12 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 334/7084/25 (суддя Філіпова І.М., м. Запоріжжя)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2025 року у справі №334/7084/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування постанови,-
ОСОБА_1 28 серпня 2025 року звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому, просить визнати протиправною та скасувати постанову №3862 від 18.08.2025 року за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, винесену відносно позивача, провадження по справі закрити.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 18.08.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 була винесена постанова №3862 за справою про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу і штрафу у розмірі 17000 грн.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 розглянуто керівником структурного підрозділу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та за результатами розгляду справи цією ж особою винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Разом з тим, повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, що визначені статтею 235 КУпАП наділені виключно керівники територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальники структурних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_2 таких повноважень не мають. ІНФОРМАЦІЯ_3 є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно, начальник структурного відділу РТЦК не наділений повноваженнями згідно із законом проводити розгляд справ про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, зокрема й за ст. 210 КУпАП.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2025 року у справі №334/7084/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що факт вчинення позивачем правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Доводи позивача не спростовують наявність обставин що підтверджують вчинення правопорушення позивачем.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував доводи щодо відсутності у начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 повноважень на розгляд зазначеної справи щодо позивача.
Крім того, позивач зі свого боку вжив всіх належних від нього заходів щодо проходження ВЛК до 05.06.2025 р., але не міг отримати довідку ВЛК до 05.06.2025 року з незалежних від нього обставин.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 18.08.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , було прийнято постанову №3862, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме: військовозобов'язаний ОСОБА_1 був визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-ІХ, відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», з дня набрання чинності цим Законом до 05.06.2025 року, не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Згідно з оскаржуваної постанови, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Під час розгляду постанови ОСОБА_1 надав усні пояснення, що проходить військово - лікарську комісію, йому зроблена операція, на підтвердження чого надав виписний епікриз стаціонарного хворого №1172/469 (дата захворювання 28.05.2025-02.06.2025).
Згідно з копії направлення №2852689 від 06.03.2025 року, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 був направлений для визначення придатності до військової служби до КНП «Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області.
Відповідно до копії направлення від 12.03.2025 року ОСОБА_1 направлено на стаціонарне обстеження в КНП «Сімейний лікар», 11.04.2025 року ОСОБА_1 направлено на стаціонарне обстеження в КНП «Сімейний лікар».
Згідно з копії карти обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 12.03.2025 року був оглянутий лікарем психіатром, 31.03.205 року лікарем невропатологом, інші записи відсутні.
Також, позивачем надано результати проходження магнітно - резонансної томографії 14.03.2025 року та 27.03.2025 року, виписку із медичної карти амбулаторного хворого від 11.04.2025 року; висновок лікаря невропатолога, складений 31.03.2025 року лікарем ОСОБА_4 .
Згідно з копії виписного епікризу медичної картки стаціонарного хворого №1172/469, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 28.05.2025 року по 02.06.2025 року у зв'язку з оперативним втручанням 28.05.2025 року, яке не пов'язано з попередніми медичними обстеженнями лікаря невропатолога.
Дії ОСОБА_1 відповідно до оскарженої постанови кваліфіковані за ч. 3 ст. 210 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Законність та обґрунтованість вищезазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 210 КУпАП Порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з Законом України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи наступні обставини.
Так, направлення для визначення придатності до військової служби ОСОБА_1 отримав 06.03.2025 року, дата початку медичного огляду - 12.03.2025 року.
З копії картки обстеження та медичного огляду вбачається, що 12.03.2025 року позивач відвідав лікаря психіатра, 31.03.2025 року - невропатолога. Згідно з медичним висновком 31.03.2025 року та 11.04.2025 року позивач був оглянутий лікарем невропатологом.
З 28.05.2025 року по 02.06.2025 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з оперативним втручанням 28.05.2025 року.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги інше можливе лікування позивача поза 05.06.2025 року, оскільки саме до цієї дати з 12.03.2025 року, позивачу було встановлено обов'язок пройти ВЛК.
Враховуючи викладені обставини, які свідчать про те, що за період з 12.03.2025 року по 28.05.2025 року (початок стаціонарного лікування), позивач не перебував на лікуванні, навіть амбулаторному, що свідчить про те, що він не виконав наявний у нього обов'язок пройти ВЛК. Тим самим він порушив правила військового обліку, та в його діях наявний складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП.
Позивачем не надано належних доказів об'єктивної неможливості виконати покладений на нього обов'язок, оскільки за період з 12.03.2025 року по 28.05.2025 року (початок стаціонарного лікування), позивач не перебував на лікуванні. Згідно з копією картки обстеження та медичного огляду позивач був оглянути лише двома лікарями у березні 2025 року.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зазначений обов'язок відповідач виконав.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи позивача про відсутності у особи, яка розглянула відносно нього справу про адміністративне правопорушення, повноважень на здійснення такого розгляду враховуючи наступне.
Так, відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені ТЦК та СП розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право їх керівники.
Згідно з оскарженою постановою за справою про адміністративне правопорушення її було складено та підписано начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 тобто його керівником, що відповідає вказаним положенням законодавства. Підстав вважати, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не є територіальним центром комплектування та соціальної підтримки в контексті ст. 235 КУпАП не має.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи позивача про те, що він вжив всіх належних від нього заходів щодо проходження ВЛК до 05.06.2025 р., але не міг отримати довідку ЛК до 05.06.2025 року з незалежних від нього обставин, оскільки КНП «Клініка «Сімейний лікар» не мала можливості своєчасно провести йому обстеження, оскільки належних доказів наявності таких обставин позивач відповідача не надавав та в матеріалах справи вони відсутні.
Всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2025 року у справі №334/7084/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 12 лютого 2026 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов