11 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/15584/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Лозицька І.О.) в адміністративній справі №160/15584/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
28.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-2), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленого у вигляді листа №205858-13065/Р-01/8-0400/25 від 02.05.2025 на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №046950003826 від 29.04.2025, а також скасувати як протиправне рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №046950003826 від 29.04.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію, згідно ст. 12 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» при досягненні 60 років за наявного 25-річного стажу роботи з часу первісного звернення за призначенням пенсії за віком 03.01.2024;
- зобов'язати перерахувати пенсію з 03.01.2027, відповідно до вимог Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у відповідь на своє звернення отримав листа пенсійного органу про те, що не перебуває на обліку та не отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Звернувшись за роз'ясненнями до сервісного центру позивачем отримано рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30.08.2024 №046950003826. З рішення слідує, що станом на час набуття позивачем 02.01.2024 віку 60 років його страховий стаж складав 28 років 6 місяців 8 днів, але пенсію позивачу не призначено. Наголошує на тому, що згідно ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про усунення перешкод у призначенні та виплаті пенсії за віком, проте, йому повідомлено про відсутність необхідного страхового стажу для призначення пенсії. З огляду на викладене, позивач вважає свої права порушеними, оскільки досягнув 60 років за наявного 25-річного трудового стажу та має право на призначення пенсії. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з цією позовною заявою.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №046950003826 від 29.04.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21.04.2025 з урахування висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних відмовлено та здійснено розподіл судових витрат у справі.
Відповідачем-1 на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає про правомірність прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу. Вказує, що вимоги позивача є протиправними та не відповідають нормам чинного законодавства. Також наголошує на тому, що Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймалось рішення по суті заяви позивача, відтак відповідальним за опрацювання заяви Позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Позивач та відповідач-2 правом подання відзивів на апеляційну скаргу не скористались.
В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 18.03.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення від 25.03.2024 №046950003826 про відмову у призначенні пенсії позивачу.
31.07.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 09.08.2024 №046950003826 про відмову у призначенні пенсії віком позивачу.
22.08.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення від 30.08.2024 №046950003826 про відмову у призначенні пенсії віком позивачу.
03.04.2025 позивач звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про усунення перешкод у призначенні та виплаті пенсії за віком.
21.04.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсій №046950003826 від 29.04.2025, яке є спірним у даній справі та мотивоване наступним:
«Вік заявника 61 рік 03 місяці 19 днів.
Необхідний страховий стаж згідно статті 26 Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 31 рік.
Страховий стаж особи становить 29 років 03 місяці 06 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період навчання згідно свідоцтва НОМЕР_1 від 25.05.1981, оскільки відсутня інформація про початок навчання. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період, форму навчання та відомості про присвоєну кваліфікацію, видану на підставі первинних документів;
- період роботи згідно договору від 13.07.1998 (номер договору відсутній), оскільки відсутні дані про дату припинення трудових відносин. Довідка від 19.08.2024 №3/2024 про період роботи з 13.07.1998 по 13.07.2000 не містить підстави видачі. Інформація про даний період роботи у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що містяться в системі персоніфікованого обліку, відсутня. Для зарахування необхідно надати підтвердження первинними документами та актом зустрічної перевірки.
У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу з січня 2027 по грудень 2027 включно від 24 до 34 років, та після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Право на пенсійну виплату згідно наданих документів особа матиме з 03.01.2027. У разі повторного звернення за призначенням пенсії з додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто».
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.05.2025 №0400-010210-8/84824 «Повідомлення про направлення рішення» позивачу повідомлено про прийняте рішення ра результатом розгляду його заяви про призначення пенсії за віком.
Позивач із рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком не погоджується, вважає його таким, що підлягає скасуванню судом як протиправне, що стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість проте частково задовольнив позовні вимоги не перебираючи на себе дискреційних повноважень пенсійного органу.
Позивачем означене рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
У межах спірних правовідносин питання полягає у правомірності прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішення №046950003826 від 29.04.2025 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком.
В якості підстави для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком стала відсутність необхідного страхового стажу передбаченого законом. У спірному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та апеляційній скарзі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано:
- період навчання згідно свідоцтва НОМЕР_1 від 25.05.1981 року, оскільки відсутня інформація про початок навчання. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період, форму навчання та відомості про присвоєну кваліфікацію, видану на підставі первинних документів;
- період роботи згідно договору від 13.07.1998 (номер договору відсутній), оскільки відсутні дані про дату припинення трудових відносин. Довідка від 19.08.2024 №3/2024 про період роботи з 13.07.1998 по 13.07.2000 не містить підстави видачі. Інформація про даний період роботи у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що містяться в системі персоніфікованого обліку, відсутня. Для зарахування необхідно надати підтвердження первинними документами та актом зустрічної перевірки.
Суд апеляційної інстанції критично оцінює зазначені доводи відповідачів, оскільки підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідної тривалості, а не безумовне дотримання всіх формальних вимог під час оформлення відповідних документів.
У контексті обставин цієї справи та доводів відповідачів, покладених в основу спірного рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу й апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до пункту 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Абзацом четвертим пункту 1.8 розділу I Порядку № 22-1 визначено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додано не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про необхідність подання додаткових документів, про що робиться відповідний запис у заяві (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається через електронний кабінет користувача). Якщо такі документи подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви або дата її реєстрації на вебпорталі чи засобами Порталу Дія.
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 під час приймання документів орган, що призначає пенсію, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення або подання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви у разі їх неналежного оформлення чи відсутності.
Крім того, частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV передбачено право органів Пенсійного фонду вимагати відповідні документи від підприємств, установ, організацій та окремих осіб, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей, у тому числі щодо умов праці та інших обставин, що мають значення для визначення права на пенсію.
Водночас у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували повідомлення позивача про необхідність подання додаткових документів до заяви про призначення пенсії. Так само пенсійними органами не вжито заходів щодо перевірки та підтвердження факту навчання і роботи позивача, не витребувано відповідних документів та відомостей від уповноважених суб'єктів. Доказів, які б свідчили про протилежне, матеріали справи не містять.
Щодо доводів відповідачів про правомірність незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 13.07.1998 по 13.07.2000 в тому числі і у зв'язку з відсутністю інформації про сплату страхових внесків, то колегія суддів також вважає їх необґрунтованими, оскільки обов'язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за їх несвоєчасну або неповну сплату законом покладено на страхувальника, а такі внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану.
Верховний Суд у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17 та інших неодноразово звертав увагу, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, а також не внесення відомостей по спеціальному стажу не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №046950003826 від 29.04.2025 було прийнято суб'єктом владних повноважень не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції було помилково покладено вчинення дій зобов'язального характеру саме на Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, з огляду на таке.
Згідно частини першої статті 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
30.03.2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналізуючи зазначені норми Порядку № 22-1, суд апеляційної інстанції зазначає, що:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги про призначення пенсії за віком були невірно заявлені позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оскільки за принципом екстериторіальності саме Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області востаннє вирішувало подану ним заяву з документами та приймало рішення, яке судом визнано протиправним.
Підсумовуючи встановлене, оскільки скасування рішення про відмову у призначенні пенсії має наслідком повторне вирішення питань, порушених у заяві позивача, саме тим органом, який розглядав його заяву, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що внаслідок неповного з'ясування обставин, судом першої інстанції при ухваленні судового рішення було помилково покладено вчинення дій зобов'язального характеру на Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, яке не здійснювало розгляд заяви позивача та не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а отже апеляційна скарга відповідача-1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду - зміні.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити частково.
Абзац третій резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року в адміністративній справі №160/15584/25 - змінити та викласти їх в наступній редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21.04.2025 з урахування висновків суду.».
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року в адміністративній справі №160/15584/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 11 лютого 2026 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак