П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/26724/25
Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,
повний текст судового рішення
складено 13.10.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУПФ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУПФ в Одеській області) та просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ в Івано-Франківській області 156050028658 від 15.07.2025р. про відмову в призначені пенсії;
- зобов'язати ГУПФ в Одеській області зарахувати до страхового стажу роботи позивачки періоди: з 01.08.1983р. по 06.03.1994р. та з 27.07.1993р. по 01.07.1998р;
- зобов'язати ГУПФ в Одеській області призначити та виплачувати пенсію позивачці з моменту досягнення пенсійного вику, а саме з 03.08.2025р. довічно.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ в Івано-Франківській області №156050028658 від 15.07.2025 року про відмову в призначені пенсії.
Зобов'язано ГУПФ в Одеській області зарахувати до загального страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди: з 01.08.1983 року по 06.03.1994 року та з 27.07.1993 року по 01.07.1998 року відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 09.09.2008 року.
Зобов'язано ГУПФ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.07.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В задоволенні решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові повністю.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Луганськ.
З 01.09.1984 року по 06.06.1989 року навчалась в Ворошиловградському машинобудівельному інституті за спеціальністю “Бухгалтерський облік та аналіз господарської діяльності», присвоєно кваліфікацію “економіст» (диплом НОМЕР_2 ).
01.08.1983 року позивачка прийнята на посаду бухгалтера централізованої бухгалтерії 1-шої міської клінічної лікарні м.Ворошиловград. 06.03.1994 року звільнена за власним бажанням.
Лікарня перейменована в Луганську міську клінічну багатопрофільну лікарню №1 на підставі розпорядження Луганського міського голови №137 від 10.06.1998 року.
01.07.1998 року позивачка прийнята на посаду головного бухгалтера ТОВ “Навчально-виробниче підприємство “Спецмонтажналадка». 30.05.2014 року звільнена за власним бажанням.
21.10.2024 року позивачка прийнята на роботу прибиральником службових приміщень в Одеському ліцеї №24 Одеської міської ради.
Вказані відомості відображені у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 .
07.07.2025 року позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-IV.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - ГУПФ в Івано-Франківській області, яке було уповноважене розглянути подану позивачем заяву.
На підставі заяви та наданих документів ГУПФ в Івано-Франківській області винесено рішення №56050028658 від 15.07.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком позивачці в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 32 роки. Згідно наданих документів страховий стаж позивачки, що дає право на пенсію, становив 23 роки 00 місяців 12 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 09.09.2008 року не зараховано період роботи з 01.08.1983 року по 06.03.1994 року, оскільки відсутня довідка з організації про перейменування. Уточнююча довідка №75 від 28.08.2025 року видана територією, яка тимчасово не підконтрольна органам державної влади в Україні.
Окрім цього, позивачкою на адресу ГУПФ в Одеській області під час подачі заяви про призначення пенсії за віком було надано архівну довідку №01-25/1554 від 08.09.2004 р. з якої вбачається, що 27.07.1993 р. ОСОБА_1 прийнята на посаду головного бухгалтера ЗАТ НПП “Спецмонтажналадка».
У зв'язку з тим, що період роботи з 27.07.1993р. по 01.07.1998р. не відображений ані в оскаржуваному рішенні, ані в доданій до нього формі РС-право, представником позивачки було здійснено запит до відповідачів щодо надання інформації чи враховано під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.07.2025р. період роботи з 27.07.1993р. по 01.07.1998р. головним бухгалтером ЗАТ НПП “Спецмонтажналадка».
Листом від 29.07.2025 року ГУПФ в Одеській області повідомило, що ГУПФ в Івано-Франківській області до страхового стажу не враховано період роботи з 27.07.1993 року згідно довідки архівного відділу Луганської міської ради від 08.09.2004 року №01/25/1554, оскільки у довідці відсутня інформація про звільнення з роботи.
Вважаючи такі дії та рішення відповідачів протиправними, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. При цьому, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Також суд зазначив, що належним та ефективним способом захисту права позивача є зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача, з урахуванням висновків суду.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом №1058-IV.
Стаття 4 Закону №1058-IV визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України “Про недержавне пенсійне забезпечення», “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі-Закон №1788-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно ст.7 Закону №1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 3 1 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 1 статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно п.“д» ч.3 ст.56 Закону №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до вимог ст.62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до вимог пунктів 1.1, 1.7, 1.8 розділу 1, пунктів 4.1, 4.2, 4.7 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року №13-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону №1058-IV.
Заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
- ідентифікує заявника (його представника);
- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
- проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
- з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
- сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
- надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
- повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно запису №1 трудової книжки позивачки значиться, що 01.08.1983р. вона була прийнята на посаду бухгалтера централізованої бухгалтерії до 1-ї міської клінічної лікарні м.Ворошиловград.
Згідно запису №2 - 06.03.1994р. звільнена за власним бажанням. За записом №2 міститься допис, що лікарня перейменована в Луганську міську клінічну багатопрофільну лікарню №1 на підставі розпорядження Луганського міського голови №137 від 10.06.1998р. вказаний запис скріплено печаткою та підписом посадової особи. Будь-яких зауважень щодо вказаного запису відповідачі не мали. Факт роботи позивачки у період з 01.08.1993р. по 06.03.1994р. під сумнів не ставився.
Відповідно до п.2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер. Аналогічні норми містила і Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162.
Так, трудова книжка позивачки містить запис про зміну найменування з 1-ї міської клінічної лікарні м. Ворошиловград на Луганську міську клінічну багатопрофільну лікарню №1. Вказаний запис оформлений належним чином. Будь-яких зауважень щодо оформлення вказаного запису відповідачі не мали, внаслідок чого вимога про надання довідки з організації про перейменування є протиправної.
Отже, на переконання апеляційного суду, вимога пенсійного органу про надання довідки з організації про перейменування є протиправною, оскільки трудова книжка позивачки містить запис про зміну найменування організації, внаслідок чого відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу період роботи з 01.08.1983р. по 06.03.1994р.
Стосовно не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 27.07.1993 року по 01.07.1998 року згідно довідки архівного відділу Луганської міської ради від 08.09.2004 року №01/25/1554, оскільки у довідці відсутня інформація про звільнення з роботи, колегія суддів зазначає, що з довідки від 08.09.2004р. №01-25/1554 виданої архівним відділом Луганської міської ради, вбачається, що згідно наказу від 27.07.1993р. №7-к ЗАО НПП “Спецмонтажналадка» (колишнє МС НПП “Спецмонтажналадка») ОСОБА_1 прийнята на посаду головного бухгалтера з 27.07.1993р. Наказ про звільнення ОСОБА_1 на зберігання не здавався.
Разом з тим, згідно запису №3 01.07.1998р. позивачка прийнята на посаду головного бухгалтера до ТОВ “Навчально-виробниче підприємство “Спецмонтажналадка».
Тобто назва підприємства, куди позивачка була прийнята 27.07.1993р. та 01.07.1998р. є однаковою. На підставі викладеного вбачається, що починаючи з 27.07.1993р. та до 30.05.2014р. працювала в одній організації, яка змінювала лише організаційно-правовому форму.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу роботи позивачки період з 27.07.1993р. по 01.07.1998р.
Колегія суддів також наголошує, що працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства і це не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Посилання відповідача на недоліки оформлення трудової книжки не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивачки на пенсійне забезпечення, оскільки, вказані записи у трудовій книжці містять всі необхідні відомості щодо дати та підстав прийняття на роботу/звільнення її з роботи, мають підписи посадових осіб, що їх вносили, які завірені печатками, вони не мають виправлень та неточностей, які б могли викликати обґрунтовані сумніви щодо відповідної дати, тим більше, що і сам відповідач не зазначає жодних зауважень до змісту цих записів.
Таким чином, виявлені недоліки оформлення трудової книжки не можуть вважатися достатньою підставою для відмови у врахуванні трудової книжки при обрахунку страхового стажу, оскільки вина позивачки в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що відповідачем протиправно не зарахованого до страхового стажу позивачки періоди трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 09.09.2008, про що визначено в оскаржуваному рішенні.
Також апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що належним та ефективним способом захисту права позивача є зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача, з урахуванням висновків суду.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк