П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/22109/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року (суддя Катаєва Е.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 16.12.2025) про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Українського центру оцінювання якості освіти про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
Відповідно до постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025 набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі №420/22109/24, яким:
- визнано протиправними дії Українського центру оцінювання якості освіти щодо оцінювання завдання 18 з математики НМТ 17.06.2024 року (14 сесія) в 0 тестових балів ОСОБА_2 ;
- зобов'язано Український центр оцінювання якості освіти зарахувати ОСОБА_2 тестовий бал завдання 18 з математики НМТ 17.06.2024 року (14 сесія) з математики, зазначивши в картці результатів учасника національного мультимедійного тесту 2024, сертифікат №0146120 набраних тестових балів "5" замість "4", та в інформаційній картці до сертифіката національного мультипредметного тесту №0146120 РІN-код 1781 "Результати національного мультипредметного тесту №0146120" в графі "результат національного мультипредметного тесту" - "100.0" балів замість "не склала".
04.12.2025 позивачка через представника звернулася до суду першої інстанції із заявою в порядку ст. 382 КАС України, у якій просила встановити боржнику - УЦОЯО строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 по справі №420/22109/24, вважаючи, що рішення суду не виконано.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовлено.
Приймаючи таке рішення суд виходив з того, що рішення суду у справі №420/22109/24 виконано у повному обсязі у відповідності до його мотивувальної та резолютивної частин. Інші питання щодо змісту інформаційної картки до сертифікату національного мультипредметного тесту 2024, сертифікат №0146120, РІМ-код 1781, або відображення її на будь-яких сервісах та базах не були предметом розгляду у справі №420/22109/24, а тому фактично є новими спірні правовідносин.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 та постановити у справі нову ухвалу, якою встановити Українському центру оцінювання якості освіти строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі №420/22109/24.
На думку апелянта, суд першої інстанції належним чином не перевірив доводи про те, що УЦОЯО не вжито усіх передбачених заходів для повного виконання рішення суду.
Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Судом першої інстанції спірне питання було розглянуто в порядку письмового провадження.
Апеляційним судом справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина судового процесу для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Бурдов проти Росії від 07.05.2002 року, Ромашов проти України від 27.07.2004 року, Шаренок проти України від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
У постанові Верховного Суду від 04 квітня 2020 року у справі №539/3406/17, Суд дійшов висновку, що правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі №420/22109/24 зобов'язано Український центр оцінювання якості освіти зарахувати ОСОБА_2 тестовий бал завдання 18 з математики НМТ 17.06.2024 року (14 сесія) з математики, зазначивши в картці результатів учасника національного мультимедійного тесту 2024, сертифікат №0146120 набраних тестових балів "5" замість "4", та в інформаційній картці до сертифіката національного мультипредметного тесту №0146120 РІN-код 1781 "Результати національного мультипредметного тесту №0146120" в графі "результат національного мультипредметного тесту" - "100.0" балів замість "не склала".
На виконання згаданого рішення суду відповідач зарахував ОСОБА_2 тестовий бал завдання 18 з математики НМТ 17.06.2024 (14 сесія), зазначивши в картці результатів учасника національного мультипредметного тесту 2024 року, сертифікат №0146120, набраних тестових балів "5" замість "4" та в інформаційній картці до сертифіката національного мультипредметного тесту №0146120 РІN-код 1781 "Результати національного мультипредметного тесту №0146120" у графі "результат національного мультипредметного тесту" - "100.0" балів замість "не склала" (а.с. 176-178).
За наведеного, висновки суду першої інстанції, що рішення суду від 19.08.2024 є виконаним у відповідності до його мотивувальної та резолютивної частин є формально вірними, але не узгоджуються із нормами частини першої статті 2 КАС України, якими встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як уже зазначалося, положеннями статті 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання і держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ).
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine) , заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).
У рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" ЄСПЛ наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Таким чином, ефективний спосіб відновлення порушеного права забезпечує поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату та виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, та такій, що у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає міжнародним нормам.
Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів нагадує, що рішенням суду у справі №420/22109/24 зобов'язано Український центр оцінювання якості освіти зарахувати ОСОБА_2 тестовий бал з математики НМТ 17.06.2024, зазначивши в картці результатів учасника національного мультимедійного тесту 2024 набраних тестових балів та в інформаційній картці до сертифіката національного мультипредметного тесту.
08.06.2018 наказом МОН України за №620 затверджене Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за №1132/32584 (далі - Положення №620).
Відповідно до пункту 1 розділу I вказаного Положення це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України «Про освіту» з метою визначення порядку функціонування ЄДЕБО в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб'єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.
Пунктом 2 розділу I Положення №620 визначено, що верифікація - комплекс заходів щодо перевірки достовірності та встановлення відповідності інформації, що вноситься до Єдиної електронної бази, інформації та документам, що містяться в Єдиній електронній базі, інших державних електронних інформаційних ресурсах, з якими Єдина електронна база взаємодіє, або в органах ліцензування освітньої діяльності, органах, що здійснюють акредитацію освітніх, освітньо-професійних, освітньо-наукових програм, інституційний аудит, у випадках та порядку, визначених цим Положенням;
Реєстр документів про освіту - складова Єдиної електронної бази, в якій міститься вся інформація, яку створено та/або внесено (передано) та у випадках і порядку, визначених цим Положенням, верифіковано в Єдиній електронній базі, про видані документи (дублікати документів) про загальну середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу, вищу освіту (далі - документи про освіту), передбачені цим Положенням;
Реєстр здобувачів освіти - складова Єдиної електронної бази, в якій міститься інформація, яку створено та/або внесено (передано) та у випадках і порядку, визначених цим Положенням, верифіковано в Єдиній електронній базі, про осіб, які здобувають професійну (професійно-технічну), фахову передвищу, вищу освіту в суб'єктах освітньої діяльності незалежно від форми власності та сфери управління, що мають ліцензії на провадження освітньої діяльності (крім вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, наукових установ, які належать до сфери управління державних органів, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, закладів фахової передвищої військової освіти) або подали декларації про провадження освітньої діяльності без отримання ліцензії у випадках та порядку, визначених законодавством у сфері ліцензування;
Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання - складова Єдиної електронної бази, в якій міститься інформація, внесена до Єдиної електронної бази Українським центром оцінювання якості освіти, про сертифікати зовнішнього незалежного оцінювання, інші документи про оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти, що проводиться Українським центром оцінювання якості освіти та його регіональними центрами;
Відповідно до пункту 30 розділу I Положення №872 Український центр оцінювання якості освіти:
1) вносить до Єдиної електронної бази з накладенням кваліфікованого електронного підпису відповідального працівника та підтримує в повному, актуальному та достовірному стані у порядку, визначеному МОН, інформацію про:
сертифікати зовнішнього незалежного оцінювання, результати зовнішнього незалежного оцінювання та іншу інформацію, пов'язану з проведенням зовнішнього незалежного оцінювання;
результати вступних випробувань, що проводяться з використанням організаційно-технологічних процесів здійснення зовнішнього незалежного оцінювання, для вступу на другий (магістерський) рівень вищої освіти;
сертифікати педагогічних працівників;
2) має доступ в Єдиній електронній базі до інформації про суб'єктів освітньої діяльності;
3) здійснює в Єдиній електронній базі інші дії у порядку та обсягах, визначених МОН.
Як вбачається з матеріалів справи, УЦОЯО були внесені до Єдиної державної електронної бази з питань освіти не всі відомості/зміни/оновлені дані, що виникли на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі №420/22109/24 щодо результатів НМТ-2024 ОСОБА_2 .
При цьому колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції, що питання щодо змісту інформаційної картки до сертифікату національного мультипредметного тесту 2024, сертифікат №0146120, РІN-код 1781, або відображення її на будь-яких сервісах та базах є новими спірними правовідносинами, оскільки, як впливає з приписів Положення №872, внесення таких змін є наслідком належного виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі №420/22109/24.
З огляду на встановлені у справі обставини колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваній ухвалі про повне виконання відповідачем рішення у справі №420/22109/24 є передчасними та такими, що зроблені внаслідок неналежного дослідження наявних в матеріалах справи доказів.
Тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу належить передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відхиляючи вимоги апеляційної скарги про необхідність суду апеляційної інстанції задовольнити заяву про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, колегія суддів зазначає, що за змістом частини першої статті 382 КАС України, саме суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відтак апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду по справі №420/22109/24 - скасувати.
Справу направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви про встановлення судового контролю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя В.А. Голуб
Суддя Ю.В. Осіпов