2025р. для реєстрації в ЄРПН. Проте, податковий орган своїми рішеннями відмовив у реєстрації вказаних податкових накладних.
Позивач зазначив, що ним для реєстрації податкових накладних надано усі необхідні документи для підтвердження здійснення господарських операцій, проте відповідачем протиправно відмовлено у реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ГУ ДПС в Одеській області від 15 травня 2025р. №12868686/2364011037, №12868687/2364011037.
Зобов'язано ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні №101 від 3.04.2025, №105 від 14.04.2025 ФОП ОСОБА_1 датою їх направлення для реєстрації.
Стягнуто з ГУ ДПС в Одеській області на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 028грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 500грн..
Стягнуто з ДПС України на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 028грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 500грн..
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_1 було надано усі необхідні для реєстрації податкових накладних первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують реальність господарських операцій, проте, податковим органом не надано належної оцінки цим первинним документам, що і стало помилковою підставою для висновку про нереальність господарських операцій позивача та про відмову в реєстрації спірних податкових накладних в ЄРПН.
Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований та здійснює господарську діяльність з 7.06.2012р. Основним видом діяльності позивача є ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування (КВЕД 33.19). Крім того, Позивач займається установленням та монтажем машин і устаткування (КВЕД 33.20), зокрема здійснює установку, монтаж, пуско-наладні роботи та технічне обслуговування холодильного обладнання.
21.12.2012р. між ФОП ОСОБА_1 та ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» укладено договір за №ДГ-002, згідно п.1.1. якого виконавець (зобов'язується по завданню замовника поставити обладнання та виконати роботи з його установки (монтажу), та передати Замовнику виконані роботи, а замовник (ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС») зобов'язується прийняти обладнання та роботи з його установки та оплатити їх. Строк дії договору - до 31.12.2025р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п.6.1. договору в редакції додаткової угоди від 31.12.2022р., Додаток №4).
На виконання умов договору, 20 лютого 2025р. позивач виставив Замовнику ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» рахунок на оплату №39 від 20.02.2025 (Додаток № 5), на загальну суму 1 450 000грн. (в т.ч. ПДВ - 241 666,67грн.) на поставку обладнання - за наведеним в рахунку переліком, кількістю і вартістю.
Поставка вказаного обладнання була необхідна для його подальшого монтажу та проведення пуско-наладних робіт позивачем на об'єкті Замовника за адресою м.Одеса, майдан Незалежності, 1.
Замовник повністю розрахувався за обладнання, сплативши вартість за рахунком двома окремими платіжками:
- 3 квітня 2025р. - передоплата в сумі 1 015 000грн. (згідно банківської виписки АБ «ПІВДЕННИЙ»);
- 14 квітня 2025р. - залишок в сумі 435 000грн. (згідно банківської виписки АБ «ПІВДЕННИЙ»).
На підставі вказаного, ФОП ОСОБА_1 складено та направлено на реєстрацію до ЄРПН податкові накладні:
- за №101 від 3.04.2025р. на загальну суму 1 015 000грн.
- за №105 від 14.04.2025р. на загальну суму 435 000грн.
Однак, за результатами обробки податкової накладної, податковим органом направлено квитанції, якими повідомлено про те, що документи доставлено до ДПС України, однак реєстрація зупинена з підстав, що обсяг постачання товару/послуги 4008, 4016,7106, 318, 7326, 7415, 8421, 8481, 8505, 8536, 9032, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку) та запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На виконання вказаних квитанцій, позивачем до контролюючого органу надано відповідні повідомлення про надання відповідних пояснень та копії документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено разом із видатковою накладною №98 від 29.04.2025р.р.
Також, контролюючим органом складено повідомлення щодо необхідності надання додаткових пояснень та/або документів.
В подальшому, Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ГУ ДПС в Одеській області прийнято рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15 травня 2025р. №12868686/2364011037, №12868687/2364011037 про відмову в реєстрації податкових накладних №101 від 3.04.2025р., №105 від 14.04.2025р., з підстав ненадання / частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.
Не погодившись із вищезазначеним рішенням контролюючого органу, позивач звернувся в суду із відповідним позовом.
Перевіряючи правомірність дій та рішень податкового органу, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями п.201.1 ст.201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Приписами п.201.10. ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п.201.1 цієї статті та/або п.192.1 ст.192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п.201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
В свою чергу положення п.201.16. ст.201 ПК України визначають, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному КМУ, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до п.74.2 ст.74 цього Кодексу.
За правилами п.74.2. ст.74 ПК України в єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У відповідності до положень пп.201.16.1. п.201.16. ст.201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;
в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Як вбачається із матеріалів справи, що у квитанції, якою ФОП ОСОБА_1 повідомлено про зупинення реєстрацію спірних податкових накладних, податковим органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН, проте в цих квитанціях не вказано конкретного переліку документів, які необхідно надати платнику податків.
У відповідності до положень пп.201.16.2. п.201.16. ст.201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у пп. "в" пп.201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що на виконання вимог цієї норми ФОП ОСОБА_1 направлено до податкового органу відповідні пояснення та документи на підтвердження операцій із контрагентом. Необхідно звернути увагу на те, що податковий орган у своїй квитанціях не конкретизував, саме які документи позивач мав би надати йому, а після отримання, наданих позивачем документів, ніяких додаткових документів від позивача не вимагав.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що первинні документи, оформлені позивачем в рамках господарських відносин із контрагентом, копії яких надані разом із поясненнями для прийняття рішення та наявні в матеріалах справи щодо реєстрації податкових накладних складені у відповідності до вимог законодавства та є первинними документами, які засвідчують факт реального виконання позивачем та його контрагентами господарських зобов'язань.
Як вбачається із оскаржуваних рішень, податковий орган відмовив ФОП ОСОБА_1 в реєстрації податкових накладних з підстав ненадання / частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.
При тому, що товариством було надано до ДПС весь перелік первинних документів на підтвердження реальності господарської операції та у податкового органу при дослідженні вказаних документів не виникало питань щодо їх оформлення чи фіктивності.
Що стосується єдиного посилання апелянта на те, що позивачем на підтвердження відображених у податкових накладних господарських операцій не було надано документів, які б підтверджували придбання позивачем товарів, які були реалізовані покупцю ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС», то судова колегія вважає такі посилання необґрунтованими, оскільки позивачем як в поясненнях, які надавались до податкового органу, так і в позовній заяві, зазначалось, що товар, на постачання якого були складені спірні податкові накладні ФОП придбавав у постачальників: ТОВ «АРЕХ-ОДЕСА», ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «ПОЛО-ЕЛЕКТРО ЛТД». При цьому, позивачем були надані відповідні договори з постачальниками та інші документи, які підтверджують факт поставки товарів позивачу.
Крім того, податковим органом в апеляційній скарзі не зазначено більше жодних підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 та скасування рішень податкового органу про відмову у реєстрації податкових накладних, оскільки позивачем надано усі необхідні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за поданими податковими накладними, а податковим органом не доведено протилежне.
В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п.120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008р., і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009р.). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п.74, від 20 травня 2010р., і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п.37, від 25 листопада 2008р.) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п.128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п.119).
Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977р. урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.
Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).
В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.
Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:
- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акту, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;
- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що дії Комісією ГУ ДПС в Одеській області по прийняттю спірного рішення, в якому не наведено мотиви його ухвалення свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977р., а також свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунків коригувань до податкових накладних позивача датою їх фактичного подання, то судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до п.п.19,20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення).
У разі надходження до ДПСУ рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених п.12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (п.20 Порядку №1246).
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні позивача за №101 від 3.04.2025, №105 від 14.04.2025.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, враховуючи вищезазначене, характер спірних правовідносин, складності справи, обсягу доказів у справі, а також те, що розгляд справи у суді першої інстанції проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, то сума витрат на правову допомогу в розмірі 3 000грн. є обґрунтованою та співставленню зі складністю та затратами часу адвоката позивача, а тому вимоги апелянта в цій частині не підлягають задоволенню.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.І. Бітов
О.В. Єщенко